рука

РУКА́, и́, ж.

1. Кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців.

Сидить батько кінець стола, На руки схилився (Т. Шевченко);

Входила прачка .. Заголені по лікоть руки, вогкі й червоні, звисали по обох боках (М. Коцюбинський);

Пам'ятаю – його я маленьким брав на руки, співав про село (В. Сосюра);

– Так і хочеться сказати – краще б руками працював, ніж язиком (В. Підмогильний);

Вони [батьки] сидять за столом, поклавши перед себе жилаві руки. Ось сухі і нервові мамині, ось татові – важкі, неначе гирі (В. Стус);

* Образно. Що скажуть, коли довідаються, що він, найлояльніший з лояльних, найпокірніший з покірних, вирвав її з рук справедливості? (І. Франко);

// Частина цієї кінцівки від зап'ястка до кінчиків пальців; кисть.

– На, – сказала вона Чіпці, подаючи гроші правою рукою, а лівою зачиняючи скриню (Панас Мирний);

– Стій, Тимофію! – чорна рука Варчука лягла на білу кроківку. – Маю говорити з тобою (М. Стельмах);

// Кожна з двох передніх кінцівок мавпи.;

// Складова частина якого-небудь предмета, що зовнішнім виглядом або функцією подібна до верхньої кінцівки людини.

Механічна рука опустила в атомний реактор ампулу з тонкою сталевою трубкою (з наук.-попул. літ.).

2. Кожна з верхніх кінцівок людини як знаряддя діяльності, праці.

Грицько невсипущий хазяїн. Він чесною працею, своїми мозоляними руками надбав те, що має в господі (Панас Мирний);

О дзвоне крапель весняних, О брость набрякла на деревах! Хіба ж не треба рук моїх Для виросту садів вишневих? (М. Рильський);

// перен. Слід, результат чиєї-небудь діяльності.

Стіл з купою книжок на ньому, невеличкий каламар, годинник, рукописи, аркуші писані, друковані, білі – все ніби в якомусь неладі розкинуте по столі, але на всьому видко дбалу, люблячу жіночу руку (Г. Хоткевич).

3. тільки одн. Манера писання, почерк.

– Ага, я й забувсь – ось до тебе лист! Здається, від Богдана, – його рука, – сказав Павло, добуваючи з бокової кишені листа (Леся Українка);

– А ось глянь, голубко, – подав він їй конверта, .. – чи ти не знаєш, чия се рука? (С. Черкасенко).

4. тільки мн., перен. Робоча сила, робітники.

Ішла [Левантина] в сусіднє село, – може, знайде там роботу. Тепер жнива, то скрізь рук треба (Б. Грінченко);

– А що, коли й зовсім не наймемось? – стривожено вигукувала старша Лісовська. – Гляньте, скільки тих рук шукають сьогодні роботи! (О. Гончар);

// Здатність до праці, діяльності.

Ти хочеш бути моїм паном, хочеш взяти мене... мої руки, мій розум, мою волю і моє серце... (М. Коцюбинський);

Марко мало вірив у те, що сьогодні він зможе десь продати свої руки (І. Цюпа).

5. тільки мн., перен. Про людину взагалі, яка має відношення до того, про що йде мова.

Чиїх рук не втекла Хоменкова дочка Хвеська?.. Не втекла Максимових рук! (Панас Мирний);

Бійці, як білки, вправно перескакували по столітніх повалених деревах, але коням з вантажем перебиратись було далеко важче. Деякі з них застрявали між дерев і, несамовито б'ючись, виламували ноги. Їх тут же кидали, розібравши боєприпаси по руках (О. Гончар).

6. перев. з означ., перен. Символ влади, панування.

Ще ніколи піщани не зазнавали такого лиха, як тоді, коли ними правила міцна рука товстопузого Потаповича (Панас Мирний);

Над тою щасливою країною простяг свою потужну руку справедливий і мудрий султан (М. Коцюбинський);

Був чотирнадцятий, був чорний рік .. В болоті грузли чоботи. Тяжка Давила землю і людей рука (М. Рильський).

7. тільки одн., перен., розм. Впливова людина, яка може, здатна захистити, підтримати і т. ін. кого-небудь.

– Знаєте, чиїм ад'ютантом Білограй був у війну? Знаєте! Отож. Генерала армії. От що за рука в нього там, нагорі (Ю. Мушкетик);

– Ні! .. Добре розуміє, що без “руки” Він місця не нагріє (А. Крижанівський).

8. тільки одн. Згода на шлюб, на одруження. Бода́й тобі́ ру́ки і но́ги полама́ло! див. полама́ти;

Бра́тися / взя́тися за ру́ки див. бра́тися;

Вести́ під (попі́д) ру́ки див. вести́;

Вести́ під ру́ку див. вести́;

Ви́важити ру́ку див. вива́жувати;

Вклада́ти / вкла́сти в ру́ку (в ру́ки) див. уклада́ти¹;

Гра́ти в чоти́ри руки́ див. гра́ти;

Держа́тися пра́вої руки́ див. держа́тися;

Жи́ти з пра́ці рук свої́х див. жи́ти;

(1) Жіно́ча рука́ – те саме, що Жіно́чий по́черк (див. по́черк).

Жіночою незнайомою рукою було написано: – Женю, друже мій! (О. Гончар);

Замаха́ти рука́ми див. замаха́ти;

Затира́ти ру́ки див. затира́ти;

Згорну́ти ру́ки хресто́м див. згорта́ти;

Зі збро́єю в рука́х див. збро́я;

Зчепи́тися рука́ми (рученя́тами) див. зчі́плюватися;

На па́льцях одніє́ї руки́ мо́жна порахува́ти див. мо́жна;

Напрацьо́вані ру́ки див. напрацьо́ваний;

Неви́ди́ма си́ла (рука́ і т. ін.) див. си́ла;

Не пода́ти помічно́ї руки́ див. подава́ти¹;

Но́ги (ру́ки і т. ін.) мов (як, ні́би і т. ін.) чужі́ див. нога́;

(2) Опада́ють / опа́ли ру́ки у кого, рідко кому – хтось не хоче або не має сили робити що-небудь.

Лаврін стояв ні живий ні мертвий. В його й руки опали (І. Нечуй-Левицький);

[Гніт:] Це мене так образило, що у мене раптом опали руки (М. Кропивницький);

(3) Пе́вна рука́:

а) (у кого) хтось має вправну, натреновану руку;

б) хтось має тверду волю, владний характер;

(4) Під п'я́ну ру́ку (руч) – у стані сп'яніння.

Дружину він бив .. під п'яну руку і без злості (С. Ковганюк, пер. з тв. М. Горького);

Або плаче [мати] мовчки, або докоря [батькові]: нащо п'єш .. Давав він їй доброго прочухана, як під п'яну руч (Б. Грінченко);

Плазува́ти на рука́х див. плазува́ти;

Плеска́ти (розм. ля́пати) / заплеска́ти (розм. заля́пати) в доло́ні (рідше рука́ми, в ру́ки) див. плеска́ти;

Пола́патися за ру́ки див. пола́патися;

(5) По (на, у) лі́ву ру́ку (руч) <�З лі́вої руки́> – з лівого боку; ліворуч.

Коло середнього стовпа прив'язали батька, по праву руку коло його Грегора, по ліву руку меншого сина (І. Нечуй-Левицький);

А посередині якраз – Самий найстарший – предводитель, На ліву руч від його – князь (Панас Мирний);

Соломія міркувала, що, коли брати у ліву руку, плавні мусять швидко скінчитися (М. Коцюбинський);

Сідаємо на підводу і з головоломною скорістю спускаємось з гори .. Дерева тільки скачуть і крутяться за тобою, .. з лівої руки, з правої (М. Коцюбинський);

(6) По (на) пра́ву ру́ку (руч); З пра́вої руки́ – справа; праворуч.

Порівнялись [піп із причетом] ізо мною і од мене одібрали, я й гроті подала; підійшли й до мого сусіда, що по праву руку, – аж і взяти нічого (Ганна Барвінок);

Уже кілька днів ми працюємо в похмурному низькому лабіринті, розташованому по праву руч від вхідного коридору (з наук.-попул. літ.);

На праву руч між купкою парубків стояв Карпо (Панас Мирний);

З правої руки до чоловіка тягнеться розлогий кущ ліщини (М. Стельмах);

Поприклада́ти ру́ку (ру́ки) див. поприклада́ти;

Поте́рти ру́ки див. поте́рти;

Поцілу́нок руко́ю (пові́тря́ний, летю́чий) див. поцілу́нок;

Приклада́ти / прикла́сти ру́ку до кашке́та (ша́пки і т. ін.) див. приклада́ти;

Пуска́тися / пусти́тися руко́ю (рука́ми) див. пуска́тися;

Розки́нути ру́ки хресто́м див. розкида́ти²;

(7) Ру́ки пови́сли – те саме, що Голова́ пови́сла (див. голова́).

Русевич приголомшено похилився, руки його повисли між колінами (Ю. Шовкопляс);

(8) Ру́ки по швах зі сл. тримати, витягувати, опускати і т. ін. – струнко, виструнчившись, з опущеними вздовж тулуба руками.

Сергій, високо піднімаючи не зігнуті в колінах ноги, тримаючи руки по швах, стройовим кроком підійшов до турніка (І. Багмут);

(9) Ру́ки ув'я́ли кому – хто-небудь втрачає надію, стає бездіяльним.

Мені ув'яли руки, я присів біля бунгала [бунгало] і простогнав: – Утік, негідник, утік! (Р. Іваничук);

Спле́скувати (сплі́скувати) / сплесну́ти рука́ми (в доло́ні, доло́нями, і т. ін.) див. спле́скувати;

Става́ти / ста́ти на го́лову (на ру́ки, на ла́пи і т. ін.) див. става́ти;

Стиска́ти (сти́скувати) / сти́снути ру́ку (па́льці, доло́ню і т. ін.) <�Стиска́ти (сти́скувати) / сти́снути за ру́ку> див. стиска́ти;

Стиска́ються (сти́скуються) / сти́снулися (сти́слися) кулаки́ (ру́ки [в кулаки́], па́льці [в кулаки́]) див. стиска́тися;

Суну́ти ру́ку див. суну́ти;

Схопи́ти на ру́ки див. схо́плювати;

Схопи́ти під (по́під) ру́ки див. схо́плювати;

Схопи́ти (ухопи́ти) го́лову в ру́ки (рука́ми, в доло́ні) див. схо́плювати;

Те́рти ру́ки див. те́рти;

Ти́скати ру́ку див. ти́скати;

Тиск руки́ див. тиск;

Ти́снути ру́ку (доло́ню) див. ти́снути;

Труси́ти ру́ку (ру́ки) див. труси́ти;

(10) У (в) пра́ву ру́ку (руч) – у правий бік, праворуч.

У праву руку їживсь дахами та коминами фабрик задимлений город (М. Коцюбинський);

– Тут не протовпимось! – сказав Власов.., – і він повернув в праву руч (Панас Мирний);

Уда́ритися об (у) по́ли [рука́ми] див. ударя́тися;

Узя́ти на ру́ки (пле́чі, колі́на) див. узя́ти;

Узя́ти під ру́ку (по́під ру́ки) див. узя́ти;

Узя́тися за ру́ки див. узя́тися;

(11) Умі́ла рука́ – з добрими навичками до чогось; вправні руки.

Руки були в нього умілі, зрозумів він усе швидко, і робота в нього завжди кипіла (С. Васильченко);

Летить сонячною курявою Сенька-кулеметник і – строчить умілою рукою по ворожих лавах... (Г. Косинка);

(12) Хазя́йські ру́ки – дбайливі, роботящі руки господаря.

Хата хоч старенька, та чепурна, біла, – видно, біля неї ходили хазяйські руки (Панас Мирний);

Ходи́ти і т. ін. / розійти́ся і т. ін. по чужи́х рука́х див. ходи́ти;

Ходи́ти на рука́х див. ходи́ти;

(13) Щоб (бода́й) ру́ки повідсиха́ли кому, лайл. – уживається як побажання зла кому-небудь.

– Щоб тому руки повідсихали, .. хто й местиме вашу буцегарню! (О. Стороженко).

○ (14) Від руки́, у знач. присл.:

а) ручним способом.

Єнченко невдоволено глянув на списаний від руки аркуш (П. Автомонов);

б) (у знач. прийм., чиєї, зі сл. загинути, померти і т. ін.) уживається, щоб вказати на особу, що спричинила чиюсь загибель.

По суті, Шевченко так само, як і Пушкін, помер від руки Миколи І (М. Рильський);

То був найперший ворог, що впав від Яреськової руки (О. Гончар);

(15) Під ру́ку, у знач. присл. – підтримуючи зігнуту в лікті руку супутника або даючи спертися на свою руку.

Єремія взяв Гризельду під руку й повів до палацу (І. Нечуй-Левицький).

△ (16) Робо́чі ру́ки – робітники.

А машин він [Гальванеску] мав стільки, що йому, мабуть, зовсім не потрібні робочі руки (Ю. Смолич).

◇ [Аж] гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) див. горі́ти;

[Аж] і́скри [з рук] летя́ть див. і́скра;

(17) [Аж] ру́ки свербля́ть / засвербі́ли:

а) (перев. з інфін., у кого і без дод.) хто-небудь відчуває сильне бажання побити, покарати кого-небудь або битися, боротися з кимсь.

Якщо, каже, руки сверблять битися – бий краще мене: я здоровий, витерплю (О. Гончар);

Свербіли руки вдарити пихатого осавула, але треба було мовчати, хитрувати, шукати виходу (З. Тулуб);

– Руки засвербіли скрутити голову тут пану Енгельгардту (Д. Косарик);

Не на те примостила її доля там, щоб на волі рости, як билина в полі, а щоб підставляти свою спину під нагальну працю, томити свою сирітську голову чужими клопотами, вислухувати докори та нарікання, скоштувати стусана й духопелика від кожного, в кого засверблять руки (Панас Мирний);

– А піду лиш я та махну кілька разів шаблюкою, бо мене вже нетерплячка бере, аж руки засвербіли! – сказав Сірко і скочив з коня, кинув поводи в руки одному козакові (Леся Українка);

б) (до чого і без дод.) кому-небудь незборимо хочеться робити, здійсняти щось, працювати над чимсь.

Земля протряхла, заіржавілі плуги вже лежали на возах, а селянські руки свербіли до оранки (Ю. Збанацький);

У хлібороба аж свербіли руки, тягнулись до коси. Замахнувся на весь захват, заспівала коса, і впали стебла рівним покосом (І. Цюпа);

[Сергєєв:] Ходив до Дніпра. З того часу, як переправились на правий берег, я зрозумів: засівати будемо навесні всю Україну. І, повірте, засвербіли руки (Л. Дмитерко);

в) (кому, до чого) хто-небудь прагне привласнити щось, заволодіти чимсь.

Коваль звелів проорати по межах своєї землі глибокий рів і насипати високий вал, аби він на всі віки став суворою пересторогою для тих, кому будуть свербіти руки до полянських просторів (І. Головченко і О. Мусієнко);

[Аж] уда́рити об по́ли рука́ми див. ударя́ти;

Би́ти / вда́рити по рука́х див. би́ти;

Би́тися (би́ти, ударя́ти) / уда́ритися (уда́рити) [себе́] об (у) по́ли [рука́ми] див. би́тися;

Би́ти / уда́рити [себе́] [кулако́м (рука́ми)] в (рідко об) гру́ди див. би́ти;

Бра́ти / взя́ти в ру́ки (до рук) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти в свої́ ру́ки див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти го́лову в ру́ки див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти збро́ю (меч) в ру́ки див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти но́ги на пле́чі (в ру́ки, за по́яс) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти себе́ в ру́ки див. бра́ти;

Бра́ти (забира́ти, перехо́плювати і т. ін.) / взя́ти (забра́ти, перехопи́ти і т. ін.) ініціати́ву [до свої́х рук (у свої́ ру́ки)] див. бра́ти;

(18) Брудни́ми рука́ми – нечесно, непорядно (діяти); Брудни́ти (паску́дити, каля́ти і т. ін.) ру́ки див. брудни́ти;

(19) Брудні́ ру́ки у кого і без дод. – хто-небудь нечесний, аморальний, непорядний у своїх діях, вчинках, поведінці.

Велика кількість безробітних, котрі чесно шукають роботу і нічого не підозрюють про те, що, по-перше, конфіденційна інформація з їхніх анкет потрапляє в брудні руки (з газ.);

Бу́ти / ста́ти і́грашкою у рука́х див. бу́ти;

(20) Важка́ рука́, у кого – хто-небудь може дуже боляче вдарити.

Так глипнула [молодиця] .. на чоловіка, що він аж зіщулився, бо – всі знали – рука в Корніїхи важка (О. Гончар);

– Забудь сюди дорогу. Я тебе не знаю – ти не знаєш мене. Бо рука в мене важка (Є. Гуцало);

Важки́й (нелегки́й) на ру́ку див. важки́й;

Вали́тися (леті́ти, па́дати і т. ін.) з рук див. вали́тися¹;

Вести́ за ру́ку див. вести́;

Взя́ти спра́ву в свої́ ру́ки див. узя́ти;

Вибива́ти / ви́бити з рук див. вибива́ти;

Вибива́ти / ви́бити ко́зирі (ко́зир) з рук див. вибива́ти;

Видира́ти / ви́дерти з зубі́в (з ро́та, з рук, з го́рла) див. видира́ти;

Викру́чування рук див. викру́чування;

Викру́чувати ру́ки див. викру́чувати;

Ви́порснути з рук див. випо́рскувати;

Випуска́ти / ви́пустити ві́жки зі свої́х рук див. випуска́ти;

Випуска́ти / ви́пустити з рук див. випуска́ти;

Ви́рватися з рук (з лап, з лабе́т, з лабе́тів, з па́зурів і т. ін.) див. вирива́тися¹;

Вирива́ти / ви́рвати з рук див. вирива́ти¹;

Вислиза́ти (рідко виско́взуватися) / ви́слизнути (рідко ви́сковзнутися) з рук (рідко з-під рук) див. вислиза́ти;

Вихо́дить / ви́йшло з рук див. вихо́дити;

Відбива́тися (відма́хуватися, відхре́щуватися) / відби́тися (відмахну́тися, відхрести́тися) рука́ми [й нога́ми] див. відбива́тися;

Відбира́ти / відібра́ти но́ги (ру́ки, ру́ки й но́ги) див. відбира́ти;

Відби́тися / відбива́тися від рук див. відбива́тися;

Віддава́ти / відда́ти [і] ру́ку [і се́рце] див. віддава́ти;

Віддава́ти (здава́ти) / відда́ти (зда́ти) в ру́ки (до рук) див. віддава́ти;

Відмахну́ти (відмахну́тися) руко́ю див. відмахну́ти;

Відрива́ти / відірва́ти з рука́ми див. відрива́ти¹;

Ві́жки в рука́х див. ві́жки;

Візьми́ ву́ха в ру́ки див. узя́ти;

Вкороти́ти ру́ки див. укоро́чувати;

(21) Вла́сними (свої́ми) рука́ми <�Вла́сною (своє́ю) руко́ю> – особисто, сам, власноручно підписуватися.

Того ж [1846] Божого року, написавши тобі лист і гарненько власними руками оддавши на почту [пошту], поїхав собі в престольний град Москву (Т. Шевченко);

Якби можна було весь обман... усю підлість... по всьому світу позбирати, то я власними руками визбирала б і спалила б на великому вогні (Є. Гуцало);

– Не гордий [офіцер], таки сам своїми руками узяв та й посадив мене край себе (Г. Квітка-Основ'яненко);

І вже як він [Пантелеймон Олександрович] своєю власною рукою щось допише – хай за щастя вважають! (О. Іваненко);

Своєю власною рукою помстися, боже, тобі належить насолода та! – молився Водслав з останніх сил (Н. Королева);

Все йде до рук (у ру́ку) див. весь¹;

В'яза́ти ру́ки див. в'яза́ти;

Гаря́чий на ру́ку див. гаря́чий;

(22) Го́лими рука́ми:

а) без спеціального знаряддя, пристрою і т. ін.

На ній [продухвині] стоїть бовдур дерев'яний. Пробував його хитнути – де там! Що ж його робити? Якби кирпичина [цеглина], може, збив би. А голими руками нічого не вдієш (Г. Хоткевич);

Без тягла.. – як без рук. А земля далеко, за десять верст. Що ти на ній робитимеш голими руками! (А. Головко);

– Голими руками впіймаєш в'юна? (М. Стельмах);

б) без достатнього озброєння, бойової техніки тощо.

