1. Словник української мови у 20 томах

розшуковий

РОЗШУКО́ВИЙ, а, е.

1. Стос. до розшуку (у 1 знач.);

// Який проводить розшук кого-, чого-небудь.

Є собаки сторожові, мисливські, їздові, розшукові, кімнатні, а також безпородні (дворняги) (з навч. літ.);

До місця посадки [космічного корабля] .. йшли вертольоти розшукової групи (з газ.).

2. Те саме, що розві́дувальний.

– Ось тут, де був ресторан, ми пробурили нашу найщасливішу розшукову свердловину (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розшуковий — розшуко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. розшуковий — -а, -е. 1》 Стос. до розшуку (у 1 знач.). || Який проводить розшук кого-, чого-небудь. 2》 Те саме, що розвідувальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розшуковий — РОЗШУКО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до розшуку (у 1 знач.); // Який проводить розшук кого-, чого-небудь. До місця посадки [космічного корабля].. йшли вертольоти розшукової групи (Рад. Укр., 27.IV 1971, 2). 2. Те саме, що розві́дувальний. Словник української мови в 11 томах