роздум

РО́ЗДУМ, у, ч.

1. перев. мн. Думки, міркування з приводу чого-небудь.

Стрункий, біло-рожевий юнак, якому й за вухом не свербіло від болісних роздумів батька, тим часом стояв з гребінцем у руці перед трюмо (І. Волошин);

Він, викинувши з голови всі ті роздуми, які мучили його, швидко закрокував до своєї хати (Григорій Тютюнник);

Ту сердечну, повну роздуму й глибокого людського почуття пісню слухали з однаковою увагою і росіяни, .. і білоруси (Ю. Збанацький).

2. Те саме, що розду́мування 1.

Я роздумам вечірнім оддаюсь (М. Рильський);

А тут, на березі Гудзона, Нема для роздуму хвилин (Л. Дмитерко);

Не мала [Ганна] стільки часу для роздумів, як зараз (О. Гончар);

Сергій любить самотність, а такі люди, очевидно, схильні до роздумів, вони все аналізують (О. Гуреїв);

Головну силу Успенського Франко бачив у його глибоких роздумах над долею свого народу (з наук. літ.).

3. Стан заглиблення у власні думки.

Іноді він надовго поринав у такий глибокий роздум, що його будили, як сонного (О. Довженко);

Вранці після мовчання і довгих роздумів батько похмуро став на поріг (М. Стельмах);

Після якоїсь хвилини роздуму раптом уся шеренга хитнулась і... твердо зробила три кроки вперед (О. Гончар).

4. Твір або частина твору, в якій автор висловлює свої думки, переживання, почуття.

Ця [народна] тема постійно відчутна в його [О. Гончара] письменницьких роздумах, в найбільш об'ємних його образах – від Хоми Хаєцького до Данька Яреська (з наук. літ.);

Серед творів останнього періоду війни справляють велике враження кілька роздумів, у яких Рильський проявив кращі риси свого ліричного таланту (С. Крижанівський).

(1) Без ро́здумів – не думаючи, не вагаючись.

Вірив [Шаптала]: такий, як Федір Дмитрович, не стане марнувати його сил десь на другорядній дільниці. Тому й згодився без роздумів (П. Загребельний);

(2) В ро́здумі (ро́здумах) – в задумливому стані; задумливо.

Ганна хвилину постояла в роздумі (О. Гончар);

В роздумі зупинився [Терентій] на подвір'ї (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роздум — ро́здум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. роздум — Розмисел, р. роздума; мн. РОЗДУМИ, думи, думки, міркування, розумування, роздумування. Словник синонімів Караванського
  3. роздум — [роздум] -му, м. (ў) -м'і, мн. -мие, -м'іў Орфоепічний словник української мови
  4. роздум — -у, ч. 1》 перев. мн. Думки, міркування з приводу чого-небудь. 2》 Те саме, що роздумування 1). Без роздумів — не думаючи, не вагаючись. 3》 Стан заглиблення у власні думки. В роздумі (роздумах) — в задумливому стані; задумливо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. роздум — ВАГА́ННЯ (непослідовність у поглядах), ХИТА́ННЯ, СУ́МНІВИ. В ідеологічній боротьбі не можна допускати компромісів, вагань (з журналу). — Пор. ро́здум, су́мнів. РО́ЗДУМ (стан заглиблення у свої думки), РОЗДУ́МУВАННЯ, РО́ЗМИСЕЛ, МЕДИТА́ЦІЯ літ. Словник синонімів української мови
  6. роздум — Ро́здум, -му, в -мі; -думи, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. роздум — РО́ЗДУМ, у, ч. 1. перев. мн. Думки, міркування з приводу чого-небудь. Стрункий, біло-рожевий юнак, якому й за вухом не свербіло від болісних роздумів батька, тим часом стояв з гребінцем у руці перед трюмо (Вол. Словник української мови в 11 томах