В тяжкі ночі відступу, .. ледве не голими руками доводилось стримувати насідаючого противника (О. Гончар);

Голосува́ти обома́ рука́ми див. голосува́ти;

Гра́ти на ру́ку див. гра́ти;

Гребти́ під (до) се́бе [обома́ рука́ми (обіру́ч)] див. гребти́;

Грі́ти (рідше нагріва́ти) / нагрі́ти (погрі́ти) ру́ки див. грі́ти;

Дава́ти / да́ти (відда́ти) го́лову (рідше ру́ку) [відруба́ти (на відру́б, на ві́дсі́к і т. ін.)] див. дава́ти;

Дава́ти / да́ти во́лю рука́м див. дава́ти;

Дава́ти / да́ти ключ [у ру́ки] див. дава́ти;

Дава́ти / да́ти по рука́х див. дава́ти;

Дава́ти / да́ти у ру́ки див. дава́ти;

Дава́тися / да́тися в ру́ки (до рук) див. дава́тися;

Да́ти хліб у ру́ки див. дава́ти;

Держа́тися руки́ див. держа́тися;

Диви́тися в ру́ки див. диви́тися;

Ді́ло не втекло́ рук див. ді́ло;

Ді́ло рук див. ді́ло;

Діста́тися / дістава́тися в ру́ки див. дістава́тися;

(23) До́вгі ру́ки в кого – хто-небудь зазіхає на чуже, може вкрасти, привласнити щось.

– Тобі вистачить місця в степу, Макзум, і мені досить. А генералам.., баям – мало. Ненажерливі вони, в них руки довгі (О. Десняк);

Світ такий, що у рота пальця не клади. Нікому. Бо відкусить. А ти не чекай, вкуси перший. Хто перший кусає, тому легше прожити. У кого зуби. І руки. Довгі руки (В. Дрозд);

Додава́ти / дода́ти рук див. додава́ти;

Доклада́ти / докла́сти [свої́х] рук (рідко руки́) див. доклада́ти;

До рук (у ру́ки) про́ситься (пливе́, іде́ і т. ін.) див. проси́тися;

Дохо́дити / дійти́ до рук див. дохо́дити;

Заби́ти ру́ки див. забива́ти;

Загляда́ти (зазира́ти) в ру́ки (до рук) див. загляда́ти;

Зано́сити / занести́ ру́ку див. зано́сити;

Запуска́ти / запусти́ти ру́ку (ла́пу) див. запуска́ти¹;

Збува́ти (спуска́ти) / збу́ти (спусти́ти) з рук див. збува́ти;

Звали́тися / зва́люватися на го́лову (на ру́ки, на пле́чі) див. зва́люватися¹;

(24) Зв'я́зані ру́ки, чиї – хтось позбавлений можливості вільно діяти.

Якось розважить мене та думка, що вільно мені, що не зв'язані руки мої (Марко Вовчок);

Що міг зробити новонарождений український Уряд, коли він мав зв'язані руки? (В. Винниченко);

Зв'я́зувати / зв'яза́ти ру́ки див. зв'я́зувати;

Зв'я́зувати / зв'яза́ти (спу́тати) ру́ки й но́ги див. зв'я́зувати;

(25) З го́лими (поро́жніми, пусти́ми) рука́ми:

а) без нічого, не маючи нічого при собі.

На вулиці Іван часто бачив, що дехто з членів артілі повертався додому не з порожніми руками (С. Чорнобривець);

Сердюки .. вернулись захекані і не з пустими руками: принесли в полах яблук, сухих кінських кізяків – заздалегідь подбали про паливо на вечір (О. Гончар);

б) нічого не маючи на гостинець для когось.

– Стривайте, а як же їхати з голими руками? – раптом спитав Родивон. – Що там не говоріть, а ми ж таки шефи... (В. Кучер);

– Ви вже не гнівайтесь, Горпино Карпівно, не знав же я.. Та от і з'явився з пустими руками, навіть подарунка не встиг купити (Д. Ткач);

в) (зі сл. повернутися, прийти і т. ін.) без нічого, ні з чим; нічого не діставши, не придбавши.

Бог хліба на Дону те літо не вродив – Вернувсь Антін із голими руками (Л. Боровиковський);

Комісари втямили, що їх тільки морочать, і вернулись до польського табору з порожніми руками (І. Нечуй-Левицький);

У дорозі [мисливець] недоїдає й недосипляє, проходить пішки десятки кілометрів, ночує під кущем .. і звичайно повертається додому з порожніми руками, але щасливий (В. Мисик);

г) не маючи засобів для існування, необхідних знарядь господарювання і т. ін.

Настав той день, коли я все роздав убогим, голоті керіотській щонайгіршій, а сам пішов з порожніми руками, .. шукать учителя (Леся Українка);

Першого ж року хліба вродило стільки, що Верига міг і себе забезпечити, і ще дати насіння сусідам, які прийшли на нові землі з голими руками (П. Панч);

ґ) дуже бідний.

Не прийшла й вона у чужу хату з порожніми руками – скриня була повна жіночого добра. Одного полотна мала дві колодки (В. Поліщук);

д) (тільки з часткою не) маючи певний досвід, які-небудь знання, знаряддя і т. ін.

Почнімо з Ваших робіт .. Ви, як видко, приступили до роботи не з голими, як-то кажуть, руками, бо трохи вчились гармонії (Муз. праці);

– Не лякай! Ми лякані. Ми – фронтовики. І не забувай – не з порожніми руками додому вернулися (Ю. Збанацький);

Він прийшов у село сформованою людиною, не з порожніми руками й душею прийшов, а приніс себе наповненого в село (В. Дрозд);

Зго́рнуться (згорну́лися) ру́ки (ру́чки) див. згорта́тися;

Згорта́ти (склада́ти) / згорну́ти (скла́сти) ру́ки [на гру́дях]: див. згорта́ти;

Зде́ржувати / зде́ржати ру́ку див. зде́ржувати;

(26) З легки́ми рука́ми – без вантажу, без ноші.

– Давай пристанемо кудись до села і звільнимо свої руки, підемо далі з легкими руками (Ю. Яновський);

(27) З легко́ї руки́ чиєї – за чиїмось вдалим починанням, добрим прикладом.

Пишалися мої друзі ще й своєю ініціативою, оскільки все від нас пішло, з нашої легкої руки змагання розгорнулося по всьому дивізіону (М. Ю. Тарновський);

Чорнобильська катастрофа з легкої руки Юрія Щербака випустила в ужиток таке поняття, як Звізда Полин (з газ.);

Масив Крас (німецькою – карст) – дике кам'янисте нагір'я в Югославії. З легкої руки хорватських географів ця власна назва перетворилася на науковий термін (із журн.);

(28) Золоті́ ру́ки:

а) той, хто бездоганно знає свою справу, професіонал; вправна, уміла, здібна людина.

І коло корови уміє [Параска] ходити.. І вишиває, і панчохи плете... Золоті руки, та й годі! (Панас Мирний);

Биб склав у діжку татові інструменти, загорнувши їх по одному в промащені ганчірочки, й сказав: “.. Струмент [інструмент] добрий, у золотих руках був” (Григорій Тютюнник);

б) (у кого) хто-небудь уміє зробити, змайструвати все, за що не візьметься; хтось кмітливий, спритний у роботі.

– Софронова наймичка Софія, – пізнає Дмитро. – Іч, сама горює на чужому полі. А жне – як вогонь. Золоті руки у дівчини (М. Стельмах);

Кажуть, руки в мене золоті. Та й голова, повірте, не мідна. “Академічний розум!” – не раз відзначав мою скромну персону головінж (А. Крижанівський);

в) (перев. зі сл. мати) бути вправним, умілим в усякій роботі, виявляти кмітливість у ремеслах, високу професійну майстерність.

[Самопал:] Жив тут .. муляр Гордій. Золоті руки мав. Палаци і хати, церкви і мости мурував для людей.. Слава про нього йшла в усі землі (М. Зарудний);

– Наш перший коваль ні золота, ні доларів не мав.. У нього була тільки купа дітей і хвора жінка... – Зате мав золоті руки! (І. Чендей);

(29) З пе́рших рук – безпосередньо від кого-небудь.

Очевидно, Оберлендер щось пронюхав, хоче одержати інформацію з перших рук (М. Далекий);

Там, де є цікавий досвід, найцінніше одержати його з перших рук (з газ.);

(30) З-під рук чиїх, у кого – спритно, з близької відстані від кого-небудь.

З-під рук у батька вхопила [Тоня] його чабанські ножиці і вже замахнулась ними обстригувати, вкорочувати свої вії (О. Гончар);

(31) З простя́гнутою руко́ю, зі сл. ходи́ти, стоя́ти. – жебракуючи, просячи що-небудь.

Аспазія вийшла до столу з червоними очима, .. На Гайсина дивилася такими благальними очима, наче вона стояла під церквою з простягнутою рукою (П. Панч);

Тисячі колгоспів і радгоспів по вуха позалазили в борги, звикли ходити з простягнутою рукою до банку (з газ.);

З до́вгою руко́ю.

Отже був я багатий, а тепер що? З довгою рукою ходжу, в людей прошу, а колись і я людям наділяв, колись і в мене засіки тріщали, та все загуло!.. (О. Кониський);

(32) З рук чиїх:

а) від кого-небудь.

– Спасибі, дочко. І смачне, і з рук рідної дитини, та не за тим я прийшла (Григорій Тютюнник);

б) (зі сл. купува́ти, продава́ти і под.) не через торгову мережу, не в крамниці.

Купувати ковбасні вироби з рук небезпечно (з усн. мови);

(33) З рука́ми й [з] нога́ми, зі сл. забра́ти, взя́ти і под. – охоче, з великим бажанням, задоволенням.

А в Ходаках з університетською освітою він не пропаде, і просто вчителювати можна, з руками, з ногами заберуть, бо на селах не так багато педагогів з університетськими дипломами (К. Басенко);

(34) З руки́:

а) (кому) зручно, доцільно, неважко.

– Я Вам, Богдане, і змелю, і привезу. Це мені з руки, – сказав Саливон. – Ідіть собі в село (М. Стельмах);

На пляжі дикий кемпінг Виник нині – Пливеш як не в мазуті, То в бензині, Тож запалити море Всім з руки... І відібрав [Баклан] в Синиці Сірники (А. Крижанівський);

б) (кому) неважкий, нескладний, під силу кому-небудь.

Широкі плечі та стан стрункий, Та усмішка білозуба. Такому справи усі з руки, Робота найважча люба (М. Петренко);

в) (чиєї) від кого-небудь, з боку чогось.

[Годвінсон:] Коли його безчельний [безсоромний], ниций вчинок не знайде осуду з руки громади, то я прийму собі се на ознаку, що час мені шукать деінде місця, де б голову тружденну прихилити (Леся Українка);

(35) З рук у ру́ки (до рук):

а) (зі сл. переходити) від одного до іншого.

Під час громадянської війни селище із разів двадцять переходило з рук до рук (П. Панч);

Місто, яке лежало в степах України, стільки разів переходило з рук в руки, що там уже й брати не було чого .. однак і наші, й німці з такою затятою люттю чіплялися за руїни (А. Дімаров);

б) (зі сл. віддава́ти, передава́ти і под.) безпосередньо від когось комусь.

