роздувати

РОЗДУВА́ТИ і рідше РОЗДИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗДУ́ТИ, розду́ю, розду́єш і рідше розідму́, розідме́ш; мин. ч. розду́в, ла, ло; док., що.

1. Струменями повітря підсилювати горіння чого-небудь.

Великий ковальський міх роздував розжарене вугілля (Н. Кобринська);

Віхтик швиденько з соломи скрутила [Секлета], у піч на жар віхтик і роздуває (А. Головко);

Роздимає [вітер] .. попіл на згарищі – аж іскри жевріють! (О. Гончар);

// Примушувати яскраво палати (вогонь, пожежу, полум'я і т. ін.).

Мати висмикала з кужеля жмуток клоччя і роздула під комином з вечірнього жару вогонь (В. Речмедін);

* Образно. Набіжим на хутір .. – полум'я роздуєм (Я. Щоголів);

// Розпалювати паливо у чому-небудь, нагрівати щось.

Він сидів над самоваром і роздував його чоботом (В. Гжицький);

* Образно. Роздули ми горно, ще нерухоме вчора, й ковадла .. спів до праці дзвінко зве (В. Сосюра).

2. перен. Робити більшим, великим за розмахом, поширенням і т. ін.

Вороги миру роздувають воєнну істерію (з газ.);

// Пробуджувати, підсилювати яке-небудь почуття, настрій і т. ін.

Летить [Еней] Троянців ободрити [підбадьорити], Роздуть в них храбрості огонь (І. Котляревський);

Не почував [Лазар] злості, яку старався роздути у собі перше, ще там, у тюрмі (М. Коцюбинський);

Єдина хиба [дівчини] – се її любов до всього загадкового. І “тайні” [в'язні] роздули своєю близькістю сю любов до якоїсь манії (В. Винниченко).

3. Збільшувати в об'ємі, наповнюючи повітрям; надувати.

Промчав вулицею чорний вершник, вітер роздував його плащ-палатку (О. Гончар);

// Тиском зсередини робити більшим, ширшим.

Матвій Чумак, зціпивши зуби й припадаючи на праву ногу, що роздувала його кривавий валянок, підійшов до хати (І. Микитенко);

У Федота щось перекочується в горлі і роздуває тоненьку шию (Григорій Тютюнник);

// безос.

Дивно було бачити, що хмарка без усякої видимої причини розростається, неначе її роздимає вітром (Л. Первомайський);

// Реагуючи на певні психологічні або фізіологічні подразники, збільшувати в об'ємі (щоки, губи, ніздрі і т. ін.).

Він [пан сотник] іде собі, надувшись, і ні на кого не дивиться, тільки щоки роздува, щоб усі знали, що він тут-десь є старший (Г. Квітка-Основ'яненко);

Галя .. постояла, послухала читання, уперто заломивши брови і роздимаючи ніздрі, як норовистий коник, зиркнула на покуть і вийшла собі (І. Багряний);

По тих словах молода, струнка Александра роздула доволі .. губенята й повернулася до своєї роботи (О. Кобилянська);

Дика тварюка задрала голову, роздула ніздрі, тремтіла всією шкурою (О. Ільченко);

// Діючи фізіологічно або психологічно, сприяти збільшенню об'єму (грудей, живота, ніздрів і т. ін.).

Відвага роздувала мої ніздрі (І. Франко);

Кашель тіпав Микитою довго, струшуючи тілом і роздимаючи груди (В. Козаченко);

// безос.

– Та, не вам кажучи, прикинулась бешиха, та усю пику мені роздуло... (Г. Квітка-Основ'яненко);

// спец. Виготовляти що-небудь способом дуття.

Скло відливають, прокатують, пресують, витягують. З нього роздувають вироби, як мильні пузирі (з наук.-попул. літ.).

4. перен., розм. Навмисне перебільшувати що-небудь; уявляти щось більшим, ніж є насправді.

Роздувати негаразди;

// Навмисне завищувати, збільшувати.

Роздувати ціни; Роздувати штати.

5. Рухом повітря розносити, розвіювати що-небудь.

Сильні вітри роздувають ґрунт, перетворюючись у чорні бурі (з наук. літ.);

Та піднялись вітри з холодного краю, По полю подули; Захопили разом насіннячко наше Й по світу роздули (Я. Щоголів);

// Подувом вітру розсувати що-небудь у різні боки, примушувати коливатися.

Іноді вітер раптом падав.., роздував Семенові поли кожушка (Л. Смілянський);

Шумить вітер, роздимаючи на гарбі снопи (О. Гончар);

Вітер переможно роздував гетьманські бунчуки (Н. Рибак).