розбір
РО́ЗБІ́Р, ро́збо́ру, ч.
1. Дія за знач. розбира́ти 1–4, 11.
Чекаю од Лілі описання маскараду, того розбору веселощів, на який ми з тобою “чуть-чуть” [мало] не попали (Леся Українка);
– Чого ти хочеш від мене? – гукнула Регіна, роздратована цим легкодушним розбором її найтаємніших почувань і думок (І. Франко);
– Скажи, ти замислювався над своїм вчинком? Робив ти йому тактичний і психологічний розбір? (О. Гончар).
2. Стаття, що містить аналіз, критичну оцінку чого-небудь.
Правду кажучи, я не знайшов нічого такого у тій рецензії, щоб заради неї збивати бучу. Правда – “чудаки” – бринить дисонансом, коли нижче перечитати розбір оповідань (Панас Мирний).
3. розм. Те саме, що ґату́нок 1, 3.
Попойшов [етапом] щось місяців коло двох в тісноті, що ні лягти, ні сісти; .. між кузьками всякими, між хворобами всіх розборів (А. Тесленко);
// рідко. Рід, категорія людей з певними рисами, особливостями.
[Руфін:] Невже ти не для жарту порівняв Кріспіна й Крусту з ними? [Кай Летіцій (усміхнувшись):] Як сказати? Звичайне, сі дрібнішого розбору (Леся Українка).
○ (1) Без ро́збо́ру, у знач. присл. – усе, всіх підряд; не вибираючи.
Тарас багато і часто без розбору читав про історичне минуле своєї України. І воно видавалося йому вільним, героїчним (П. Колесник);
(2) З ро́збо́ром, у знач. присл. – не все, не всіх підряд; вибираючи.
В Константинополі, в палатах Великого палацу, подавали все й частували з розбором – кому .. горіхи, а кому шкаралупина... (С. Скляренко).
◇ (3) На ро́збі́р ша́пок, зі сл. прибу́ти, з'яви́тися і т. ін. – під кінець, запізнившись, на завершення чого-небудь.
– Спокійно, князю, поки що все йде, як треба, а деякі неполадки... Де їх не буває? – співчутливо говорив Олесь, потай радіючи, що до Різні “пугачі” прибудуть, як мовиться, на розбір шапок (І. Головченко і О. Мусієнко);
Пе́ред ро́збо́ром ша́пок.
Турецька армія, яка так і не воювала, вступивши в світову війну, за турецьким звичаєм, перед самісіньким розбором шапок, досі не демобілізується й існує в розмірі воєнного часу (Ю. Смолич);
Ніко́му нема́ (нема́є) розбо́ру див. нема́.
Значення в інших словниках
- розбір — (Польщі): поділ Польщі у XVIII ст [VII] Словник з творів Івана Франка
- розбір — ро́збі́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- розбір — I розб`ір-ору, ч., заст. Аналіз. II р`озб`іррозбору, ч. 1》 Дія за знач. розбирати 1-4), 11). Без розбору — усе, всіх поспіль; не вибираючи. 2》 Стаття, що містить аналіз, критичну оцінку чого-небудь. 3》 розм. Те саме, що ґатунок 1), 3). || рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розбір — на ро́збі́р ша́пок, зі сл. прибу́ти, з’яви́тися і т. ін. Під кінець, запізнившись, на завершення чого-небудь. — Спокійно, князю, поки що все йде, як треба, а деякі неполадки… Де їх не буває?... Фразеологічний словник української мови
- розбір — АНА́ЛІЗ (вивчення, дослідження чого-небудь шляхом розкладу його на складові частини), РО́ЗГЛЯД, РО́ЗБІ́Р. При аналізі словників дожовтневого часу слід пам'ятати, що словники укладали живі люди, отже... Словник синонімів української мови
- розбір — Розбі́р, -бо́ру, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розбір — РО́ЗБІ́Р, бо́ру, ч. 1. Дія за знач. розбира́ти 1-4, 11. Чекаю од Лілі описання маскараду, того розбору веселощів, на який ми з тобою «чуть-чуть» не попали (Л. Укр., V, 1956, 222); — Чого ти хочеш від мене?... Словник української мови в 11 томах
- розбір — Розбір, -бо́ру м. Разборъ, различіе. Нікому нема розбору, не вважають нікого. Кв. І. 148. Словник української мови Грінченка