[Юда:] Так само продають їх [людей], як і все, як гуси, як худобу.. А потім з рук в руки віддають їх тому, хто купить (Леся Українка);

(36) З дру́гих (тре́тіх, деся́тих) рук <�Че́рез дру́гі (тре́ті, деся́ті) ру́ки> – через когось, не безпосередньо, з чиєюсь допомогою.

Своїм звичаєм, він не брався до діла просто, але колесив, крутився, нюхав, провідував через десяті руки (І. Франко);

Вони товарняком дісталися серед ночі до Харкова.., а вдень із третіх рук здобували квитки (С. Журахович);

Прийдешні покоління не з третіх рук мають знати, якою ціною здобувалася перемога над Гітлером! (І. Головченко і О. Мусієнко);

Основні збутники, діючи через другі, треті руки, використовуючи неповнолітніх, залишаються практично неушкодженими для закону (з газ.);

(37) З фа́ктами в рука́х – маючи переконливі докази; цілком вірогідно, точно.

З фактами в руках дослідники довели, що Леся Українка завжди була активним громадським діячем, ніколи не минала нагоди взяти особисту участь у практичній роботі прогресивних громадських організацій (із журн.);

[І] в ру́ки не бра́ти / не взя́ти див. бра́ти;

Іде́ в ру́ки див. іти́;

[І] ка́рти в ру́ки див. ка́рта;

[І] кни́ги в ру́ки див. кни́га;

[І] рук не ви́стачить див. вистача́ти;

Іти́ / піти́ до рук (у ру́ки, рідко у ру́ку) див. іти́;

Іти́ / піти́ на ру́ку див. іти́;

Іти́ (ходи́ти) / піти́ під ру́ку чию (під руко́ю чиєю) див. іти́;

Ко́зир (усі́ ко́зирі) у ру́ки (до рук, у рука́х) див. ко́зир;

Лама́ти (зала́мувати, ломи́ти) / залама́ти (заломи́ти) ру́ки див. лама́ти;

(38) Легка́ рука́ у кого, чия і без дод.:

а) хто-небудь приносить успіх іншим у будь-якій справі.

Справді, у попа легка рука була! За ті десять карбованців купив я дерева та й прийнявся з хлопцями за роботу. Діло просто горить у нас! (О. Кониський);

– Не хвилюйся, юначе! – обняв його [Дмитра Шостаковича] за плечі Микола Малько. – У мене легка рука. Певен, відсьогодні розпочнуться твої гастролі як піаніста-віртуоза (із журн.);

б) вправність, умілість, висока професійна майстерність.

Горленко була знана в місті як відомий хірург. Про її легку руку ходили вже легенди, і хворі хотіли оперуватися тільки в неї (П. Панч);

Ото уже як вродилась [Палажка] із легкою рукою, то й з попелу пасок напече (А. Дімаров);

Легки́й на ру́ку див. легки́й;

Лиза́ти ру́ки див. лиза́ти;

(39) Липкі́ ру́ки у кого – про того, хто бере чуже, краде.

Їмость догадувалася, що в Івана липкі руки, але мовчала (Л. Мартович);

Ли́пнути (прилипа́ти) / прили́пнути до рук див. ли́пнути¹;

Ма́йстер (рідше маста́к) на всі ру́ки див. ма́йстер;

(40) Ма́ло на рука́х не носи́ти (д) див. носи́ти;

Ма́ти ві́льні ру́ки див. ма́ти²;

Ма́ти до́вгі ру́ки див. ма́ти²;

Ма́ти не́руш у рука́х див. ма́ти²;

Ма́ти ру́ку див. ма́ти²;

Ма́ти свербля́чі (липкі́) ру́ки див. ма́ти²;

(41) Ма́ти свою́ ру́ку (д) див. ма́ти²; Ма́ти у рука́х див. ма́ти²;

Махну́ти / рідше маха́ти руко́ю див. маха́ти;

(42) Махну́ти рука́ми (д) див. маха́ти;

[Мо́жна] діста́ти руко́ю див. дістава́ти;

Мозо́лити ру́ки див. мозо́лити;

Наби́ти / набива́ти [собі́] ру́ку див. набива́ти;

(43) На всю ру́ку – щосили.

Повертає [Смолярчук] того ціпка окоренком – розмахнувся на всю руку – хотів ударити Василя (Г. Косинка);

Наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) на се́бе ру́ки див. наклада́ти;

Наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) ру́ку (грубо ла́пу) див. наклада́ти;

Накла́сти ру́ки див. наклада́ти;

(44) На рука́х чиїх, у кого:

а) на чиємусь утриманні.

Відтак батько помер, і на моїх руках опинилася вся сім'я (М. Коцюбинський);

// під чиїмось доглядом, опікою.

Так зріднилися з ним за ці кілька тижнів, що минули від того осіннього вечора, коли, зранений, обгорілий опинився на їхніх руках (О. Гончар);

б) у чиємусь володінні, розпорядженні; у чиїй-небудь підпорядкованості.

Усі комори, усі інбари [амбари] і кладові – усе було в неї [Меласі] на руках, і від усього ключі у неї в руках (Г. Квітка-Основ'яненко);

На його руках доволі скоту було (Ганна Барвінок);

(45) На ру́ки чиї, кому – під чийсь догляд, чиюсь опіку.

Покинув їх зять на дідові руки, просив доглянути малих (І. Микитенко);

(46) На ру́ку (заст. руч):

а) (кому) вигідний, зручний для кого-небудь.

Пішла чутка, що до Межибожа .. має незабаром прибути хтось із царської родини. Ця новина дуже була на руку Семенові (М. Коцюбинський);

Люди не можуть жити кожен сам по собі, тремтячи й остерігаючись усіх і вся. Це дикий, тваринний стан, який на руку тільки тим, хто при владі (Василь Шевчук);

б) (для кого, кому) вигідно, зручно кому-небудь.

Марко зрозумів, чому Левкові так хочеться кататися з ним у човні. Але це було і йому на руку (І. Цюпа);

На свою́ ру́ку.

Вони [тюремники] злодійкувато намагалися на свою руку якось полагодити цей свій “злочин”, виявляючи зразок “революційної пильності” (І. Багряний);

в) (чию, зі сл. схиля́тися, перехо́дити і т. ін.) на чийсь бік, на чию-небудь сторону.

Громада почала схилятися на руч Грицькову (Панас Мирний);

– Тимохо, ти .. на чию руч говориш? (Іван Ле);

На ру́ку кові́нька див. кові́нька;

Натяга́ти / натягти́ но́гу (ру́ку) див. натяга́ти¹;

(47) На швидку́ (ско́ру) ру́ку (заст. руч) – поспіхом, квапливо.

О. Порфирій хапком вмився, причесав на швидку руку свої коси рідким металічним гребінцем (І. Нечуй-Левицький);

На бригові є сліди ремонту на швидку руку (Ю. Яновський);

Рогуля на скору руку бере ножиці і рівно .. стриже великі, як стріхи, хлопські чуби (Ф. Малицький);

А там поставлять закусити на скору руч чого-небудь (Сл. Б. Грінченка);

Не випуска́ти з рук див. випуска́ти;

Не вихо́дити з рук див. вихо́дити;

Не втече́ рук див. утіка́ти¹;

(48) Не в ті ру́ки, зі сл. потрапля́ти, дава́ти і под. – не за призначенням.

На засіданні суду відзначалось, що в Законі про вибори чітко не сформульоване положення про контроль видачі, одержання і погашення виборчих бюлетенів. Не секрет, що вони нерідко потрапляли не в ті руки (з газ.);

Не говори́ти під ру́ку див. говори́ти;

Не дава́ти відпочи́нку ні нога́м, ні рука́м (нога́м та рука́м) див. дава́ти;

Не жалі́ти рук (сил) див. жалі́ти;

Не жалі́ючи рук (сил) див. жалі́ти;

(49) Не здригне́ться (не здригне́) рука́ у кого і без дод. – хто-небудь не відступить перед кимсь--чимсь, не злякається, ні перед чим не зупиниться.

Бульдозеру на п'ять хвилин роботи було – кручу підрізать і прямий виїзд на полівку зробить. Ні, не додумались – через пшеничку [дорогу зробили], і рука не здригнулась! (В. Дрозд);

Хай не здригне твоя рука, Будь смолоскипом днів нових! (В. Сосюра);

Не зна́ти, куди́ (де) поді́ти ру́ки див. зна́ти;

(50) Не з руки́ кому:

а) незручно, невигідно, не можна.

– Ніде правди діти, висапуємо щодня по дві норми, – наважилась чорнобрива молодиця, – не з руки нам вас обманювати (О. Сизоненко);

Не з руки йому було .. княгиню просити, навіщо принижувати себе (А. Хижняк);

У нещасті й розумний подурніє, а нам, Хомо, дурнішати не з руки, накладно обійдеться (Є. Гуцало);

Не рука́.

[Явдоха:] Хіба нам тепер тут погано? Але через Женю нам якось ніби не рука тут зоставатись (М. Кропивницький);

Воно, дійсно, письменникові не рука б, здавалось, поясняти [пояснювати] свою творчість, треба б його увільнити од цього, проте в деяких випадках це буває необхідне й потрібне (С. Васильченко);

б) (перев. зі сл. іти, ї́хати і под.) не по дорозі.

Чапля щодня проходив повз Григорів двір, хоч йому було це й не з руки (П. Панч);

Позаду заторохтіла підвода, на ній непорушно сидів Семен Магазаник.. – Сідайте, батюшко, підвезу! – ще здалека гукнув він. – Тобі ж не з руки. – То й що? (М. Стельмах);

Не мину́ти рук див. мина́ти;

[Не] піти́ в ру́ку див. піти́;

Не поклада́ти рук див. поклада́ти;

Не поклада́ючи рук див. поклада́ти;

Не почува́ти ні рук, ні ніг див. почува́ти;

Не спуска́ти з рук див. спуска́ти;

Не трима́ти в рука́х див. трима́ти;

Не туди́ па́льці (ру́ки) стоя́ть див. па́лець;

(51) Нечи́ста рука́; Нечи́сті ру́ки – безчесний, непорядний вчинок.

Лихий ворог позавидував йому, одняв землю, закрив своєю нечистою рукою її милий образ... (Панас Мирний);

Нечи́стий на ру́ку див. нечи́стий;

Не чу́ти (не відчува́ти) ні рук ні ніг ([і] рук і ніг) див. чу́ти;

Ні за що (ні за ві́що) ру́ки (рук) зачепи́ти див. зачіпа́ти;

Носи́ти на рука́х див. носи́ти;

Обагри́ти / обагря́ти [свої́] ру́ки кро́в'ю див. обагря́ти;

Облама́ти / обла́мувати ру́ки див. обла́мувати¹;

(52) Обома́ рука́ми:

а) (зі сл. голосува́ти, підтри́мувати і под.) повністю, цілком.

