розбір

РО́ЗБІ́Р, ро́збо́ру, ч.

1. Дія за знач. розбира́ти 1–4, 11.

Чекаю од Лілі описання маскараду, того розбору веселощів, на який ми з тобою “чуть-чуть” [мало] не попали (Леся Українка);

– Чого ти хочеш від мене? – гукнула Регіна, роздратована цим легкодушним розбором її найтаємніших почувань і думок (І. Франко);

– Скажи, ти замислювався над своїм вчинком? Робив ти йому тактичний і психологічний розбір? (О. Гончар).

2. Стаття, що містить аналіз, критичну оцінку чого-небудь.

Правду кажучи, я не знайшов нічого такого у тій рецензії, щоб заради неї збивати бучу. Правда – “чудаки” – бринить дисонансом, коли нижче перечитати розбір оповідань (Панас Мирний).

3. розм. Те саме, що ґату́нок 1, 3.

Попойшов [етапом] щось місяців коло двох в тісноті, що ні лягти, ні сісти; .. між кузьками всякими, між хворобами всіх розборів (А. Тесленко);

// рідко. Рід, категорія людей з певними рисами, особливостями.

[Руфін:] Невже ти не для жарту порівняв Кріспіна й Крусту з ними? [Кай Летіцій (усміхнувшись):] Як сказати? Звичайне, сі дрібнішого розбору (Леся Українка).

○ (1) Без ро́збо́ру, у знач. присл. – усе, всіх підряд; не вибираючи.

Тарас багато і часто без розбору читав про історичне минуле своєї України. І воно видавалося йому вільним, героїчним (П. Колесник);

(2) З ро́збо́ром, у знач. присл. – не все, не всіх підряд; вибираючи.

В Константинополі, в палатах Великого палацу, подавали все й частували з розбором – кому .. горіхи, а кому шкаралупина... (С. Скляренко).

◇ (3) На ро́збі́р ша́пок, зі сл. прибу́ти, з'яви́тися і т. ін. – під кінець, запізнившись, на завершення чого-небудь.

– Спокійно, князю, поки що все йде, як треба, а деякі неполадки... Де їх не буває? – співчутливо говорив Олесь, потай радіючи, що до Різні “пугачі” прибудуть, як мовиться, на розбір шапок (І. Головченко і О. Мусієнко);

Пе́ред ро́збо́ром ша́пок.

Турецька армія, яка так і не воювала, вступивши в світову війну, за турецьким звичаєм, перед самісіньким розбором шапок, досі не демобілізується й існує в розмірі воєнного часу (Ю. Смолич);

Ніко́му нема́ (нема́є) розбо́ру див. нема́.