розвідник

РОЗВІ́ДНИК, а, ч.

1. Той, хто займається розвідкою або перебуває у розвідці ( див. ро́зві́дка³ 1, 2).

Коли хто-небудь з розвідників відповідав нечітко або не уточнив в час розвідки якоїсь деталі, Степан Юхимович дуже сердився (Збан., Над Десною, 1951, 10);

Треба спочатку послати в Яблуневію розвідників, які б вивідали, що за сили у ворога і де вони розташовані (Донч., V, 1957, 184).

2. Літак для повітряної, катер для морської розвідки ( див. ро́зві́дка³ 1).

— Напередодні мотались по небу фашистські розвідники. Це значить — жди ранком нападу з повітря (Ю. Янов., І, 1954, 48);

Над землею незнайома тиша. Людство стільки мріяло віків! Вище і вперед! Вперед і вище! Знов розвідник в небо полетів (Тер., Серце.., 1962, 5).

3. Працівник, агент розвідки ( див. роз́ві́дка³ 3).

— Ви не тільки військовий лікар, — промовив, трохи дратуючись, Таубенфельд. — Ви виконуєте місію розвідника (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 128);

Нюхом старого розвідника Денис Бараболя відчув, що органи ДПУ напали на його слід (Стельмах, II, 1962, 277).

4. Фахівець з розвідки ( див. ро́зві́дка³ 4).

На скіфській могилі — геологорозвідувальні знаки, а біля могили біліють намети розвідників (Довж., Зач. Десна, 1957, 518);

Уперше розвідники надр мали пустити в дію надшвидкісні бурові верстати (Жур., Звич. турботи, 1960, 161);

*Образно. Ударників комуністичної праці називають розвідниками майбутнього. І в праці, і в житті вони подають приклад комуністичної свідомості, трудового героїзму, державного підходу до справи (Укр. іст. ж., 2, 1960, 41);

Ми вмієм думам дати зліт І волю насталить. Йдемо крізь бурю, спеку, лід, Розвідники століть (Дор., Літа.., 1957, 60).

РОЗВІДНИ́К, а́, ч. Фахівець з розводки пилки.