– Я обома руками голосую за них .. – Ми часто за узагальнення голосуємо обома руками, а від конкретного, буденного уміємо відмахнутись теж обома руками (М. Стельмах);

– Візьми Мукузанського. Орел. .. Отож голосую за нього, як кажуть, обома руками (А. Крижанівський);

б) охоче, без вагань, без роздумів.

– Якби мені князь давав село, я б загарбала його обома руками (І. Нечуй-Левицький);

Грицько .. глянув на Чумака. Ну й бідовий цей учитель! За все береться обома руками (В. Речмедін);

Запропонуй їй [Шпачисі] на вибір – собор чи критий ринок? Обома руками буде за ринок. Що той собор для неї в житті? (О. Гончар);

Обома́ рука́ми підпи́суватися (розпи́суватися) / підписа́тися (розписа́тися) див. підпи́суватися;

Обома́ рука́ми хапа́тися / схопи́тися (ухопи́тися) див. хапа́тися;

Обрива́ти / обірва́ти (пообрива́ти) ру́ки див. обрива́ти¹;

Одну́ ру́ку тягти́ (тягну́ти) див. тягти́;

Опусти́ти / опуска́ти ру́ки див. опуска́ти;

(53) Ось (от) вам (тобі́) моя́ рука́ – уживається для вираження рукостисканням підтвердження обіцянки виконати що-небудь.

– От же тобі [Василю] моя рука: – у конторі будеш! – гука Власов (Панас Мирний);

Па́костити ру́ки див. па́костити;

Пекти́ ру́ку (ру́ки) див. пекти́;

Переби́ти ру́ки див. перебива́ти;

Переклада́ти / перекла́сти на чужі́ (на чиї́сь) пле́чі (ру́ки) див. переклада́ти;

Перепуска́ти / перепусти́ти че́рез свої́ ру́ки див. перепуска́ти;

Перехо́дити з рук у ру́ки (до рук) див. перехо́дити;

(54) Пе́ршої руки́ – який має найвищі професійні якості, здібності.

Ніхто не куняв і не дрімав, ніхто не перебував у стані легкої сонливості чи прострації, – всі спали надійно й міцно, бо, видно, заїхав у Яблунівку справді гіпнотизер першої руки (Є. Гуцало);

Був він ковалем першої руки, а це значить, що йому доручали найвідповідальніші роботи (з газ.);

Підбива́ти / підби́ти на свою́ ру́ку (руч) див. підбива́ти;

Підбива́ти / підби́ти під свою́ ру́ку див. підбива́ти;

Підверта́тися (попада́ти, попада́тися, потрапля́ти і т. ін.) / підверну́тися (попа́сти, попа́стися, потра́пити і т. ін.) під ру́ку (в ру́ки) див. підверта́тися;

(55) Під весе́лу ру́ку – у момент радісного збудження, піднесення; жартома.

Разом з Марією Кошель в селі залишилися ще кілька знайомих селян.. Побажав зостатись .. швець Микола Проць, прозваний під веселу руку на товариському обіді “американцем” (В. Бабляк);

(56) Під гаря́чу (серди́ту, злу) ру́ку (заст. руч) – у момент великого збудження, роздратування, тимчасового гніву і т. ін.

Гляди, як підскочиш під гарячу руч, то щоб бува не попобив тебе добре (Сл. Б. Грінченка);

Домашні знали добре всі норови Кирила Івановича .. всі куди можна ховалися, щоб не стрітися з ним, не підбігти під гарячу руку (Панас Мирний);

Тарас [Шевченко] утік аж на горище, забився у найдальший він куток, бо не хотілось попасти під гарячу руку своєму панові (Д. Косарик);

Сказані колись під гарячу руку, ці слова Винниченка [про історію України, яку нібито не можна читати без брому] повторюються й тиражуються і заганяють співвітчизників у комплекс причетності до ексклюзивних жахіть нашої історії (Л. Костенко);

Розтривожився Дмитрій [Дмитро], збентежився. Під таку злу руку ввійшов розшуканий дружинниками Іванко (А. Хижняк);

Він [конюший] жагуче пригорнув її [королеву] до себе, але вдав, ніби чимось сердиться (знав-бо, що під сердиту руч король був не до мови) (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

Підклада́ти / підкла́сти (підложи́ти) ру́ки див. підклада́ти;

Підніма́ти (підійма́ти, підво́дити, зніма́ти, здійма́ти і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, підвести́, зня́ти, здійня́ти і т. ін.) ру́ку (ру́ки) див. підніма́ти;

Підпи́суватися (розпи́суватися) / підписа́тися (розписа́тися) обома́ рука́ми див. підпи́суватися;

Підробля́ти / підроби́ти ру́ку див. підробля́ти;

(57) Під руко́ю; під рука́ми, зі сл. бу́ти, ма́ти і т. ін.:

а) близько, поблизу; напохваті, поруч.

– Коли трапиться наглий, нещасливий випадок, в селі є лікар зараз же на місці, під рукою, – то це велика справа (Ірина Вільде);

По-людському треба! І в цьому весь Остап Вишня. Гумор хай буде смішним, сатира хай буде гострою, але людяність, душевність, доброта і співчуття теж мають бути під рукою, напохваті (з газ.);

// при собі, з собою.

Багато рядків з “Енеїди” Шевченко знав напам'ять і цитував у повістях, коли твору Котляревського в нього не було під руками (із журн.);

// у своєму розпорядженні.

Немає причин сумніватися, що в жерців були під рукою дуже стародавні народні перекази про патріархів може, навіть письмові джерела, і вони внесли їх до своєї компіляції майже без змін (із журн.);

// у наявності.

Нині узвар здебільшого називають компотом, готують його з тих фруктів, які є під рукою (із журн.);

Завбазою нічого не хотів від життя: все було під рукою (із журн.);

б) (чиєю (чиїми), в кого) під чиїм-небудь опікуванням, спираючись на підтримку кого-небудь.

Можна і тут виявити себе, не обов'язково .. ходити в аспірантах, під рукою в маститих професорів (І. Цюпа);

Брати на себе ініціативу – це і незвично, і клопітно. Куди певніше та затишніше бути під чиєюсь рукою (з газ.);

(58) Під свою́ ру́ку, зі сл. приймати, прийняти, брати і т. ін.:

а) до себе під захист, під своє опікування.

– Прости нас, князю, що ми тебе зневажали і тебе не послухали: прийми нас під свою руку (І. Нечуй-Левицький);

– А мені якраз і потрібні люди авантюрницької вдачі. – Що ж, коли такі потрібні, беріть колодяженців під свою руку. І, як кажуть, ні пуху, ні пера! (І. Головченко і О. Мусієнко);

Дізнавшись про причину втечі Наталки, вона рішуче прийняла її під свою руку (С. Добровольський);

б) кого захистити кого-небудь, поширювати свою владу, своє керівництво на кого-небудь за його згодою.

– Прости нас, князю, що ми тебе зневажали..: прийми нас під свою руку (І. Нечуй-Левицький);

– Беріть колодяженців під свою руку. І, як кажуть, ні пуху, ні пера! (І. Франко);

Не може ж він, князь Волот, прийти і завдати тим своїм содругам прикрощів. – Гудимо! – повелів тисяцькому полян. – Бери під свою руку уличів і йдіть на Одес (Д. Міщенко);

(59) Під скрутну́ ру́ку – при нестатках, нужді.

У отця Сидора легше розжитись під скрутну руку, він охоче позичає навіть гроші (О. Донченко);

Підхо́дити до руки́ див. підхо́дити;

Пійма́ти (спійма́ти) сини́цю в ру́ку див. пійма́ти;

Пливти́ (плисти́, іти́, текти́ і т. ін.) / припливти́ (приплисти́, прийти́, притекти́ і т. ін.) до рук (у ру́ки) див. плисти́;

Побра́тися за ру́ки (ру́чки, ру́ченьки) див. побра́тися;

Побра́тися попі́д ру́ки (ру́чки) див. побра́тися;

Побра́тися рука́ми за ши́ї див. побра́тися;

Побува́ти в рука́х див. побува́ти;

Повідбира́ти ру́ки див. повідбира́ти;

(60) Повкоро́чувати ру́ки (д) див. укоро́чувати;

Подава́ти (дава́ти, простяга́ти) / пода́ти (да́ти, простягти́) [бра́тню, помічну́ і т. ін.] ру́ку [допомо́ги] див. подава́ти¹;

Позабира́ти в свої́ ру́ки див. позабира́ти;

Позгорта́ти ру́ки див. позгорта́ти;

Позолоти́ти ру́ку (ру́чку) див. позоло́чувати;

Покаля́ти ру́ки (ру́чки, ру́ченьки) див. покаля́ти;

Покла́вши ру́ку на се́рце див. покла́сти¹;

Покла́сти ру́ку на се́рце див. покла́сти¹;

(61) По оби́дві руки́ – з двох боків, з лівого і правого боку від кого-небудь; обабіч.

Малуша жадібно дивилась, як швидко тікає від лодії [човна] берег .. Потім по обидві руки розкинувся простір Дніпра (С. Скляренко);

Попади́сь (попади́) під ру́ку див. попада́тися;

Попа́стися (попа́сти, пійма́тися і т. ін.) / попада́тися (попада́ти, потрапля́ти і т. ін.) в ру́ки (до рук) див. попада́тися;

Попливти́ / пливти́ із рук див. попливти́;

Попливти́ / пливти́ у кише́ню (до кише́ні, у ру́ки і т. ін.) див. попливти́;

Пополама́ти ру́ки (рук) див. пополама́ти;

Поприбира́ти до [свої́х] рук (рідко до се́бе) див. поприбира́ти;

(62) По рука́х – вирішено, домовлено.

– Серце в тебе добре, хай труднощі не підірвуть його, хай недалекі людці не озлоблять його. То по руках? – Що тільки тепер буде і голові, і рукам? (М. Стельмах);

Отаман знову посміхнувся. – Не бійся, якщо й доведеться стріляти, то лише на цьому боці. А там – з оркестром нас зустрінуть. То що? По руках? – І Щур простягнув свою руку (В. Поліщук);

Посклада́ти ру́ки див. посклада́ти;

(63) Пра́ва рука́ чия – найнадійніший, найкращий помічник у кого-небудь.

