розкопувати

ЗНАЙТИ́ (шукаючи, виявити), НАЙТИ́, ВІДНАЙТИ́, РОЗШУКА́ТИ, ВІДШУКА́ТИ, ВИ́ШУКАТИ, ДОБУ́ТИ, ВІДКОПА́ТИ розм., РОЗКОПА́ТИ розм., ВИ́КОПАТИ розм., ВИ́НИШПОРИТИ розм., ВИ́СКІПАТИ розм. (внаслідок тривалих і старанних пошуків); НАТРА́ПИТИ, НАДИ́БАТИ, НАГИ́БАТИ діал. (випадково); ПІДХОПИ́ТИ розм., ПІДЧЕПИ́ТИ розм. (звичайно чоловік, хлопець жінку, дівчину для себе або жінка, дівчина чоловіка, хлопця). — Недок.: знахо́дити, нахо́дити, віднахо́дити, розшу́кувати, відшу́кувати, вишу́кувати, добува́ти, відко́пувати, розко́пувати, вико́пувати, натрапля́ти, нади́бувати, надиба́ти, підхо́плювати, підчі́плювати. Якби то далися орлинії крила, За синім би морем милого знайшла (Т. Шевченко); Василько вмів з одного погляду находити завіяну снігами стежину на гору (А. Турчинська); Я давній лист в планшеті віднайшов. Папір пожовк, рядки вже напівстерті (Л. Дмитерко); — Добре було б розшукати всіх його товаришів, поговорити з рідними й написати історію його життя (Є. Гуцало); Відшукавши потрібну книгу, Людмила спустилась на підлогу (А. Головко); Сардачину знайшов десь таку стару, що де вже він її й вишукав таку (Г. Хоткевич); — Між забутих фондів ти відкопав дорогий скарб — колекцію лірницьких плачів, жебрацьких причитань та голосінь над покійниками у записах на вощані валки ще едісонівського фонографа (І. Волошин); Це була фотокопія заяви, яку колись.. писав Ріхард Баум.. А проте, заява залишилася, і Ервін Майєр зумів розкопати її (В. Собко); Наум пригадує оповідання Бориса Андрійовича про лісового царя часів громадянської війни і дивується: "Де ви такого царя викопали?" (Т. Масенко); (Журейко:) Як вірний буде він народу, То зрештою натрапить вірну путь (І. Кочерга); Обійшов (Грицько) горище, надибав сушені груші, взяв скілько штук і почав гризти (С. Васильченко); — Де ж ви нагибали це сіно? — Там, де ти рибу ловиш (М. Стельмах); Пидоря, не дивлячись на її тридцять літ, підхопила собі двадцятилітнього молодця з міських міщан (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкопувати — розко́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розкопувати — див. шукати Словник синонімів Вусика
  3. розкопувати — -ую, -уєш, недок., розкопати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Риючи, розгрібати, розривати що-небудь. || Розриваючи землю, розкидаючи руїни і т. ін., знаходити, відшукувати кого-, що-небудь. || Копаючи, риючи, розширювати що-небудь. 2》 перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розкопувати — РОЗКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Риючи, розгрібати, розривати що-небудь. А відціля [звідси] видніше буде, Як той розкопуватимуть льох. Коли б вже швидче розкопали (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. розкопувати — Розко́пувати, -ко́пую, -пуєш, -пує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розкопувати — РОЗКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Риючи, розгрібати, розривати що-небудь. А відціля видніше буде, Як той розкопуватимуть льох. Коли б вже швидче розкопали (Шевч. Словник української мови в 11 томах