розшумітися
РОЗШУМІ́ТИСЯ, млю́ся, ми́шся; мн. розшумля́ться; док.
Сильно і довго шуміти.
Надійшла весна весела, Закипіли в праці села, Розшумілися лани (М. Рильський);
Там, де кров пролито під гарматний грім, розшумілось жито колосом густим (В. Сосюра);
Розшумілися піснями гори й вулиці твої [Києва], і співають разом з нами голосисті солов'ї (І. Гончаренко);
* Образно. Будуть знов казки та небилиці, Розшумляться спогади, мов сад (А. Малишко);
// Голосно кричати, лаятися і т. ін.
Він не хотів розуміти. Розшумівся, як самовар, що ось-ось має збігати (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розшумітися — розшумі́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- розшумітися — -млюся, -мишся; мн. розшумляться; док. Почати сильно і довго шуміти. || Почати голосно кричати, лаятися і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розшумітися — РОЗКРИЧА́ТИСЯ (почати дуже кричати), РОЗШУМІ́ТИСЯ, РОЗРЕПЕТУВА́ТИСЯ розм., РОЗГАЛАСУВА́ТИСЯ розм., РОЗГОРЛА́ТИСЯ розм., РОЗЛЕМЕНТУВА́ТИСЯ розм., РОЗҐВАЛТУВА́ТИСЯ розм., РОЗГУКА́ТИСЯ розм., РОЗПОРОЩА́ТИСЯ розм.; РОЗЗІПА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- розшумітися — РОЗШУМІ́ТИСЯ, млю́ся, ми́шся; мн. розшумля́ться; док. 1. Почати сильно і довго шуміти. Надійшла весна весела, Закипіли в праці села, Розшумілися лани (Рильський, Урожай, 1950, 40); Там, де кров пролито під гарматний грім... Словник української мови в 11 томах