[Таранець:] Микола в мене така дитина, .. розумний, права рука моя по усьому торгу (Г. Квітка-Основ'яненко);

Селяни з цікавістю дивилися на Нечипора .. Хотіли підійти й полапати його. Це ж таки була права рука Бурися. А Бурися хто не знає? (М. Хвильовий);

Княгиню Ольгу здивувало, що ця визначна особа імперії.. – права рука імператора, перший його боярин і воєвода, розмовляє з нею руською мовою так, ніби він довго жив на Русі (С. Скляренко);

Коли Михайло мав сімнадцять, то був уже моєю правою рукою, так як тепер (О. Кобилянська);

Нова рада громадська відрядила старого писаря, котрий був правою рукою старости (Л. Мартович);

Хазяїну моєму я дуже уподобався, бо був шпаркий до діла; а через год я став його правою рукою (М. Кропивницький);

Працюва́ти не поклада́ючи рук див. працюва́ти;

Прибира́ти / прибра́ти до [свої́х] рук див. прибира́ти;

Прибра́ти себе́ до рук див. прибира́ти;

Приклада́ти / прикла́сти си́лу (пра́цю, ру́ки і т. ін.) див. приклада́ти;

Прилипа́є (прили́пло) до рук (руки́) див. прилипа́ти;

Приложи́ти ру́ку див. приложи́ти;

Пройти́ (перейти́) / прохо́дити (перехо́дити) че́рез ру́ки див. прохо́дити;

Пропонува́ти / запропонува́ти ру́ку [і (й) се́рце] див. пропонува́ти;

Пропуска́ти / пропусти́ти че́рез свої́ ру́ки див. пропуска́ти;

Проси́ти / попроси́ти руки́ див. проси́ти;

Простяга́ти / простягти́ (простягну́ти) ру́ку (ру́ки) див. простяга́ти;

Рва́ти / порва́ти жи́ли (ру́ки, си́лу) див. рва́ти;

Робо́та рук не йме́ться див. робо́та;

Розво́дити / розвести́ рука́ми див. розво́дити;

Розво́дити / розвести́ ру́ки див. розво́дити;

Розв'яза́ти / розв'я́зувати ру́ки див. розв'я́зувати;

(64) Розв'я́зуються / розв'яза́лися ру́ки чиї – хтось звільняється від залежності або обмеження в чому-небудь.

В сльозах росли [сироти], та й виросли; Замучені руки Розв'язались..! (Т. Шевченко);

Яків і Горпина довго не спали. Яків їй розказував, що з сьогоднішнього вечора він вільний, руки його розв'язалися (Панас Мирний);

(65) Рука́ в ру́ку, перев. зі сл. іти.:

а) поряд, один біля одного.

Петро, налягаючи на косу, порівнявся з старим Буканом, що вирвався був уперед. Тепер вони йдуть рука в руку, подзвонюючи косами (М. Чабанівський);

Та зате цікаві ті листи для характеристики самого Драгоманова, його гострого логічного розуму, що пішов рука в руку з безоглядним егоїзмом у поводженні з людьми (І. Франко);

// узявшись за руки, разом.

Від ранку до вечора на вільнім повітрі, рука в руку, в любих, тихих розмовах робили вони – зразу ближчі, а з часом щораз дальші прогулянки (І. Франко);

б) (перев. зі сл. працювати) разом, спільно, у тісному єднанні.

Дуже різні були вони – генерал-майор Талеман і генерал-полковник фон Штейніц – і в той же час вигідно доповнювали один одного, працювали рука в руку (П. Гуріненко);

З нинішнім контингентом читачів ми прожили нелегкий рік, пройшли його рука в руку, і ось прийшов час прощання (з газ.);

Рука́ об ру́ку.

У давніх людей поезія і музика довго йшли рука об руку, поезія була піснею (І. Франко);

Скепсис “Рівноваги” [Плужника] йде здебільшого рука об руку з трагізмом, – а це вже куди змістовніше й серйозніше.. (з наук. літ.);

Руч об руч.

Недарма осінь нас охотить До дії, руху, поривань. Руч об руч з нами вітер ходить, І спробуй хоч на хвильку стань! (В. Бичко);

(66) Рука́ в руці́:

а) узявшись за руки, разом, один біля одного.

Подруги за вікнами проходять З нареченими рука в руці (Л. Дмитерко);

Рука́ з руко́ю.

І у першу-таки неділю після цього вечора Галя у свіжому вінку, рука із рукою з козаком Нарадою, пішла до церкви рано-ранесенько, .. і повінчалися собі любесенько (Марко Вовчок);

б) (перен.) разом, дружно, в тісному єднанні.

Ми нині народ, що проголосив Декларацію незалежності, й маємо стояти рука в руці (із журн.);

(67) Рука́ми й нога́ми [й зуба́ми]:

а) всіма силами.

Пручавсь руками і ногами, або, як вчить сучасна класика, чинили опір всіма засобами (С. Караванський);

Та тепер кожен за землю руками й ногами, й зубами держиться! (Б. Грінченко);

б) категорично відмовлятися, виявляти повне небажання робити що-небудь, виконувати чийсь наказ, прохання і т. ін.

– Годі вдома сидіти та хліб переводити, – пора й самому заробляти! Чіпка – руками й ногами! Та вже Оришка – давай його умовляти (Панас Мирний);

(68) Рука́ не підніма́ється (не здійма́ється) / не підні́меться (не зді́йметься):

а) (у кого і без дод.) не вистачає рішучості; сумління не дозволяє щось зробити.

Ви так по- лицарськи говорите про жінок-критиків, що після сього якось рука не здіймається писати щось критичного проти Вас [Маковея] (Леся Українка);

Вчитель хай не побоюється доносів, молодий батюшка на нього не писатиме, на таке рука не підніметься (М. Стельмах);

– А де ж її подіти? – розводив я руками, хоч шафу ту, казати відверто, якось і шкода було. ..Поламати? Руки не піднімаються (із журн.);

б) (на кого – що і без дод.) не вистачає рішучості побити, покарати, убити когось.

[Зінько:] Давно вже кортить мені віддубасить тебе, та рука не здіймається... (М. Кропивницький);

– Щоб ви знали, ні на яку іншу птицю, крім качок, у Тихона не піднімалася рука (О. Довженко);

Рука́ не піднесла́сь.

Та весь час він, молячися, чув, як муха, мов дитя, сіпалась у павутині, і пищала, і квилила. Серце в старця тріпоталось, та рука не піднеслась (І. Франко);

в) (до чого) не вистачає сил щось робити (від утоми, хвороби і т. ін.).

Сама не знаю, чого я тепер так втомилась... днів три навіть рука до листів не здіймалась (Леся Українка);

(69) Рука́ не схи́бить (схибне́) чия – хто-небудь влучить у ціль, не промахнеться.

– Рука моя не схибне і на голові такого зрадника (Іван Ле);

(70) Рука́ ру́ку ми́є – про спільників у якій-небудь непорядній справі.

[Филимон:] Знаєте, Богдан Богданович, що я вам скажу: рука руку миє! Ви мені уважите, я вам що-небудь зроблю (І. Карпенко-Карий);

Стефан сказав: І все-таки я за Вероніку. Дядя Варфоломій розмахує руками..: – О, безумовно! Як же: рука руку миє (М. Хвильовий);

Правду казав Лобан, що Мірошник не дасть в обіду свого дружка. Рука руку миє (М. Зарудний);

(71) Рука́ схи́бить (схибне́) чия – хто-небудь не влучить у ціль, промахнеться.

– Ви помилились, дорога міс, – відмовив майор, – але я охоче заплатив би зайвий долар за те, щоб побачити, як рука цього китайця схибить (О. Донченко);

(72) Ру́ки в бо́ки – взявшись у боки.

“В мене жінка не така, – коцюбою б'ється...” Руки – в боки, гопака, аж земля сміється... (В. Сосюра);

(73) Ру́ки вго́ру! – уживається як усталена форма наказу кому-небудь підняттям рук здатися або не чинити опору.

Маленький салдат з автоматом, у повстяниках і в шапці-ушанці й несподівано несподівано гримнув: – Стій!!. Хлопці стали. – Руки вгору! (І. Багряний);

Двері широко, з гуркотом відчинилися, до контори вскочив перекладач Фіялко, місцевий німець. Виставивши перед себе автомата, він крикнув: – Руки вгору! Ні з місця! (К. Гриб);

(74) Ру́ки відва́люються (відпада́ють) у кого і без дод. – хто-небудь відчуває сильну втому і біль у руках від якої-небудь роботи.

Працюєш удома, допомагаєш батькам цілісінький день – руки відвалюються (із журн.);

Відпадають руки мої. Відпадають ноги мої, голова моя відпадає (В. Стус);

(75) Ру́ки геть! від кого – чого – вигук, який виражає вимогу невтручання в чиї-небудь справи, збереження недоторканності кого-, чого-небудь;

(76) Ру́ки загребу́щі у кого – хто-небудь дуже жадібний, ненаситний, прагне до наживи.

– Ганно, Ганнусю, – заяхидничав Гриць, – і чого це ти лізеш поперед Марійки? Що в тебе за очі завидющі, а руки загребущі? (І. Багряний);

Така вже ото ненаситна натура [у людини], руки загребущі, очі завидющі (Ю. Збанацький);

(77) Ру́ки коро́ткі у кого і без дод.:

а) хто-небудь має обмежену владу, можливості; неспроможний щось зробити.

– Ти знаєш, що значить сваритися з начальством. Або ти його зіпхнеш, або воно тебе з'їсть. Зіпхнути Маркушевського тобі не вдасться. Руки короткі (Ю. Бедзик);

Не вистачає сил добратися до глибини [землі]. Чує моє серце, що в девонах є газ, а руки короткі, от і шастаю по верхах (І. Цюпа);

б) уживається як застереження, перев. при бійці; нічого не вийде.

[Денис:] Ой, Кононе, гляди, щоб я тебе не взяв за чуба. [Конон:] Короткі руки (М. Кропивницький);

– Уб'ю! – простогнав оскаженілий від ревнощів та алкоголю хлопець. – Руки короткі, – гнівно відповіла дівчина (Л. Дмитерко);

Малі́ ру́ки.

Може, битимеш? Малі руки, не виросли! (Панас Мирний);

(78) Ру́ки не відпаду́ть (не відва́ляться) у кого, кому і без дод. – хто-небудь цілком може виконати, зробити щось, бо від цього нічого з ним не трапиться.

[Перший:] Поміг би й ти, то не відпали б руки (Леся Українка);

Голосувати можна було декілька разів, руки та не відваляться (з газ.);

(79) Ру́ки не дохо́дять / не дійшли́ у кого і без дод. – хто-небудь не може займатися чимось, робити щось, перев. через велику зайнятість, брак часу і т. ін.

