розвідка
РО́ЗВІДКА¹, и, ж.
1. Дія за знач. розві́дати, розві́дувати.
[Хацько:] Ну, міни наших хлопців не злякають. [Спартак:] Боюсь за них. А генерал чекає На результати розвідки (Л. Дмитерко);
Це були дні, коли з розвідок мало хто повертався (О. Гончар);
Вже понад сто п'ятдесят років у Криму провадяться археологічні розвідки і розкопки (з газ.).
2. Військова група, що збирає відомості про ворога або про місцевість, яку він займає.
Згодом повернулась і наша розвідка, яка побувала в сусідньому селі, в самому розташуванні ворога, і теж підтвердила, що ворог наступати не збирається (Ю. Збанацький);
Заходили зв'язківці, в сусідній кімнаті сперечалися над картою начальник розвідки й старший агітпропагандист (Ю. Бедзик);
Командир полку послав кінну розвідку далеко ліворуч і праворуч від дороги, щоб з'ясувати там характер ворожої оборони і вогневу систему (О. Гончар).
3. Організація, що збирає відомості про економічне й політичне становище інших держав та про стан їхніх збройних сил.
[Орлюк:] В яких іноземних розвідках ви перебуваєте на службі? [Величко:] Підсудний, подайте назву розвідок на записці (О. Довженко).
4. Попереднє обстеження, вивчення місцевих умов, яке здійснюється до початку будівництва промислових об'єктів, залізниць, розробки корисних копалин і т. ін.
Під час розвідки повинні бути вивчені кількість і рівень води в річці, характер льодоходів (з наук. літ.);
Він [дирижабль] літав над Північчю .. – вів розвідку лісу (з наук.-попул. літ.);
Дівчина повернулася, щоб іти до .. свердловини. Назустріч веселе обличчя начальника розвідувальної групи, що провадить нові розвідки, поширюючи площу нафтового промислу (О. Донченко).
(1) В (на) ро́звідку – з метою здобути відомості (перев. про ворога).
Щоб устерегтись од цих набігів [ногайців], запорожці посилали в степи в розвідку козаків (О. Стороженко);
Калинка послав сержанта у розвідку, давши йому, таким чином, можливість уникнути арешту (А. Дімаров);
(2) На ро́звідки – з метою дізнатися про когось, щось шляхом розпитування або спостереження.
Яким пішов до сусіда прохати коней. Він мав їхати на розвідки про Василька (М. Коцюбинський);
(3) Ро́звідка бо́єм – з'ясування бойової спроможності противника шляхом несподіваного збройного нападу.
Батальйонні автоматники, форсувавши річку.., вели десь розвідку боєм (О. Гончар);
* Образно. Вирішив негайно провести розвідку боєм і розпочати атаку на ще не зайняте, як йому здалося, серце Тамари (О. Чорногуз).
△ (4) Агенту́рна ро́звідка – розвідка, здійснювана таємними агентами (див. аге́нт¹ 4).
РО́ЗВІДКА², и, ж.
Наукове дослідження, наукова праця з будь-якого питання.
Тепер писатиму другу розвідку: про народовський напрям в німецькій літературі (Леся Українка);
Він заспокоївся трохи, віддавши цей лист на пошту, і, сповнений віри в себе, взявся до праці над новою розвідкою про крайові відносини (І. Франко);
В журналах вона часто знаходила новий матеріал, читала наукові розвідки (О. Донченко).
РО́ЗВІДКА³, и, ж., діал.
Жінка, яка розірвала шлюб з чоловіком.
Вона сватала всіх своїх молодих своячок і свояків, віддавала замуж [заміж] молоді вдови та розвідки (І. Франко).
Значення в інших словниках
- розвідка — Розведена жінка [VI,VII] Словник з творів Івана Франка
- розвідка — (таємне здобування відомостей про противника) розвідини. Словник синонімів Полюги
- розвідка — ро́зві́дка 3 іменник жіночого роду розвідування; група; організація ро́звідка 1 іменник жіночого роду дослідження ро́звідка 2 іменник жіночого роду, істота розведена жінка діал. Орфографічний словник української мови
- розвідка — Жанр, наукова пpаця з якогось окpемого питання. Словник стилістичних термінів
- розвідка — 1. (наукова) дослідження, праця; 2. (даних) розвідини, звідини, звіди, жм. вивідки; (військова) шпигунська служба; ФР. шпигування, шпигунство. Словник синонімів Караванського
- розвідка — [розв'ідка] -дкие, д. і м. -в'ідз'ц'і, р. мн. -док Орфоепічний словник української мови
- розвідка — I -и, ж. Наукове дослідження, наукова праця з будь-якого питання. II -и, ж., діал. Жінка, яка розірвала шлюб з чоловіком. III -и, ж. 1》 Дія за знач. розвідати, розвідувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розвідка — 1. звідунство, звіди, звідини, вивідки, довідки, див. шпіонаж, рекогноскувати 2. це див. есей Словник чужослів Павло Штепа
- розвідка — розвідка (розву́дка) = розве́денка (ср, ст): Наталка, “весела розвідка”, ніяк не підпаде під підозру поліції. Наталка, добрий товариш, що вміє зарадити болеві голови після перепиття, вміє порадити на всі любовні клопоти, сідає за картовий стіл... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- розвідка — РО́ЗВІДКА (здобування відомостей про ворога, місцевість тощо), РОЗВІ́ДИНИ, ВИ́ВІДКИ розм., ЗВІ́ДИ діал., ЗВІ́ДИНИ діал.; ПО́ШУК, ПОШУКА́НКА розм. (із захопленням документів, полоненого тощо). (Спартак:) Генерал чекає на результати розвідки (Л. Словник синонімів української мови
- розвідка — Ро́звідка, -дки, -дці; -дки, -док Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розвідка — РО́ЗВІДКА¹, и, ж. Наукове дослідження, наукова праця з будь-якого питання. Тепер писатиму другу розвідку: про народовський напрям в німецькій літературі (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- розвідка — Розвідка, -ки ж. 1) Развѣдываніе, слѣдствіе. Недовгий час розвідує Всевишній, щоб нас судом правдивим осудити: без розвідок могущого вбиває. К. Іов. 76. 2) Изслѣдованіе (научное). 3) Жена разведенная съ мужемъ. Словник української мови Грінченка