розгинати

РОЗГИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗІГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що.

Випрямляти, розправляти що-небудь зігнуте.

Встав [Микита], скривився, розгинаючи натруджену спину (С. Васильченко);

Як дитина, калиною себе забавляє [Ганнуся], Гне стан гнучкий, розгинає (Т. Шевченко);

Розігнувши зомлілий поперек, Яцуба озирає своє володіння (О. Гончар).

◇ (1) Не розгина́ти спи́ни, перев. зі сл. працюва́ти, роби́ти і т. ін. – дуже важко, багато, без перепочинку.

Від ночі до ночі чарував [Данило] на господарстві багача. Спини не розгинав (з казки);

– Може, погуляєш з Ганнусею? Бо вона цілий день примочки всілякі мені робила, то й натомилася.. Спини не розгинала (з газ.);

Приведено її малою до дядька Максима та дядини Софії і з того часу працює вона, не спочиваючи, не розгинаючи спини (Л. Яновська);

Завжди було важко дивитися [Тарасові], як від зорі до зорі, не розгинаючи спини, працюють люди на ланах (О. Іваненко);

Не розгина́ючись.

Сама [жінка] працювала не розгинаючись і других підганяла, щоб ґав не ловили, не байдикували (В. Кучер);

(2) Не розгина́ючи спи́ни [працюва́ти] – без відпочинку, багато, важко (працювати).

Приведено її малою до дядька Максима та дядини Софії, і з того часу працює вона, не спочиваючи, не розгинаючи спини (Л. Яновська);

(3) Розгина́ти (розправля́ти, випро́стувати) / розігну́ти (розпра́вити, ви́простати) спи́ну:

а) трохи, зовсім мало відпочивати, перепочивати.

Олександра пекла хліб, варила страву, мила сорочки дітям і не мала часу й спину розігнути (М. Коцюбинський);

На чужій ниві не мала [Лукія] часу розправити спину (С. Чорнобривець);

б) те саме, що Випро́стувати (розправля́ти) / ви́простати (розпра́вити) пле́чі.

Найбільше стискалось воно [серце], коли перебирав [учитель] людські згадки про страшну ніч .. Романа вона, очевидно, не підкосила. А як з більш слабими людьми? Як Мар'ян Поляруш? Він тільки починав випростувати спину... (М. Стельмах).