розслідувати
РОЗСЛІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., і діал. РОЗСЛІДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех.
1. Робити дослідження, вивчення кого-, чого-небудь.
В. І. Ленін, надаючи великого значення скаргам трудящих, настійно вимагав глибоко їх розслідувати і вживати дійових заходів (Рад. Укр., 23.I 1963, 2);
Поки говорити про користь або шкідливість чужих впливів, треба попереду докладно розслідити, зрозуміти їх початки, розвій і вплив (Фр., XVI, 1955, 385);
Він звернув свої великі блискучі очі цікаво на мене, мов хотів мене до дна душі розслідити (Коб., І, 1956, 205).
2. Виясняти, з’ясовувати, проводячи слідство або розбираючись в якомусь питанні.
— Адміністрація нехай розбирається. Винна Леся Кумач? Розслідуйте. А от у переживання людей я повинен втручатися (Хижняк, Невгамовна, 1961, 96).
Значення в інших словниках
- розслідувати — розслі́дувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- розслідувати — Досліджувати, вивчати; (злочин) вести слідство; (причини) з'ясовувати, розбиратися у, докопуватися до. Словник синонімів Караванського
- розслідувати — -ую, -уєш, недок. і док., і діал. розслідити, -джу, -диш, док., перех. 1》 Робити дослідження, вивчення кого-, чого-небудь. 2》 Виясняти, з'ясовувати, проводячи слідство або розбираючись в якомусь питанні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розслідувати — РОЗСЛІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., діал. РОЗСЛІДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кого, що. 1. Робити дослідження, вивчення кого-, чого-небудь. Експерти, які розслідували причини смерті перших дослідників, зійшлися на діагнозі: аспіргіус флавус. Словник української мови у 20 томах
- розслідувати — Розслі́дувати, -дую, -дуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)