розжовувати

РОЗЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЖУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., що.

1. Роздрібнювати, розминати зубами.

Він старанно розжовував підсмажений мигдаль (Н. Рибак);

Починаю їсти. Хліб не має ніякого смаку, а я його розжовую і ковтаю силоміць (Ю. Збанацький);

Усі зуби землерийки мають однакову будову. Такими зубами можна схопити й грубо перем'яти здобич. Розжувати її як слід землерийка не може (з навч. літ.).

2. також без дод., перен. Дуже докладно пояснювати, розтлумачувати що-небудь.

– Поки-то другу [машину] дістануть, а хліб треба збирати! – розжовують [молодим] діди (Панас Мирний);

– Обгородив [Борейко] себе такими ж, як сам, обивателями, вони його хвалять, а він їм усе прощає. Одним словом, тобі розжовувати не треба (М. Ю. Тарновський);

Розжуй, та ще й у рот поклади (прислів'я);

Макар Іванович і почитає для гурту, і розжує (А. Головко);

// Намагатися осягнути, зрозуміти що-небудь.

[Пилип:] З путящої балачки, то й ми дещо розжовуємо (М. Кропивницький);

Така злива вражень, що забиває і дух, і мову. Мабуть, розжовувати все побачене й почуте ще довго. Скільки Бог життя пошле (з публіц. літ.);

– Я нічого письменного не розжую, хоч і у школі вчився (Г. Квітка-Основ'яненко);

// тільки док. Добре обміркувати, зважити що-небудь.

Що маєш казати, то попереду розжуй (Номис);

Тут одна сусідка радить мені в Ялті одну хатку в 15 р., та я ще не бачила хатки, а се діло треба добре розжувати (Леся Українка).

◇ (1) Розжо́вувати / розжува́ти і в рот (до ро́та, в ро́та) кла́сти / покла́сти (положи́ти) кому – дуже докладно, до найдрібніших деталей пояснювати, допомагати осмислити що-небудь.

– Воно й так зрозуміло, – образився Сафат, якому здалося, що йому розжовують і до рота кладуть (Ю. Яновський);

[Дранко:] Я ні, я зовсім не догадливий! [Кукса:] А мені розжуйте і в рот положіть, то я й тоді не догадаюсь (М. Кропивницький);

Так ото я Кириловому сину й кажу: “А тоді, хлопче, бери цабе, цабе... Збоку будуть вербички. За вербами левада...” Словом, хлопцеві розжував і в рота поклав. Збилося хлоп'я з дороги (О. Ковінька);

Розжува́ти і́стину.

Як гіркувату ягідку грудневої калини, розжувавши цю істину, сядьмо, товаришу читачу, рядком, поговорімо ладком (О. Ільченко).