розсипчастий

РОЗСИ́ПЧАСТИЙ, а, е.

1. Який легко розсипається на окремі, не зв'язані між собою частинки, крупинки.

– Як, товаришу лісомеліоратор, ми з Вірним їх [саджанці] посадили по-науковому чи ні? – Не зовсім. Треба ще землею притиснути, а верхній шар розсипчастим ґрунтом присипати, щоб збереглась волога, – пояснила Валентина (В. Логвиненко);

На возах репались круглі волоські гарбузи, стояли діжки з білим розсипчастим сиром (І. Микитенко);

У якій пропорції беруть воду, щоб зварити розсипчасту кашу? Загальне кулінарне правило таке: об'єм рідини має бути вдвічі більшим за об'єм крупи (з наук.-попул. літ.);

Відомі два основні типи чаю: розсипчастий .. та пресований – плитковий (з наук.-попул. літ.);

// Який легко кришиться; крихкий.

Приходько мовчки подав чай з печивом. На фронті такого печива не було – хрумке, розсипчасте, навіть приправлене шоколадом (С. Голованівський);

Вони сиділи за столом .. і їли печену картоплю. Їли чудову, розсипчасту, з рожевими хрусткими пригарочками збоку печену картоплю (П. Дорошко).

2. перен. Розкотистий, уривчастий (про звуки).

Владно залунав розсипчастий різкий дзвоник в сусідній кімнаті (Н. Рибак).