1. Словник української мови в 11 томах

розшумітися

РОЗШУМІ́ТИСЯ, млю́ся, ми́шся; мн. розшумля́ться; док.

1. Почати сильно і довго шуміти.

Надійшла весна весела, Закипіли в праці села, Розшумілися лани (Рильський, Урожай, 1950, 40);

Там, де кров пролито під гарматний грім, розшумілось жито колосом густим (Сос., Зел. світ, 1949, 24);

Розшумілися піснями гори й вулиці твої [Києва], і співають разом з нами голосисті солов’ї (Гонч., Вибр., 1959, 113);

*Образно. Будуть знов казки та небилиці, Розшумляться спогади, мов сад (Мал., Звенигора, 1959, 62);

// Почати голосно кричати, лаятися і т. ін.

Він не хотів розуміти. Розшумівся, як самовар, що ось-ось має збігати (Коцюб., II, 1955, 395).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розшумітися — розшумі́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розшумітися — -млюся, -мишся; мн. розшумляться; док. Почати сильно і довго шуміти. || Почати голосно кричати, лаятися і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розшумітися — РОЗШУМІ́ТИСЯ, млю́ся, ми́шся; мн. розшумля́ться; док. Сильно і довго шуміти. Надійшла весна весела, Закипіли в праці села, Розшумілися лани (М. Рильський); Там, де кров пролито під гарматний грім, розшумілось жито колосом густим (В. Словник української мови у 20 томах
  4. розшумітися — РОЗКРИЧА́ТИСЯ (почати дуже кричати), РОЗШУМІ́ТИСЯ, РОЗРЕПЕТУВА́ТИСЯ розм., РОЗГАЛАСУВА́ТИСЯ розм., РОЗГОРЛА́ТИСЯ розм., РОЗЛЕМЕНТУВА́ТИСЯ розм., РОЗҐВАЛТУВА́ТИСЯ розм., РОЗГУКА́ТИСЯ розм., РОЗПОРОЩА́ТИСЯ розм.; РОЗЗІПА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови