розкорінюватися
РОЗКОРІ́НЮВАТИСЯ, юється і РОЗКОРЕНЯ́ТИСЯ, РОЗКОРІНЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., РОЗКОРЕНИ́ТИСЯ і РОЗКОРІНИ́ТИСЯ, и́ться, док.
1. Пускати коріння в різні боки.
Розкорінюється дуб та на всі боки (Тич., І, 1957, 214);
Вонюча бузина розкорінялася-розплоджувалася на волі (Мирний, IV, 1955, 205);
— Де вже розкорениться [хрін], то й посіяти за ним доброго нічого не можна (Вовчок, І, 1955, 184);
*Образно. Лице її спалахнуло — мигнула блискавка, що розкоренилась над полями (Гуц., Скупана.., 1965, 21);
// перен. Кількісно розростатися (звичайно про рід).
А рід же то [Польських] розкоренився — великий та дужий! (Мирний, І, 1949, 205).
2. перен. Поширюватися, закріплятися в чому-небудь.
Лірика такого медитативно-розповідного роду, часом з густою домішкою живописного «жанру», проходить через.. поезію [М. Рильського], починаючи від.. вірша «Перед весною» і особливо буйно розкорінюючись о 40 — 50 — 60-ті роки (Не ілюстрація.., 1967, 115);
// Зміцнювати своє становище.
Архієреїв розіслали по селах, бо штунда почала всюди розповсюджуватись і розкоренятись (Н.-Лев., IV, 1956, 72).
Значення в інших словниках
- розкорінюватися — розкорі́нюватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розкорінюватися — -юється і розкоренятися, розкорінятися, -яється, недок., розкоренитися і розкорінитися, -иться, док. 1》 Пускати коріння в різні боки. || перен. Кількісно розростатися (зазвичай про рід). 2》 перен. Поширюватися, закріплятися в чому-небудь. || Зміцнювати своє становище. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розкорінюватися — РОЗКОРІ́НЮВАТИСЯ, юється, РОЗКОРЕНЯ́ТИСЯ, РОЗКОРІНЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., РОЗКОРЕНИ́ТИСЯ, РОЗКОРІНИ́ТИСЯ, и́ться, док. 1. Пускати коріння в різні боки. Розкорінюється дуб та на всі боки (П. Словник української мови у 20 томах
- розкорінюватися — Розкорі́нюватися, -рі́нююся, -рі́нюєшся і розкоріня́тися, -ріня́юся, -ріня́єшся; розкорени́тися, -реню́ся, -рени́шся,.-рени́ться; розкоре́нений Правописний словник Голоскевича (1929 р.)