розкопувати
РОЗКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Риючи, розгрібати, розривати що-небудь.
А відціля [звідси] видніше буде, Як той розкопуватимуть льох. Коли б вже швидче розкопали (Т. Шевченко);
Із ними ходив у грибні я набіги: Розкопував листя, обшукував пні (М. Рильський);
Нарешті спинилась [Палагна] під буком. Але перше, ніж розкопать муравлисько, вона підняла вгору руки і потяглася смачно всім тілом (М. Коцюбинський);
// також кого. Розриваючи землю, розкидаючи руїни і т. ін., знаходити, відшукувати кого-, що-небудь.
Мстивих Деришкурів прибирали до рук. Розкопували хліб, знаходили за латами червінці (К. Гордієнко);
Мишко розкопав землю під буком і знайшов красну бузинову паличку (з казки);
– Коли прорвалась до підвалу підмога (від будинку зостався самий підвал), вона довго не могла розкопати нас (Ю. Яновський);
– Коли б мені дали з півсотні козаків чи навіть молодиць, я, може, десь і розкопав би в нашій Долині трохи селітри (О. Ільченко);
// Копаючи, риючи, розширювати що-небудь.
– Ота мені каторжна гора потрощила не одного воза!.. – То застав синів трохи розкопати шлях, – сказав кум (І. Нечуй-Левицький).
2. перен., розм. Детально розбирати що-небудь, копатися в чомусь з метою з'ясувати щось.
– Треба розкопувати архіви свого краю (О. Донченко);
– Хе-е! Ще й брехню завдає! – сказав Грицько, хитнувши головою. – От тобі й знай! Та пожди, не забивай баки. Ми все розкопаємо, все розвідаємо... (Панас Мирний);
– Я на це не піду, пане Бастерт. Надто небезпечна справа. Тепер уже створено нову поліцію, і мушу вам сказати, там зібралися розумні хлопці. Вони зразу все розкопають, хоч би як обережно я не діяв (В. Собко);
// Знаходити, виявляти що-небудь внаслідок пошуків, розбору.
В глибинах університетської бібліотеки студенти розкопують потрібну їм литературу (І. Микитенко);
Це була фотокопія заяви, яку колись, ще бувши шістнадцятилітнім хлопцем, писав Ріхард Баум .. А проте, заява залишилася, і Ервін Майєр зумів розкопати її (В. Собко).
Значення в інших словниках
- розкопувати — розко́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розкопувати — див. шукати Словник синонімів Вусика
- розкопувати — -ую, -уєш, недок., розкопати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Риючи, розгрібати, розривати що-небудь. || Розриваючи землю, розкидаючи руїни і т. ін., знаходити, відшукувати кого-, що-небудь. || Копаючи, риючи, розширювати що-небудь. 2》 перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розкопувати — ЗНАЙТИ́ (шукаючи, виявити), НАЙТИ́, ВІДНАЙТИ́, РОЗШУКА́ТИ, ВІДШУКА́ТИ, ВИ́ШУКАТИ, ДОБУ́ТИ, ВІДКОПА́ТИ розм., РОЗКОПА́ТИ розм., ВИ́КОПАТИ розм., ВИ́НИШПОРИТИ розм., ВИ́СКІПАТИ розм. Словник синонімів української мови
- розкопувати — Розко́пувати, -ко́пую, -пуєш, -пує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розкопувати — РОЗКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Риючи, розгрібати, розривати що-небудь. А відціля видніше буде, Як той розкопуватимуть льох. Коли б вже швидче розкопали (Шевч. Словник української мови в 11 томах