розкопувати
РОЗКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Риючи, розгрібати, розривати що-небудь.
А відціля видніше буде, Як той розкопуватимуть льох. Коли б вже швидче розкопали (Шевч., І, 1963, 291);
Із ними ходив у грибні я набіги: Розкопував листя, обшукував пні (Рильський, Урожай, 1950, 119);
Нарешті спинилась [Палагна] під буком. Але перше, ніж розкопать муравлисько, вона підняла вгору руки і потяглася смачно всім тілом (Коцюб., II, 1955, 337);
// Розриваючи землю, розкидаючи руїни і т. ін., знаходити, відшукувати кого-, що-небудь.
Мстивих Деришкурів прибирали до рук. Розкопували хліб, знаходили за латами червінці (Горд., Дівчина.., 1954, 105);
Мишко розкопав землю під буком і знайшов красну бузинову паличку (Казки Буковини.., 1968, 204);
— Коли прорвалась до підвалу підмога (від будинку зостався самий підвал), вона довго не могла розкопати нас (Ю. Янов., II, 1954, 138);
— Коли б мені дали з півсотні козаків чи навіть молодиць, я, може, десь і розкопав би в нашій Долині трохи селітри (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 408);
// Копаючи, риючи, розширювати що-небудь.
Приходилось розкопувати яму ширше, щоб вийняти її [плиту] (Фр., VI, 1951, 123);
— Ота мені каторжна гора потрощила не одного воза!..— То застав синів трохи розкопати шлях,— сказав кум (Н.-Лев., II, 1956, 269).
2. перен., розм. Детально розбирати що-небудь, копатися в чомусь з метою з’ясувати щось.
— Треба розкопувати архіви свого краю (Донч., II, 1956, 11);
— Хе-е! Ще й брехню завдає! — сказав Грицько, хитнувши головою.— От тобі й знай! Та пожди, не забивай баки. Ми все розкопаємо, все розвідаємо… (Мирний, III, 1954, 125);
— Я на це не піду, пане Бастерт. Надто небезпечна справа. Тепер уже створено нову поліцію, і мушу вам сказати, там зібралися розумні хлопці. Вони зразу все розкопають, хоч би як обережно я не діяв (Собко, Запорука.., 1952, 148);
// Знаходити, виявляти що-небудь внаслідок пошуків, розбору.
В глибинах університетської бібліотеки студенти розкопують потрібну їм литературу (Мик., І, 1957, 146);
Це була фотокопія заяви, яку колись, ще бувши шістнадцятилітнім хлопцем, писав Ріхард Баум.. А проте, заява залишилася, і Ервін Майєр зумів розкопати її (Собко, Стадіон, 1954, 232).
Значення в інших словниках
- розкопувати — розко́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розкопувати — див. шукати Словник синонімів Вусика
- розкопувати — -ую, -уєш, недок., розкопати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Риючи, розгрібати, розривати що-небудь. || Розриваючи землю, розкидаючи руїни і т. ін., знаходити, відшукувати кого-, що-небудь. || Копаючи, риючи, розширювати що-небудь. 2》 перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розкопувати — РОЗКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Риючи, розгрібати, розривати що-небудь. А відціля [звідси] видніше буде, Як той розкопуватимуть льох. Коли б вже швидче розкопали (Т. Словник української мови у 20 томах
- розкопувати — ЗНАЙТИ́ (шукаючи, виявити), НАЙТИ́, ВІДНАЙТИ́, РОЗШУКА́ТИ, ВІДШУКА́ТИ, ВИ́ШУКАТИ, ДОБУ́ТИ, ВІДКОПА́ТИ розм., РОЗКОПА́ТИ розм., ВИ́КОПАТИ розм., ВИ́НИШПОРИТИ розм., ВИ́СКІПАТИ розм. Словник синонімів української мови
- розкопувати — Розко́пувати, -ко́пую, -пуєш, -пує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)