роздувати
РОЗДУВА́ТИ і рідше РОЗДИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗДУ́ТИ, розду́ю, розду́єш і рідше розідму́, розідме́ш; мин. ч. розду́в, ла, ло; док., перех.
1. Струменями повітря підсилювати горіння чого-небудь.
Великий ковальський міх роздував розжарене вугілля (Кобр., Вибр., 1954, 174);
Віхтик швиденько з соломи скрутила [Секлета], у піч на жар віхтик і роздуває (Головко, II, 1957, 43);
Роздимає [вітер] .. попіл на згарищі — аж іскри жевріють! (Гончар, III, 1959, 152);
// Примушувати яскраво палати (вогонь, пожежу, полум’я і т. ін.).
Мати висмикала з кужеля жмуток клоччя і роздула під комином з вечірнього жару вогонь (Речм., Весн. грози, 1961, 10);
*Образно. Набіжим на хутір — пана заграбуєм, А коли затнеться — полум’я роздуєм (Щог., Поезії, 1958, 476);
[Гайдай:] Прощай, море! Ми роздуємо на землі такий пожар, що закипиш і ти вогнем червоним (Корн., І, 1955, 80);
// Розпалювати паливо у чому-небудь, нагрівати щось.
Він сидів над самоваром і роздував його чоботом (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 114);
*Образно. Роздули ми горно, ще нерухоме вчора, й ковадла зорний спів до праці дзвінко зве (Сос., І, 1957, 55).
◊ Роздува́ти (розду́ти) кади́ло:
а) те саме, що Роздму́хувати (роздму́хати) кади́ло ( див. кади́ло);
б) розширювати яке-небудь починання, діло.
Богобоязливий Кіндрат.. господарське кадило почав роздувати з маленького (Ковінька, Кутя.., 1960, 24).
2. перен. Робити більшим, великим за розмахом, поширенням і т. ін.
Вороги миру роздувають воєнну істерію (Літ. газ., 8. VIII 1961, 1);
Ліберали стараються розпалити, і роздути національну боротьбу, щоб відвернути увагу від серйозних питань демократії і соціалізму (Ленін, 23, 1972, 107);
// Пробуджувати, підсилювати яке-небудь почуття, настрій і т. ін.
Летить [Еней] Троянців ободрити, Роздуть в них храбрості огонь (Котл., І, 1952, 286);
Не почував [Лазар] злості, яку старався роздути у собі перше, ще там, у тюрмі (Коцюб., II, 1955, 199);
Розумів [Петро], що поводився не так, як годилося, переборщив, роздув образу свою (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 111).
3. Збільшувати в об’ємі, наповнюючи повітрям; надувати.
Промчав вулицею чорний вершник, вітер роздував його плащ-палатку (Гончар, III, 1959, 133);
// Тиском зсередини робити більшим, ширшим.
Матвій Чумак, зціпивши зуби й припадаючи на праву ногу, що роздувала його кривавий валянок, підійшов до хати (Мик., II, 1957, 309);
У Федота щось перекочується в горлі і роздуває тоненьку шию (Тют., Вир, 1964, 348);
// безос.
Дивно було бачити, що хмарка без усякої видимої причини розростається, неначе її роздимає вітром (Перв., Дикий мед, 1963, 167);
// Реагуючи на певні психологічні або фізіологічні подразники, збільшувати в об’ємі (щоки, губи, ніздрі і т. ін.).
Він [пан сотник] іде собі, надувшись, і ні на кого не дивиться, тільки щоки роздува, щоб усі знали, що він тут-десь є старший (Кв.-Осн., II, 1956, 177);
По тих словах молода, струнка Александра роздула доволі.. губенята й повернулася до своєї роботи (Коб., III, 1956, 467);
Дика тварюка задрала голову, роздула ніздрі, тремтіла всією шкурою (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 56);
// Діючи фізіологічно або психологічно, сприяти збільшенню об’єму (грудей, живота, ніздрів і т. ін.).
Відвага роздувала мої ніздрі (Фр., III, 1950, 247);
Кашель тіпав Микитою довго, струшуючи тілом і роздимаючи груди (Коз., Гарячі руки, 1960, 29);
// безос.
— Та, не вам кажучи, прикинулась бешиха, та усю пику мені роздуло… (Кв.-Осн., II, 1956, 194);
// спец. Виготовляти що-небудь способом дуття.
Скло відливають, прокатують, пресують, витягують. З нього роздувають вироби, як мильні пузирі (Наука.., 10, 1961, 26).
◊ Щоб мені́ печі́нку розду́ло — форма запевнення в чомусь.
[Оксана:] І ви мені не вірите! Та щоб у мене язик відсох! Щоб мені печінку роздуло! (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 91).
4. перен., розм. Навмисне перебільшувати що-небудь: уявляти щось більшим, ніж є насправді.
На нестійкості і суперечностях національних революцій спекулює міжнародний імперіалізм. Він.. роздуває націоналізм і сепаратизм (До 100-річчя.. В. І. Леніна, 1970, 40);
// Навмисне завищувати, збільшувати.
Роздувати ціни; Роздувати штати.
5. Рухом повітря розносити, розвіювати що-небудь.
Сильні вітри роздувають грунт, перетворюючись у чорні бурі (Хлібороб Укр., 6, 1969, 30);
Та піднялись вітри з холодного краю, По полю подули; Захопили разом насіннячко наше Й по світу роздули (Щог., Поезії, 1958, 68);
// Подувом вітру розсувати що-небудь у різні боки, примушувати коливатися.
Іноді вітер раптом падав у логовину, роздував Семенові поли кожушка (Сміл., Зустрічі, 1936, 158);
Шумить вітер, роздимаючи на гарбі снопи (Гончар, II, 1959, 367);
Вітер переможно роздував гетьманські бунчуки (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 209).
Значення в інших словниках
- роздувати — (розносити вітром) розвівати, розвіювати, роздмухувати. Словник синонімів Полюги
- роздувати — роздува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- роздувати — і рідше роздимати, -аю, -аєш, недок., роздути, роздую, роздуєш і рідше розідму, розідмеш; мин. ч. роздув, -ла, -ло; док., перех. 1》 Струменями повітря підсилювати горіння чого-небудь. || Примушувати яскраво палати (вогонь, пожежу, полум'я і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- роздувати — РОЗДУВА́ТИ і рідше РОЗДИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗДУ́ТИ, розду́ю, розду́єш і рідше розідму́, розідме́ш; мин. ч. розду́в, ла, ло; док., що. 1. Струменями повітря підсилювати горіння чого-небудь. Великий ковальський міх роздував розжарене вугілля (Н. Словник української мови у 20 томах
- роздувати — роздму́хувати (роздува́ти) / роздму́хати (розду́ти) кади́ло. 1. зневажл. Знімати навколо чогось галас, балачки і т. ін. Пан радник таки хоче роздмухати кадило? Ну, що ж! Тим гірше для нього (І. Кулик). 2. Розширювати яке-небудь починання, справу. Фразеологічний словник української мови
- роздувати — ВИДУВА́ТИ (виготовляти що-небудь способом дуття), ДУ́ТИ, РОЗДУВА́ТИ рідше. — Док.: ви́дути. Кожний виріб (кришталевий) видувають окремо (з журналу); Дути колби; З нього (зі скла) роздувають вироби, як мильні пузирі (з журналу). Словник синонімів української мови