1. Словник української мови у 20 томах

розкорінюватися

РОЗКОРІ́НЮВАТИСЯ, юється, РОЗКОРЕНЯ́ТИСЯ, РОЗКОРІНЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., РОЗКОРЕНИ́ТИСЯ, РОЗКОРІНИ́ТИСЯ, и́ться, док.

1. Пускати коріння в різні боки.

Розкорінюється дуб та на всі боки (П. Тичина);

Вонюча бузина розкорінялася-розплоджувалася на волі (Панас Мирний);

– Де вже розкорениться [хрін], то й посіяти за ним доброго нічого не можна (Марко Вовчок);

* Образно. Лице її спалахнуло – мигнула блискавка, що розкоренилась над полями (Є. Гуцало);

// перен. Кількісно розростатися (звичайно про рід).

Розохотившись, старий говорив далі: “.. Проте, бачите, людей розплодилося, розкоренилося до ката, почалась тіснота ..” (з переказу);

А рід же то [Польських] розкоренився – великий та дужий! (Панас Мирний).

2. перен. Поширюватися, закріплятися в чому-небудь.

Лірика такого медитативно-розповідного роду, часом з густою домішкою живописного “жанру”, проходить через .. поезію [М. Рильського], починаючи від .. вірша “Перед весною” і особливо буйно розкорінюючись о 40–50–60-ті роки (з наук.-попул. літ.);

// Зміцнювати своє становище.

Архієреїв розіслали по селах, бо штунда почала всюди розповсюджуватись і розкоренятись (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкорінюватися — розкорі́нюватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розкорінюватися — -юється і розкоренятися, розкорінятися, -яється, недок., розкоренитися і розкорінитися, -иться, док. 1》 Пускати коріння в різні боки. || перен. Кількісно розростатися (зазвичай про рід). 2》 перен. Поширюватися, закріплятися в чому-небудь. || Зміцнювати своє становище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкорінюватися — Розкорі́нюватися, -рі́нююся, -рі́нюєшся і розкоріня́тися, -ріня́юся, -ріня́єшся; розкорени́тися, -реню́ся, -рени́шся,.-рени́ться; розкоре́нений Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розкорінюватися — РОЗКОРІ́НЮВАТИСЯ, юється і РОЗКОРЕНЯ́ТИСЯ, РОЗКОРІНЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., РОЗКОРЕНИ́ТИСЯ і РОЗКОРІНИ́ТИСЯ, и́ться, док. 1. Пускати коріння в різні боки. Розкорінюється дуб та на всі боки (Тич. Словник української мови в 11 томах