роздум
ВАГА́ННЯ (непослідовність у поглядах), ХИТА́ННЯ, СУ́МНІВИ. В ідеологічній боротьбі не можна допускати компромісів, вагань (з журналу). — Пор. ро́здум, су́мнів.
РО́ЗДУМ (стан заглиблення у свої думки), РОЗДУ́МУВАННЯ, РО́ЗМИСЕЛ, МЕДИТА́ЦІЯ літ., НА́МИСЕЛ діал., РОЗДУ́МА рідко, РОЗРА́ДА розм., РО́ЗСУД розм. Нелегкі роздуми не раз тривожили душу Погиби (М. Стельмах); Тяжкі, екзальтовані звинувачення на свою адресу і роздумування про право на щастя вразили мене (С. Чабанівський); Батько мовчав, заглиблений у свої розмисли (Я. Качура); (Публій (по хвилі намислу):) Гм... скажу по правді, ми вибрались удвох, але жона лишилась там, коло міської брами (Леся Українка); — Мав час на роздуму! Півроку зналися!.. (Марко Вовчок); Вернувся (співець) додому у тяжкій розраді (Леся Українка). — Пор. 2. вага́ння.
Значення в інших словниках
- роздум — ро́здум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- роздум — Розмисел, р. роздума; мн. РОЗДУМИ, думи, думки, міркування, розумування, роздумування. Словник синонімів Караванського
- роздум — [роздум] -му, м. (ў) -м'і, мн. -мие, -м'іў Орфоепічний словник української мови
- роздум — -у, ч. 1》 перев. мн. Думки, міркування з приводу чого-небудь. 2》 Те саме, що роздумування 1). Без роздумів — не думаючи, не вагаючись. 3》 Стан заглиблення у власні думки. В роздумі (роздумах) — в задумливому стані; задумливо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- роздум — РО́ЗДУМ, у, ч. 1. перев. мн. Думки, міркування з приводу чого-небудь. Стрункий, біло-рожевий юнак, якому й за вухом не свербіло від болісних роздумів батька, тим часом стояв з гребінцем у руці перед трюмо (І. Словник української мови у 20 томах
- роздум — Ро́здум, -му, в -мі; -думи, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- роздум — РО́ЗДУМ, у, ч. 1. перев. мн. Думки, міркування з приводу чого-небудь. Стрункий, біло-рожевий юнак, якому й за вухом не свербіло від болісних роздумів батька, тим часом стояв з гребінцем у руці перед трюмо (Вол. Словник української мови в 11 томах