роздум

РО́ЗДУМ, у, ч.

1. перев. мн. Думки, міркування з приводу чого-небудь.

Стрункий, біло-рожевий юнак, якому й за вухом не свербіло від болісних роздумів батька, тим часом стояв з гребінцем у руці перед трюмо (Вол., Місячне срібло, 1961, 11);

Він, викинувши з голови всі ті роздуми, які мучили його, швидко закрокував до своєї хати (Тют., Вир, 1964, 254);

Ту сердечну, повну роздуму й глибокого людського почуття пісню слухали з однаковою увагою і росіяни,.. і білоруси (Збан., Єдина, 1959, 153).

2. Те саме, що розду́мування 1.

Я роздумам вечірнім оддаюсь, — Перед Мічуріним, перед Бербанком З глибокою пошаною клонюсь (Рильський, II, 1960, 70);

А тут, на березі Гудзона, Нема для роздуму хвилин (Дмит., Осінь.., 1959, 5);

Не мала [Ганна] стільки часу для роздумів, як зараз (Гончар, II, 1959, 261);

Сергій любить самотність, а такі люди, очевидно, схильні до роздумів, вони все аналізують (Гур., Друзі.., 1959, 88);

Головну силу Успенського Франко бачив у його глибоких роздумах над долею свого народу (Рад. літ-во, 3, 1957, 45).

◊ Без ро́здумів — не думаючи, не вагаючись.

Вірив [Шаптала]: такий, як Федір Дмитрович, не стане марнувати його сил десь на другорядній дільниці. Тому й згодився без роздумів (Загреб., Спека, 1961, 53);

Зану́рюватися (зану́ритися) в ро́здуми див. зану́рюватися.

3. Стан заглиблення у власні думки.

Іноді він надовго поринав у такий глибокий роздум, що його будили, як сонного (Довж., І, 1958, 430);

Вранці після мовчання і довгих роздумів батько похмуро став на поріг (Стельмах, І, 1962, 600);

Після якоїсь хвилини роздуму раптом уся шеренга хитнулась і… твердо зробила три кроки вперед (Гончар, II, 1959, 346).

В ро́здумі (ро́здумах) — в задумливому стані; задумливо.

Ганна хвилину постояла в роздумі (Гончар, II, 1959, 256);

В роздумі зупинився [Терентій] на подвір’ї (Стельмах, І, 1962, 498).

4. Твір або частина твору, в якій автор висловлює свої думки, переживання, почуття.

Ця [народна] тема постійно відчутна в його [О. Гончара] письменницьких роздумах, в найбільш об’ємних його образах — від Хоми Хаєцького до Данька Яреська (Про багатство л-ри, 1959, 232);

Серед творів останнього періоду війни справляють велике враження кілька роздумів, у яких Рильський проявив кращі риси свого ліричного таланту (Криж., М. Рильський, 1960, 96).