1. Словник української мови в 11 томах

розписка

РОЗПИ́СКА, и, ж.

1. Дія за знач. розписа́ти, розпи́сувати 1-3.

2. Документ з підписом, який засвідчує одержання чого-небудь.

— Завтра зранку підемо до волості. Писар напише нам розписку, а я вам заплачу по тій розписці гроші,— сказав Мотуз (Н.-Лев., IV, 1956, 200).

◊ Здава́ти (зда́ти) під розпи́ску — здавати щось кому-небудь, вимагаючи письмового свідчення про це.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розписка — розпи́ска іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. розписка — -и, ж. 1》 Дія за знач. розписати, розписувати 1-3). 2》 Документ із підписом, який засвідчує одержання чого-небудь. Платіжна розписка — письмове засвідчення оплати за борговим зобов'язанням. Здавати під розписку — здавати щось кому-небудь, вимагаючи письмового свідчення про це. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розписка — Поквитка, посвідка Словник чужослів Павло Штепа
  4. розписка — РОЗПИ́СКА, и, ж. 1. рідко. Дія за знач. розписа́ти, розпи́сувати 1–3. Розписка діалектних матеріалів. 2. Документ з підписом, який засвідчує одержання чого-небудь. – Завтра зранку підемо до волості. Словник української мови у 20 томах
  5. розписка — Ро́зписка, -ски, -сці; -писки́, -писо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розписка — рос. расписка документ, скріплений підписом особи, яка дала розписку, який є підтвердженням того, що ця особа отримала від іншої гроші, речі, матеріальні цінності тощо і зобов'язується їх повернути. Eкономічна енциклопедія