розпростирати

РОЗПРОСТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПРОСТЕ́РТИ, тру́, тре́ш, док., що.

1. Розгинаючи, випрямляючи, широко розсувати, розставляти в сторони.

Побіч нього лежить якась рука й розпростирає пальці (Н. Кобринська);

Ліси стояли ще сливе незаймані. Широко розпростирали в них свої мохнаті гілля величаві кедри (М. Грушевський);

Гостей було сила! О. Хведор тільки стояв, розпростерши руки і приймаючи обнімання і цілування, хто його знає й од кого! (І. Нечуй-Левицький);

Ішов до неї [листоноші], розпростерши руки, наче сестру рідну стрів (В. Дрозд).

2. рідко. Валити кого-небудь на підлогу, на землю і т. ін.

В одній хвилі кілька дужих хлопців розпростерло бідних лакеїв насеред гостинця та й давай молотити їх ломаками (І. Франко).

◇ (1) Розпростира́ти / розпросте́рти кри́ла – те саме, що Розправля́ти (розгорта́ти) / розпра́вити (розгорну́ти) кри́ла (див. розправля́ти¹).

Як широко ти [Вітчизна] розпростерла крила, В який далекий рушила політ! (С. Крижанівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me