розжовувати

РОЗЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЖУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех.

1. Роздрібнювати, розминати зубами.

Він старанно розжовував підсмажений мигдаль (Рибак, Час.., 1960, 146);

Починаю їсти. Хліб не має ніякого смаку, а я його розжовую і ковтаю силоміць (Збан., Єдина, 1959, 80).

2. перен. Дуже докладно пояснювати, розтлумачувати що-небудь.

— Поки-то другу [машину] дістануть, а хліб треба збирати! — розжовують [молодим] діди (Мирний, IV, 1955, 244);

— Обгородив [Борейко] себе такими ж, як сам, обивателями, вони його хвалять, а він їм усе прощає. Одним словом, тобі розжовувати не треба (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 356);

Макар Іванович і почитає для гурту і розжує (Головко, II, 1957, 211);

// Намагатися осягнути, зрозуміти що-небудь.

[Пилип:] З путящої балачки, то й ми дещо розжовуємо (Кроп., II, 1958, 15);

— Я нічого письменного не розжую, хоч і у школі вчився (Кв.-Осн., II, 1956, 200);

// тільки док. Добре обміркувати, зважити що-небудь.

Що маєш казати, то попереду розжуй (Номис, 1874, № 12873);

Тут одна сусідка радить мені в Ялті одну хатку в 15 р., та я ще не бачила хатки, а се діло треба добре розжувати (Л. Укр., V, 1956, 197).

◊ Розжо́вувати (розжува́ти) і в рот (до ро́та) кла́сти (покла́сти) див. рот.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розжовувати — розжо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розжовувати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  3. розжовувати — -ую, -уєш, недок., розжувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Роздрібнювати, розминати зубами. 2》 перен. Дуже докладно пояснювати, розтлумачувати що-небудь. || Намагатися осягнути, зрозуміти що-небудь. || тільки док. Добре обміркувати, зважити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розжовувати — РОЗЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЖУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., що. 1. Роздрібнювати, розминати зубами. Він старанно розжовував підсмажений мигдаль (Н. Рибак); Починаю їсти. Хліб не має ніякого смаку, а я його розжовую і ковтаю силоміць (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. розжовувати — розжо́вувати / розжува́ти і в рот (до ро́та, в ро́та) кла́сти / покла́сти (положи́ти) кому. Дуже докладно, до найдрібніших деталей пояснювати, допомагати осмислити що-небудь. Фразеологічний словник української мови
  6. розжовувати — ЖУВА́ТИ (роздрібнювати їжу, корм у роті), ПЕРЕЖО́ВУВАТИ, ПЕРЕМИНА́ТИ, ЖМА́КАТИ розм., ЖМАКУВА́ТИ розм.; РОЗЖО́ВУВАТИ, ПЕРЕТИРА́ТИ (старанно); ЖВА́КАТИ розм., ЖВАКУВА́ТИ рідше (перев. утворюючи певні звуки); КУТУЛЯ́ТИ діал. (через силу, повільно). — Док. Словник синонімів української мови