розписка
розпи́ска
-и, ж.
1》 Дія за знач. розписати, розписувати 1-3).
2》 Документ із підписом, який засвідчує одержання чого-небудь.
Платіжна розписка — письмове засвідчення оплати за борговим зобов'язанням.
Здавати під розписку — здавати щось кому-небудь, вимагаючи письмового свідчення про це.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розписка — розпи́ска іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- розписка — Поквитка, посвідка Словник чужослів Павло Штепа
- розписка — РОЗПИ́СКА, и, ж. 1. рідко. Дія за знач. розписа́ти, розпи́сувати 1–3. Розписка діалектних матеріалів. 2. Документ з підписом, який засвідчує одержання чого-небудь. – Завтра зранку підемо до волості. Словник української мови у 20 томах
- розписка — Ро́зписка, -ски, -сці; -писки́, -писо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розписка — РОЗПИ́СКА, и, ж. 1. Дія за знач. розписа́ти, розпи́сувати 1-3. 2. Документ з підписом, який засвідчує одержання чого-небудь. — Завтра зранку підемо до волості. Писар напише нам розписку, а я вам заплачу по тій розписці гроші,— сказав Мотуз (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- розписка — рос. расписка документ, скріплений підписом особи, яка дала розписку, який є підтвердженням того, що ця особа отримала від іншої гроші, речі, матеріальні цінності тощо і зобов'язується їх повернути. Eкономічна енциклопедія