Ті дорослі так заклопотані своїми дорослими справами, боротьбою за владу, що до дитячих справ у них руки не доходять (В. Нестайко);

До сніданку порався [Приходько] по хазяйству: відкидав сніг, чистив у корівнику, навісив нові двері, що їх змайстрував іще з осені, а повісити все не доходили руки (А. Дімаров);

Олена Левківна .. подалась до ставу, бо вже чимало назбиралося в неї непраної білизни, за різними клопотами все не доходили руки (Є. Гуцало);

От ми все життя змінили, такі заводи, такі палаци збудували, а тут [у духовній сфері] нічого й не винайшли? Мабуть, тому, що не подумав про це ніхто, як то кажуть, руки не дійшли. А треба, щоб дійшли (В. Собко);

(80) Ру́ки не підійма́ються (не підніма́ються, не здійма́ються і т. ін.):

а) (до чого і без дод.) кому-небудь не хочеться нічого робити (від поганого настрою, втоми і т. ін.).

Треба їй [Олені] поспішати, щоб вспіти, так щось руки не підіймаються (Г. Квітка-Основ'яненко);

Їй [Марії] і не хочеться ні до чого прийматися; руки не здіймаються (Панас Мирний);

Вечорами, коли [Надія] поверталася з роботи, в неї ні до чого не знімалися руки (С. Чорнобривець);

б) уживається для вираження безвихідного становища, безпорадності і т. ін.

Бився, бився він отак, а чим далі, лиш гірше. Таке безголів'я, що й руки не піднімаються. Взяв він та й женився удруге (Г. Хоткевич);

(81) Ру́ки не слу́хаються у кого і без дод. – хто-небудь не в змозі щось зробити (від старості, кволості, втоми і т. ін.).

[Кобзар:] А поможи мені, синашу, кобзу пересунути, а то старий уже став, руки не слухаються (Б. Грінченко);

Не слу́хають ні ру́ки, ні но́ги.

Як зачула я це, – і не знаю, що зо мною сталось. Ридати захотілося, вискочити до них усіх, кинутись.. – і... не можу. Не слухають ні руки, ні ноги... і голосу немає... (Г. Хоткевич);

(82) Ру́ки не туди́ стоя́ть у кого і без дод. – хто-небудь невправно щось робить, не вміє робити чогось і т. ін.

[Надія:] Куди ж його приткнуть? Нездатний ні до якої роботи. У нього й руки не туди стоять (О. Підсуха);

– Баба, вона таки – баба! Тільки й почуєш – то те, то се, то не туди руки стоять (О. Ковінька);

(83) Ру́ки опуска́ються / опусти́лися у кого – хто-небудь впадає в апатію, стає байдужим, пасивним, бездіяльним; не хоче робити чогось.

Оксані було тяжко признати, що інший раз свекруха її права, що вона [Оксана] справді не вміє робити, і руки опускалися в неї (Грицько Григоренко);

Скарга робить своє діло. Один, другий такий випадок, і в критика опускаються руки (з газ.);

Насоси працювали без зупинки дні й ночі, .. але в рудничних траншеях рівень анітрохи не знижувався. У декого з будівників опускалися руки, мовляв, не можна ложкою вичерпати моря. (П. Інгульський);

– Ой, Панасе, Панасе, як тепер будемо жити? – зовсім опустилися руки в матері (М. Стельмах);

Ру́ки (рідко пле́чі) підклада́ти / підкла́сти див. підклада́ти;

(84) Ру́ки розв'яза́лися кому і без дод. – хто-небудь звільнився від чого-небудь (від роботи, обов'язків, проблем і т. ін.).

– А що, от і діждали волі, – казав він. – От і розв'язались нам руки (Панас Мирний);

А тепер, коли самі собою розв'язались руки з телицею, я відчув .. відвагу в грудях, що навіть із мотикою не побоявся б на сонце кинутись (Є. Гуцало);

(85) Ру́ки розв'я́зані (д) див. розв'я́зувати;

(86) Ру́ки [та но́ги] не зна́ють (не зна́ли, не ма́ють, не ма́ли) спочи́нку – хтось, не відпочиваючи, багато працює (працював).

Заголені руки [Джузеппе] ніколи не знають спочинку (М. Коцюбинський);

– Хто за тобою ходив? Чиї руки спочинку не знали, вовтузячись біля тебе? (Панас Мирний);

По наших селах українських багато є таких господарів, .. котрі цілий вік свій у роботі та роботі, руки та ноги спочинку не мають (Панас Мирний);

(87) Ру́ки фе́ртом, заст. – узявшись у боки (перев. про самовдоволених, чванливих, безцеремонних людей).

Руки фертом, вираз строгий, Широко розкрачив [розкарячив] ноги. Та й бурчить собі Бассім (І. Франко);

Рук не чу́ти див. чу́ти;

Руко́ю пода́ти див. подава́ти¹;

Рук (ру́ки) не пога́нити див. пога́нити¹;

Рук (ру́ки) не пога́нь див. пога́нити¹;

Рук (сил) не пожалі́ти див. пожалі́ти;

Сам (сама́, само́ і т. ін.) [ні́би] до рук (у ру́ки) йде див. сам;

[Сам (сама́, само́)] пливе́ до рук (у ру́ки) див. плисти́;

(88) Своя́ рука́ у кого – підтримка, протекція.

Сава Герасимович здавна в селі має вплив і авторитет, .. всі його поважають, скрізь у нього своя рука.. (Ю. Бедзик);

А що ж місцева влада? А нічого, вона просто боїться зв'язуватися з відомствами, у яких свої “руки” і в Москві, і в Ленінграді (із журн.);

(89) Сере́дньої руки́ – який нічим не вирізняється серед інших; звичайний або посередній.

“Колос” трохи вередує, хоча й має два барабани. А ось комбайн СК-4 геть захекується, як ото середньої руки косар, котрому вже до обіду всередині ріже (з газ.);

Си́ла повихо́дила з рук див. си́ла;

(90) Си́льна (міцна́) рука́ – хто-небудь впливовий.

– Полтава бореться, друзі!.. Чиясь сильна рука підтримує нас! (О. Гончар);

(91) Си́льною руко́ю – сміливо, владно (робити, здійснювати щось).

Не відає [філоксера], що над нею стоїть істота, котра сильною рукою відбере життя мільярдам ворогів винограду... (М. Коцюбинський);

Скла́вши (згорну́вши, спусти́вши і т. ін.) ру́ки див. склада́ти;

Ско́вувати / скува́ти ру́ки див. ско́вувати;

Смерть занесла́ [свою́] го́стру косу́ (ру́ку) див. смерть;

Сон у ру́ку див. сон¹;

Сплива́ти з рук див. сплива́ти;

Спуска́ти / спусти́ти ру́ки див. спуска́ти;

Су́нутися під ру́ку (ру́ки) див. су́нутися;

Схо́дити / зійти́ з рук див. схо́дити;

Схопи́тися обі́руч (обома́ рука́ми) див. схо́плюватися;

Схопи́тися (ухопи́тися) / схо́плюватися за го́лову рука́ми <[Аж] за го́лову схопи́тися> див. схо́плюватися;

(92) Тверда́ (залі́зна) рука́:

а) (у кого) хто-небудь має вольовий, сильний характер.

– Кошовим настановити Захара Олексійовича... Він добрий і простий, але рука в нього тверда... Таким має бути кошовий (С. Добровольський);

б) вольова, сильна людина.

А на давнім пожарищі Іскра братства тліла, Дотлівала, дожидала Рук твердих та смілих, – і дождалась (Т. Шевченко);

– Мені потрібна тверда рука, – сказала вона Борисові, коли вони зустрілися вдруге (П. Загребельний);

// владно, рішуче (про вплив і т. ін. вольової, сильної людини, людей).

Але ти директор, адміністратор. Ти повинен твердою рукою, коли бачиш неподобство, викорінювати його. І не тільки викорінювати, але й виправляти (Ю. Збанацький);

Видать, що правду каже цей єзуїт: не вирватися йому [Тарасові] із їхніх залізних рук! (Василь Шевчук);

Ще вдавалося залізною рукою у замшевій рукавиці приборкувати локальні смерчі типу “компетентність”, “мікроклімат”, “прогнозування” й тому подібні інтелігентські витребеньки (А. Крижанівський);

Ті́льки (лише́, лиш) брово́ю (руко́ю і т. ін.) повести́ див. пово́дити¹;

Трима́ти (держа́ти) ві́жки в рука́х див. трима́ти;

Трима́ти (держа́ти) в [міцни́х (залі́зних)] рука́х (в шо́рах, в повода́х) див. трима́ти;

Трима́ти (держа́ти) ру́ку (рідше сто́рону) див. трима́ти;

Трима́ти (держа́ти) себе́ в рука́х (в шо́рах) <�Трима́ти (держа́ти) [свої́] не́рви в рука́х> див. трима́ти;

(93) Трима́ти не́рви в рука́х (д) див. трима́ти;

Трима́ти свої́ не́рви в рука́х див. трима́ти;

Тягти́ (тягну́ти) / потягти́ (потягну́ти) ру́ку див. тягти́;

(94) У вла́сні ру́ки чиї, кого, зі сл. віддати, передати, вручити і т. ін. – особисто кому-небудь.

Уклінно прохаю віддати його [вірш] у власні руки Марії Костянтинівні на спомин (Панас Мирний);

(95) У дві руки́ – паралельно двома особами, приладами тощо.

У звичайному обчислювальному центрі вихідні дані перфоруються на паперові стрічки чи перфокартки “у дві руки”. Потім обидва примірники порівнюються з допомогою спеціальних пристроїв контрольного зчитування (із журн.);

(96) У до́брі ру́ки, зі сл. дістатися, потрапити і т. ін. – до надійної, дбайливої людини.

Вони так зраділи, одібравши книжки.., і я ще більше запевнився, що книжки дістались у добрі руки (М. Коцюбинський);

– Тепер руїни, а колись? Чого там тільки не було! Та й тепер ще попадись вона [Ратієвщина] у добрі руки – золото не місце (Панас Мирний);

– Візьми мої малюнки, – сказав Тарас нарешті. – Хоч котрі вже готові... Пошли комусь із друзів на Україну... Нехай продасть чи так віддасть, аби у добрі руки (Василь Шевчук);

Узя́ти меч у ру́ки див. узя́ти;

Узя́ти під свою́ ру́ку див. узя́ти;

Узя́ти ру́ки в бо́ки див. узя́ти;

Умива́ти / уми́ти ру́ки див. умива́ти;

(97) Умі́лі ру́ки – працьовиті, вправні в роботі люди.

Неначе з сонця скована Умілими руками – Аж іскриться та блискає. Оце так справді школа! (В. Бичко);

// ті, що розуміються на чомусь.

І все-таки Словник Уманця в умілих руках міг давати свого часу певну користь; буває іноді, що в стилістичних шуканнях доводиться заглядати в нього й сьогодні (М. Рильський);

Умоча́ти (умо́чувати) / умочи́ти (скупа́ти) ру́ки в крові́ див. умоча́ти¹;

Умочи́ти ру́ки див. умоча́ти¹;

(98) У наді́йних рука́х:

а) у повній безпеці, там, де ніщо не загрожує; у людей, які не підведуть.

