розтрощений
РОЗТРО́ЩЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розтрощи́ти.
Падали під ударами танків смугасті прикордонні стовпи, розтрощені гусеницями (І. Цюпа);
Ваня Кравчук спирався на милицю. Розтрощена кулею кістка ноги ще не зовсім зміцніла (В. Козаченко);
Висота впала! Броньований кулак німців був розтрощений (С. Скляренко);
// у знач. прикм.
Увечері буря [бомбардування] стихала й люди злазилися до своїх розтріпаних або й розтрощених хат, злазилися під вцілілі дахи або на чадні руїни (І. Багряний);
Варвара бачила перед собою .. розтрощені гвинтівки й кулемети, зірвані з танків башти (Л. Первомайський);
На розлогому возі в Оленчука лежать двоє: матрос з розтрощеним плечем, другий – зовсім хлопчик – поранений в голову розвідник із повстанської кінноти (О. Гончар);
// розтро́щено, безос. пред.
Студений вітер уже задимає з поля просто на Вутаньку: вагонне скло розтрощено (О. Гончар);
Війна закінчилась! Торжествував радянський народ, раділи всі прості люди в усьому світі – було розтрощено підступного ворога – гітлерівський фашизм (А. Хижняк).
Значення в інших словниках
- розтрощений — розтро́щений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розтрощений — див. переможений Словник синонімів Вусика
- розтрощений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розтрощити. || розтрощено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розтрощений — Розтро́щений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розтрощений — РОЗТРО́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розтрощи́ти. Падали під ударами танків смугасті прикордонні стовпи, розтрощені гусеницями (Цюпа, Назустріч.., 1958, 121); Ваня Кравчук спирався на милицю. Розтрощена кулею кістка ноги ще не зовсім зміцніла (Коз. Словник української мови в 11 томах