розчавлювати

РОЗЧА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЧАВИ́ТИ, чавлю́, ча́виш; мн. розча́влять; док., кого, що.

1. Надавлюючи або стискаючи, трощити, м'яти.

Металеві інструменти розтоплювали [цехові] на вогні, гнули, розчавлювали й нищили (З. Тулуб);

Пізньої осені морські течії занесли її [шхуну] разом з кригою до берегів цього острова, і тут крига розчавила шхуну (М. Трублаїні).

2. кого. Давлячи, стискаючи, заподіювати комусь смерть.

Невразливою природа видається хіба що екологічно безграмотній, байдужій людині, котра знічев'я зруйнує мурашник, розчавить жучка, прихлопне капелюхом першого-ліпшого метелика (з наук.-попул. літ.);

// перен. Пригнічувати морально.

Розгуляна стихія .. паралізувала останні сили Маргіт, душила й розчавлювала її (О. Гончар);

Про що думати, чим утішати себе зараз, коли весь світ видається пустелею, коли .. розчавлює самотність безсонної ночі (М. Слабошпицький).

3. кого. Завдавати кому-небудь поразки, знищувати в бою.

[Євгенія:] Мільйони людей злили свої сили, думки, почуття, щоб відкинути, розчавити ворога! (І. Кочерга).