розслідувати

РОЗСЛІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., діал. РОЗСЛІДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кого, що.

1. Робити дослідження, вивчення кого-, чого-небудь.

Експерти, які розслідували причини смерті перших дослідників, зійшлися на діагнозі: аспіргіус флавус. Цим латинським терміном позначається одна з форм хвороботворних грибків (з наук. літ.);

Поки говорити про користь або шкідливість чужих впливів, треба попереду докладно розслідити, зрозуміти їх початки, розвій і вплив (І. Франко);

Він звернув свої великі блискучі очі цікаво на мене, мов хотів мене до дна душі розслідити (О. Кобилянська).

2. З'ясовувати, проводячи слідство або розбираючись у якомусь питанні.

– Ти повинна це розуміти й не пирскати на мої запитання, а помагати мені розслідувати цю справу (В. Винниченко);

– Адміністрація нехай розбирається. Винна Леся Кумач? Розслідуйте. А от у переживання людей я повинен втручатися (А. Хижняк);

– Повіриш мені, Пилипе, це нове, нікчемне діло. Переслухати свідків, розслідити, хто винуватий (Б. Лепкий).