1. Словник української мови у 20 томах

розпростувати

РОЗПРО́СТУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗПРОСТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПРО́СТА́ТИ, о́ста́ю, о́ста́єш, док., що.

1. Те саме, що розправля́ти¹ 2.

Сонце припікало. То той, то другий [робітник] .. обтирав упріле чоло, розпростовуючи зігнуту спину (М. Коцюбинський);

Наважившись, він розпростав плечі і переступив поріг камери (Н. Рибак);

* Образно. Та раптом – заревло. Дзвеніло. Шугало блискавками в лист. Земля розпростувала тіло, Загорнене в небесний блиск (В. Коротич);

// Широко розставляти в сторони; розпростирати.

Кинув [Оксен] назад головою, розпростав руки, крикнув “асса” і став танцювати гопак на манір лезгинки (Григорій Тютюнник).

2. Робити рівним, без зморщок і складок; розправляти.

Торкає [Лукія] руками все, розпростує, лапає пучками шви, підкладку (В. Кучер);

* Образно. Цей вечір, і зорі, і соромливий усміх дружини розпростують його зібгану душу, омивають її новими надіями (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпростувати — розпро́стувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розпростувати — Розпростовувати, розправляти, розпрямлювати, розрівнювати, розгладжувати; (крила) розкидати, розгортати, розпускати, |роз|простирати; (спину) розгинати, випростувати. Словник синонімів Караванського
  3. розпростувати — -ую, -уєш і рідко розпростовувати, -ую, -уєш, недок., розпростати, -остаю, -остаєш, док., перех. 1》 Те саме, що розправляти I 2). || Широко розставляти в різні боки; розпростирати. Розпростувати крила. 2》 Робити рівним, без зморщок і складок; розправляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розпростувати — ВИПРО́СТУВАТИ (перев. про зігнутий стан, частини тіла — робити прямим), ВИПРОСТО́ВУВАТИ, РОЗПРО́СТУВАТИ, ВИПРЯМЛЯ́ТИ, ВИПРЯ́МЛЮВАТИ, РОЗГИНА́ТИ, РОЗПРАВЛЯ́ТИ, РОЗПРЯМЛЯ́ТИ, РОЗПРОСТО́ВУВАТИ рідше, ВИПРАВЛЯ́ТИ рідше, РОЗПРА́ВЛЮВАТИ рідше. — Док. Словник синонімів української мови
  5. розпростувати — РОЗПРО́СТУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗПРОСТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПРО́СТА́ТИ, о́ста́ю, о́ста́єш, док., перех. 1. Те саме, що розправля́ти¹ 2. Сонце припікало. То той, то другий [робітник].. обтирав упріле чоло, розпростовуючи зігнуту спину (Коцюб. Словник української мови в 11 томах