рубець

РУБЕ́ЦЬ, бця́, ч.

1. Продовгувата заглибина, подряпина, складка на поверхні чого-небудь.

[Кушнірук:] Дивіться сюди, поки свічка не догорить до цього рубця, щоб і з місця ніхто не рушав (С. Васильченко);

На причепі за агрегатом рухаються легкі борони, які розпушують сліди коліс і залишені сошниками рубці, знищують сліди бур'янів (з газ.).

2. Слід на шкірі у вигляді невеликої складки від рани, що загоїлася, від побоїв (ременем, батогом і т. ін.); шрам.

З усієї слободи лишилися тільки два чоловіки не биті, старі, яких він [пан] не бив, а то всі до одного биті. У всіх були шрами та рубці (з переказу);

[Тетяна:] Рубець у нього тут, рубнув, знать, шаблею татарин!.. (І. Карпенко-Карий);

Юрчик показав нам свою спину, на якій ми побачили багато рубців (Л. Смілянський);

// Спайка, шрам на внутрішніх органах на місці операційного шва, виразки, що загоїлися, зарубцювалися.

До обмеження рухів можуть призводити і великі рубці, які приросли до підлеглих тканин (з наук. літ.);

Загоюючись, виразка, як і всякий дефект м'яких тканин, перетворюється потім у рубець (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Перші болі завдають серцю глибоких, кривавих ран, але юне серце здатне гамувати біль і вкриватися рубцями (М. Чабанівський).

3. Те саме, що кра́йка 1.

Сонце .. котиться ліниво за рубець виднокругу (Б. Лепкий);

Зворушення її було таке велике, що вона, втерявши сили [знесилившись], трохи була не урвалась з муру, коли б завчасу не вхопилась руками за високий рубець башти (М. Старицький);

Біля Полярушів почали товпитися люди, хтось уже силоміць напував Фросину водою, і рубець залізної, з голубами по краях кварти моторошно цокотів на зціплених зубах (М. Стельмах).

4. Шов, що утворюється при зшиванні краю одного куска тканини, шкіри з краєм іншого, а також; підрублений край чого-небудь.

Княжна Предслава чекала нетерпляче цих відвідин [княжича]. .. Він всілякр уникав її. Ухилявся від її очей, дотику рук, навіть рубця одежі (М. Грушевський);

Я взяв його ніж, яким він різав шкіру, розпоров рубець на сорочці і дістав записку (Л. Смілянський);

Подолки чоловічої та жіночої сорочок підрублюють рубцями завширшки не більш як 0,5 см (з наук. літ.);

// Загладжена, запрасована складка на одязі.

Готуючись зійти з корабля, вони [матроси] прасують штани так, щоб рубцями можна було, як-то кажуть, масло різати (Д. Ткач).

5. Перший, найбільший відділ шлунка жуйних тварин.

Він [шлунок корови] складається з чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки й сичуга (з навч. літ.);

Якщо жуйних тварин годувати дрібнішою січкою, це може викликати атонію рубця (з наук. літ.);

// Їжа, приготовлена з цього відділу шлунка. Промочи́ти до ни́тки (до кісто́к, до соро́чки, до ті́ла, до рубця́, до ру́бчика) див. промо́чувати.

◇ (1) До рубця́, зі сл. змо́кнути, промо́кнути і под. – дуже сильно, повністю.

Якщо ж дощ захопив нас у степу, то, промоклі до рубця, ми в такий день маєм право гнати худобу додому раніше (О. Гончар);

До ру́бчика.

Шукач вільного абсолюту, обкислий під зливою до рубчика, він все ж нічим від себе не відштовхує (О. Гончар);

Нема́ (нема́є, не було́, не зали́ши́лося і т. ін.) [ні (і)] ни́тки сухо́ї (рубця́ сухо́го) див. нема́;

(2) Рубе́ць на рубці́ – латаний, дуже старий, зношений (про одяг).

Посадили мене зараз сорочки латати і духу перевести не дали. Рубець на рубцю [на рубці], латка на латці! (Ганна Барвінок).