– Листівки, говорите, в надійних руках? – В надійних (М. Стельмах);

б) в оточенні, яке позитивно впливає на кого-, що-небудь, у сприятливих умовах.

– Міг би хлопець зовсім пропасти, збаламутитись, а зараз він у надійних руках, – запевнив Тритузний. – Тут [у спецшколі] до нього увага, тут за ним догляд і вдень і вночі (О. Гончар);

(99) У наді́йні ру́ки, зі сл. віддавати, віддати – у сприятливі умови.

При нагоді віддайте його в надійні руки. Він мусить .. забути всі страхіття війни (В. Логвиненко);

“Я спокійний за своїх дітей, що віддаю їх у надійні руки. Вихователі досвідчені, грамотні” (із журн.);

Упуска́ти / упусти́ти з рук див. упуска́ти¹;

(100) У рука́х чиїх, у кого:

а) у залежності від кого-небудь; у чиїйсь владі.

Василь колись вертів цілим повітом!.. У Василя всі були в руках – і комісар, і суддя, і сам предводитель (Панас Мирний);

Шкребтав старий Михайло в потилиці. Виходило ніби так, що він у сина в руках (Г. Хоткевич);

Марта мало не вискочила з-за столу і, приховуючи радість, подала голос.. – У ваших руках моє щастя (М. Стельмах);

– Що за тон, Оленчук?.. Не забувай, одначе, що я можу тебе, як комаху оту... І сучасне, й майбутнє твоє в моїх руках! (О. Гончар);

б) у чиємусь розпорядженні, користуванні, володінні і т. ін.

В твоїх руках все на світі. Твоя свята воля! Нехай буде так, як буде, – Така моя доля! (Т. Шевченко);

– То невже, коли власть у твоїх руках, ти не можеш на моє ненароджене викроїти якусь скибку землі? (М. Стельмах);

Маючи його [готель] в своїх руках, батальйон, власне, мав би своєрідний зручний трамплін для того, щоб оволодіти новим кварталом (О. Гончар);

Почорнілі на дощах скирти соломи ще вранці були в руках противника (О. Гончар);

(101) У ру́ки (до рук) кого, до кого – до кого-небудь; під контроль, володіння, владу когось.

Коли панські маєтки пустошилися, економії занепадали, переходили в руки купців, .. не більшало й не ширилося добро кріпацьке (Панас Мирний);

Вся колона кавалеристів .. спинилась і завмерла.. Літак сам ішов у руки ворожим кавалеристам (А. Хорунжий);

– Значить, просто йти на ліс? – Ая [аякже]. Просто на ліс, жовнірам у руки (В. Винниченко);

Шанці один за одним переходили до рук атакуючих (С. Добровольський);

(102) У ру́ку, зі сл. сон. – який справдився; віщий.

То ж кум Нечай ще їв рибу-щуку, а ще ж приснився і сон у руку (Л. Костенко);

Кажу вам щиро – сон піде в руку: Олекса буде паном у московській столиці (М. Лазорський);

Ігор терпляче ждав інших розмислів Делоне. І Борис, ніби вгадавши намір свого товариша, повів далі: – Сон, як кажуть, у руку (із журн.);

(103) У ру́ку [йде́ться] кому – що-небудь дається комусь легко, без особливих зусиль.

– Ну, а як йому грамота, пане дяче? – Грамота йому – в руку. Пам'ять добра (С. Васильченко);

Так усе тепера [тепер] чогось Хведорові в руку йшлося: урожай був добрий, щепи приймались (Грицько Григоренко);

(104) У ру́ку сон – виявлятися віщим, справджуватися (про сновидіння).

Про той сон він одразу ж забув. Коли б хто спитав, а що ж снилось, навряд би чи й пригадав .. А сон той, коли б потрапив на зуби ворожбитам, був просто-таки віщим або, як кажуть – сном у руку (Ю. Збанацький);

Свій сон я розповів Василеві. Вася засміявся: – Твій сон в руку... Батюшка любить бенкетувати. Колись сам побачиш... (О. Ковінька);

(105) У свої́ ру́ки, зі сл. взя́ти. – стати власником чого-небудь.

Андрій поглядав на розвалені кам'яниці і радісно хитав головою. – Та! вже воно так довго не буде!.. вони .. [німці, чехи] як візьмуть [фабрику] у свої руки, то швидко пустять пару! (М. Коцюбинський);

Ухопи́тися рука́ми й нога́ми див. ухо́плюватися;

Учепи́тися рука́ми й нога́ми див. учепи́тися;

(106) У чоти́ри руки́, перев. зі сл. гра́ти. – грати удвох на одному музичному інструменті (перев. роялі, піаніно).

Вони грали увертюру з “Норми” в чотири руки; грали вправно, старанно, дотримували такту (з газ.);

В іншій квартирі нас зустріла музика. Павло Бєляєв та його дочка Ірина в чотири руки грали Бетховена (із журн.);

У чужі́ ру́ки потрапля́ти (попада́ти і т. ін.) див. потрапля́ти;

Ходи́ти / піти́ по рука́х див. ходи́ти;

(107) Хоч ру́ки розірви́ (д) див. розрива́тися¹;

Хоч сядь та й ру́ки згорни́ див. сіда́ти;

(108) Чужи́ми рука́ми – працею, зусиллями, енергією інших.

Багач .. любив робити чужими руками (з казки);

Усе то була ватага, вигодувана чужою працею, обута й зодягнена чужими руками (Панас Мирний);

Чужи́ми рука́ми жар (вого́нь, діал. грань) загріба́ти (загорта́ти, вигріба́ти, вигорта́ти) / загребти́ (загорну́ти, ви́гребти, ви́горнути) див. загріба́ти;

Чужи́ми рука́ми роби́ти див. роби́ти;

Чужи́м рука́м на потира́ння див. потира́ння;

(109) Чужі́ ру́ки:

а) хто-небудь інший.

Хто уникає всякої “панської” охоти, де все для тебе роблять чужі руки, а ти маєш тільки стріляти готовеньке і потім рахувати, скільки “взяв”, – справжній мисливець (М. Рильський);

б) вороги, люди протилежного стану, поглядів.

Старший брат завладав батьківщиною, а його подав, як то кажуть, чужим рукам на пожирання (Ганна Барвінок);

Туман обдав нас подихом солоним, І стало темно, наче уночі. Тепер ти не фортеця, Альбіоне, В чужих руках від брам твоїх ключі (Л. Дмитерко);

Швидки́й (ско́рий) на ру́ку див. швидки́й;

(110) Широ́кою руко́ю – у великій кількості.

Широкою рукою черпають з народного джерела наші поети, користуючись елементами народного стилю (М. Рильський);

(111) Ще́дрою руко́ю – не виявляючи скупості, не шкодуючи.

Житню щедрою рукою Ти з вівсяною мукою Пересиплеш та піску Нишком втрусиш до мішку (Я. Щоголів);

Він всюди сіяв щедрою рукою колядку, діалог і студний кант (М. Зеров);

Грається [сонце]... Воно горить срібно-золотим сяйвом і бризки гарячого золота кидає щедрою рукою (Остап Вишня);

(112) Щоб (бода́й) ру́ки відсо́хли (повсиха́ли, повідсиха́ли) <�Ру́ки б відсо́хли (повсиха́ли, повідсиха́ли)> <�Рука́ б відсо́хла> <�Хай (неха́й) ру́ки відсо́хнуть (повсиха́ють, повідсиха́ють)> <�Хай (неха́й) рука́ відсо́хне>, лайл.:

а) (зі сл. тобі, йому, їй і т. ін.) уживається для вираження незадоволення, погрози, побажання зла кому-небудь з приводу якихось його дій, що викликають осуд.

На другий день тільки що прокинулись, москаль і тика мені у руки мітлу, – Вимети, – каже, – рештанську [арештанську]. – Щоб тому руки повідсихали, кажу, хто й местиме вашу буцегарню! (О. Стороженко);

А нехай мине така лиха година, коли доведеться кораблю почути, що “руки б їм повсихали .. тим ледарям, безчесним людям, циганським майстрам (Ю. Яновський);

Хай одсохнуть руки загребущі (М. Шеремет);

б) (зі сл. мені) уживається як клятва або для вираження категоричного запевнення, переконання кого-небудь у нездійсненні чогось.

– Добродію! – каже до його [нього] циган. Коли я сюди зайшов красти, або чого другого, то от чорна земля, щоб я ще почорнів! Щоб мені й руки .. повсихали! (П. Куліш);

– Як п'ятдесят рублів [даси], то й діло можна поправити .. – Рука б мені одсохла от по сю!.. – скрикнув Чіпка, показуючи на лікоть правої руки (Панас Мирний);

Я украв! Та скоріше б у мене рука відсохла, ніж протягнулась до чужого! (І. Карпенко-Карий);

– Писати [протокол] на самого себе? Та швидше руки мені повідсихають! Кажу це з смішком (Ю. Збанацький);

Як (ма́ло, тро́хи) не на ру́ках носи́ти див. носи́ти;

Як (мов, ні́би і т. ін.) руко́ю зняло́ (зні́ме) див. зніма́ти;

Як руко́ю зді́йме (здійняло́) див. здійма́ти;

(113) [Як (чи)] зведе́ться (підні́меться, піді́йметься, підведе́ться, зді́йметься і т. ін.) рука́ чия, у кого? – хто наважиться, наважився на що-небудь?

– Що ти кажеш, побратиме любий? Чи рука ж моя на те [вбивство] зведеться? (Леся Українка);

Головна біда – застигає розчин, а значить – погано скріплює цеглини. Правда, заплющивши очі, можна й так мурувати. Тільки ж у кого підійметься рука? (М. Ю. Тарновський);

(114) Як (мов, ні́би і т. ін.) без рук без кого – чого.:

а) зовсім безпомічний, безпорадний і т. ін.

Я Дарки не дам, бо я без неї як без рук (Леся Українка);

Сулейман дуже зрадів, діставши чотки – без них він був як без рук (М. Коцюбинський);

Я без рушниці як без рук. Без неї я боюся й мух! (О. Олесь);

б) не можна обійтися без чого-небудь.

– А в хазяйстві все ж, як не є, відерце мусить бути. – А звісно, без відра, як без рук, – погоджується Дорошко (І. Цюпа);

Ремонтували [в кузні] всяку всячину, без якої в господарстві – як без рук (А. Іщук);

(115) Як (мов, ні́би і т. ін.) з Бо́жої руки́ – легко, без докладання великих зусиль.

Зо триста років [в Україні] лилася кров, величезні жертви клали без успіху, і раптом, як з Божої руки, несподівано дано незалежність (В. Барка).