розвідка

Значення в інших словниках

1. розвідка — Розведена жінка [VI,VII] Словник з творів Івана Франка
2. розвідка — (таємне здобування відомостей про противника) розвідини. Словник синонімів Полюги
3. розвідка — ро́зві́дка 3 іменник жіночого роду розвідування; група; організація ро́звідка 1 іменник жіночого роду дослідження ро́звідка 2 іменник жіночого роду, істота розведена жінка діал. Орфографічний словник української мови
4. розвідка — 1. (наукова) дослідження, праця; 2. (даних) розвідини, звідини, звіди, жм. вивідки; (військова) шпигунська служба; ФР. шпигування, шпигунство. Словник синонімів Караванського
5. розвідка — [розв'ідка] -дкие, д. і м. -в'ідз'ц'і, р. мн. -док Орфоепічний словник української мови
6. розвідка — I -и, ж. Наукове дослідження, наукова праця з будь-якого питання. II -и, ж., діал. Жінка, яка розірвала шлюб з чоловіком. III -и, ж. 1》 Дія за знач. розвідати, розвідувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. розвідка — 1. звідунство, звіди, звідини, вивідки, довідки, див. шпіонаж, рекогноскувати 2. це див. есей Словник чужослів Павло Штепа
8. розвідка — РО́ЗВІДКА¹, и, ж. 1. Дія за знач. розві́дати, розві́дувати. [Хацько:] Ну, міни наших хлопців не злякають. [Спартак:] Боюсь за них. А генерал чекає На результати розвідки (Л. Дмитерко); Це були дні, коли з розвідок мало хто повертався (О. Словник української мови у 20 томах
9. розвідка — розвідка (розву́дка) = розве́денка (ср, ст): Наталка, “весела розвідка”, ніяк не підпаде під підозру поліції. Наталка, добрий товариш, що вміє зарадити болеві голови після перепиття, вміє порадити на всі любовні клопоти, сідає за картовий стіл... Лексикон львівський: поважно і на жарт
10. розвідка — РО́ЗВІДКА (здобування відомостей про ворога, місцевість тощо), РОЗВІ́ДИНИ, ВИ́ВІДКИ розм., ЗВІ́ДИ діал., ЗВІ́ДИНИ діал.; ПО́ШУК, ПОШУКА́НКА розм. (із захопленням документів, полоненого тощо). (Спартак:) Генерал чекає на результати розвідки (Л. Словник синонімів української мови
11. розвідка — Ро́звідка, -дки, -дці; -дки, -док Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. розвідка — РО́ЗВІДКА¹, и, ж. Наукове дослідження, наукова праця з будь-якого питання. Тепер писатиму другу розвідку: про народовський напрям в німецькій літературі (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
13. розвідка — Розвідка, -ки ж. 1) Развѣдываніе, слѣдствіе. Недовгий час розвідує Всевишній, щоб нас судом правдивим осудити: без розвідок могущого вбиває. К. Іов. 76. 2) Изслѣдованіе (научное). 3) Жена разведенная съ мужемъ. Словник української мови Грінченка