1. Словник української мови у 20 томах

розтрушувач

РОЗТРУ́ШУВАЧ, а, ч., розм.

1. Той, хто розтрушує що-небудь.

2. Те, що розтрушує, може розтрушувати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтрушувач — розтру́шувач іменник чоловічого роду, істота робітник Орфографічний словник української мови
  2. розтрушувач — -а, ч. Той, хто займається розтрушуванням чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови