розписка
РОЗПИ́СКА, и, ж.
1. рідко. Дія за знач. розписа́ти, розпи́сувати 1–3.
Розписка діалектних матеріалів.
2. Документ з підписом, який засвідчує одержання чого-небудь.
– Завтра зранку підемо до волості. Писар напише нам розписку, а я вам заплачу по тій розписці гроші, – сказав Мотуз (І. Нечуй-Левицький);
Акції мали ознаки звичайного грабіжництва, бо не існувало ніяких уповноважень, ордерів на реквізиції, розписок. Тим часом було вивезено матеріальних цінностей на мільярди (з наук.-попул. літ.).
(1) Під розпи́ску – з одержанням письмового свідчення про передавання (вручення, отримання і т. д.) кого-, чого-небудь.
У конторі наглядач передав Іполита – під розписку! – жандармському поручику (В. Канівець).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розписка — розпи́ска іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- розписка — -и, ж. 1》 Дія за знач. розписати, розписувати 1-3). 2》 Документ із підписом, який засвідчує одержання чого-небудь. Платіжна розписка — письмове засвідчення оплати за борговим зобов'язанням. Здавати під розписку — здавати щось кому-небудь, вимагаючи письмового свідчення про це. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розписка — Поквитка, посвідка Словник чужослів Павло Штепа
- розписка — Ро́зписка, -ски, -сці; -писки́, -писо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розписка — РОЗПИ́СКА, и, ж. 1. Дія за знач. розписа́ти, розпи́сувати 1-3. 2. Документ з підписом, який засвідчує одержання чого-небудь. — Завтра зранку підемо до волості. Писар напише нам розписку, а я вам заплачу по тій розписці гроші,— сказав Мотуз (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- розписка — рос. расписка документ, скріплений підписом особи, яка дала розписку, який є підтвердженням того, що ця особа отримала від іншої гроші, речі, матеріальні цінності тощо і зобов'язується їх повернути. Eкономічна енциклопедія