розвідник

РОЗВІДНИ́К, а́, ч.

Фахівець із розведення пилки.

РОЗВІ́ДНИК, а, ч.

1. Той, хто займається розвідкою або перебуває у розвідці (див. ро́зві́дка 1, 2).

Коли хто-небудь з розвідників відповідав нечітко або не уточнив в час розвідки якоїсь деталі, Степан Юхимович дуже сердився (Ю. Збанацький);

Треба спочатку послати в Яблуневію розвідників, які б вивідали, що за сили у ворога і де вони розташовані (О. Донченко);

// Той, кого посилають у розвідку.

Командир полку пильно глянув на Гришку, і раптом його лице проясніло й радісно усміхнулось. – Ось хто міг би дізнатись! Далебі, кращого розвідника не знайти! (Б. Антоненко-Давидович).

2. Літак для повітряної, катер для морської розвідки (див. ро́зві́дка 1).

– Напередодні мотались по небу фашистські розвідники. Це значить – жди ранком нападу з повітря (Ю. Яновський);

Над землею незнайома тиша. Людство стільки мріяло віків! Вище і вперед! Вперед і вище! Знов розвідник в небо полетів (М. Терещенко).

3. Працівник, агент розвідки (див. ро́зві́дка 3).

– Ви не тільки військовий лікар, – промовив, трохи дратуючись, Таубенфельд. – Ви виконуєте місію розвідника (Ю. Бедзик);

Нюхом старого розвідника Денис Бараболя відчув, що органи ДПУ напали на його слід (М. Стельмах).

4. Фахівець із розвідки (див. ро́зві́дка 4).

На скіфській могилі – геологорозвідувальні знаки, а біля могили біліють намети розвідників (О. Довженко);

Уперше розвідники надр мали пустити в дію надшвидкісні бурові верстати (С. Журахович);

Ми вмієм думам дати зліт І волю насталить. Йдемо крізь бурю, спеку, лід, Розвідники століть (П. Дорошко);

* Образно. Усе більшого розмаху набуває рух розвідників майбутнього (з газ.).