розбухати

НАБРЯКА́ТИ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшуватися в об'ємі, розпухати від припливу крові, молока тощо), НАБУХА́ТИ, НАПУХА́ТИ, РОЗБУХА́ТИ підсил., БРЯ́КНУТИ розм., БУБНЯ́ВІТИ розм.; ПУ́ХНУТИ, СПУХА́ТИ, НАДУВА́ТИСЯ (НАДИМА́ТИСЯ), ЗДУВА́ТИСЯ (ЗДИМА́ТИСЯ), НАПИНА́ТИСЯ, П'ЯСТИ́СЯ (ПНУ́ТИСЯ) (про кровоносні судини — звичайно від напруження). — Док.: набря́кнути, набу́хнути, розбу́хнути, набубня́віти, напу́хнути, спу́хнути, наду́тися, зду́тися, напну́тися (нап'ясти́ся). Відерне вим'я рекордистки набрякло, з дійок засочилася біла роса (І. Волошин); Старости очі вирячили, набухли з подиву обличчя (К. Гордієнко); Пальці рук судорожно повільно стиснулись, жили повільно стали розбухати, синіти (М. Ірчан); Він не помітив, як у неї по-дитячому набубнявіли губи (М. Рудь); Латочка.. кричить тоненьким тенором, на шиї страшними п'явками пухнуть жили (Григорій Тютюнник); А в пастуха надулись жили, і він зубами заскрипів (В. Сосюра); Жили йому напнулися. Шия стала червоно-синя (З. Тулуб); Чого ж твої плечі згорбились, а голова похилилась? Чого між мотуззям пнуться козацькі жили? (Григорій Тютюнник). — Пор. 1. пу́хнути.

НАБУ́ХНУТИ (насичуючись вологою, збільшитися в об'ємі; про насіння, бруньки дерев — налитися соками), НАБРЯ́КНУТИ, РОЗБУ́ХНУТИ підсил., НАБУЧА́ВІТИ розм.; НАБУБНЯ́ВІТИ (звичайно про насіння, бруньки). — Недок.: набуха́ти, набряка́ти, розбуха́ти, бубня́віти. На дровітні мокли і набухали тріски, а під парканами дощ полоскав стояче бадилля (М. Томчаній); Набухала й прозорилась ґлеєм вишнева брость (М. Стельмах); Вікна понамерзали, двері набрякли (А. Тесленко); Брості росли, набрякали і розпускались (Л. Дмитерко); Сліпуче квітневе сонце вигрівало сходи, земля розбухала, розкисала (К. Гордієнко); А в полях давно У землі зерно Набубнявіло, пророста (М. Шпак).

НАБУ́ХНУТИ (про річку, струмок і т. ін. — переповнившись водою, піднятися вище за звичайний рівень), РОЗБУ́ХНУТИ підсил., НАДУ́ТИСЯ розм., ЗДУ́ТИСЯ розм. — Недок.: набуха́ти, розбуха́ти, надува́тися (надима́тися), здува́тися (здима́тися). Річка уже набухає по-весняному, талі води плесами розіллялися поверх криги (О. Гончар); Восени річка розбухає від дощів, по весні — від талого снігу (А. Шиян); Зашумлять, загуторять мутноокі струмки в ярах, і Дніпро посиніє, надметься (О. Донченко).

ТОВСТІ́ТИ (про людину — ставати товстим, товстішим), ГРУБІ́ТИ (ГРУ́БНУТИ), ГЛА́ДНУТИ, ПОВНІ́ТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ВИПО́ВНЮВАТИСЯ, ОКРУ́ГЛЮВАТИСЯ (ОКРУГЛЯ́ТИСЯ) розм., ПУ́ХНУТИ розм., РОЗПУХА́ТИ розм., РОЗБУХА́ТИ розм., НАЛИВА́ТИСЯ розм.; ТОВСТІ́ШАТИ (ТО́ВЩАТИ), ГРУБІ́ШАТИ (ГРУ́БШАТИ), ГЛА́ДШАТИ, ПОВНІ́ШАТИ, ДЕБЕ́ЛІШАТИ розм., КРУГЛІ́ШАТИ розм., ЖИРІ́ТИ розм., РОЗРОСТА́ТИСЯ розм. (ставати товстішим). — Док.: потовсті́ти, розтовсті́ти, погрубі́ти, поповні́ти, розповні́ти, попра́витися, ви́повнитися, округли́тися, упа́стися зневажл. розпу́хнути, розбу́хнути, нали́тися, потовсті́шати, пото́вщати, погрубі́шати, погру́бшати, погла́дшати, розгла́днути, розгла́дшати рідше поповні́шати, покруглі́шати, розжирі́ти, ожирі́ти, розрости́ся, роздобріти розм. (Надія:) Ні, ні, тільки не борщу! І так уже й товстіти почала... (З. Мороз); Як стеменна попівна, вона зараз, як віддалася, то й почала грубіти (Марко Вовчок); — Тут від самого повітря повніють (О. Гончар); На очах усіх баба почала поправлятися, повнішати й молодшати (Ю. Смолич); Пройшло вже три роки, як вони побрались, але Настя, мов дівчина, тільки виповнилась, округлилась (І. Рябокляч); "Упаслася, як льоха!" — думала собі Гандзя про Пазю... (Лесь Мартович); Йосипенко постарів уже, розпух, роздобрів (Панас Мирний); Соломія наливалася салом, ставала пишною (В. Кучер); Змарнів Йосип, постарів, аж зігнувся мов, а вона — нівроку: молодіє та все товщає (Панас Мирний); (Гапка:) Невістка гладшає та баглаї годує, а свекруха працює (М. Кропивницький); Бідняки потіють, а пани жиріють (приказка); Вона б ще її (одежину) шанувала, та трохи сама розрослась, що вже не надягти (А. Свидницький). — Пор. 2. товсти́й.