1. Словник української мови в 11 томах

розгинати

РОЗГИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗІГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Випрямляти, розправляти що-небудь зігнуте.

Встав [Микита], скривився, розгинаючи натруджену спину (Вас., І, 1959, 276);

Як дитина, калиною себе забавляє [Ганнуся], Гне стан гнучкий, розгинає (Шевч., І, 1963, 161);

Розігнувши зомлілий поперек, Яцуба озирає своє володіння (Гончар, Тронка, 1963, 166).

◊ Не розгина́ти спи́ни над (за) чим; Не розгина́ючи спи́ни [працюва́ти] — працювати багато, без відпочинку.

Тася не розгинала спини над чужою білизною (Дмит., Розлука, 1957, 242);

Приведено її малою до дядька Максима та дядини Софії, і з того часу працює вона, не спочиваючи, не розгинаючи спини (Л. Янов., I, 1959, 32).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгинати — розгина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розгинати — -аю, -аєш, недок., розігнути, -ну, -неш, док., перех. Випрямляти, розправляти що-небудь зігнуте. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розгинати — РОЗГИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗІГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що. Випрямляти, розправляти що-небудь зігнуте. Встав [Микита], скривився, розгинаючи натруджену спину (С. Васильченко); Як дитина, калиною себе забавляє [Ганнуся], Гне стан гнучкий, розгинає (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. розгинати — не розгина́ти спи́ни, перев. зі сл. працюва́ти, роби́ти і т. ін. Дуже важко, багато, без перепочинку працювати. Від ночі до ночі чарував (Данило) на господарстві багача. Спини не розгинав (Казки Буковини..); — Може, погуляєш з Ганнусею?... Фразеологічний словник української мови
  5. розгинати — ВИПРО́СТУВАТИ (перев. про зігнутий стан, частини тіла — робити прямим), ВИПРОСТО́ВУВАТИ, РОЗПРО́СТУВАТИ, ВИПРЯМЛЯ́ТИ, ВИПРЯ́МЛЮВАТИ, РОЗГИНА́ТИ, РОЗПРАВЛЯ́ТИ, РОЗПРЯМЛЯ́ТИ, РОЗПРОСТО́ВУВАТИ рідше, ВИПРАВЛЯ́ТИ рідше, РОЗПРА́ВЛЮВАТИ рідше. — Док. Словник синонімів української мови
  6. розгинати — Розгина́ти, -на́ю, -єш сов. в. розігнути, -ну, -неш, гл. Разгибать, разогнуть. Підкови розгинаю. Стор. МПр. 7. Словник української мови Грінченка