рука

рука́

-и, ж.

1》 Кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців.

|| Частина цієї кінцівки від зап'ястка до кінчиків пальців; кисть.

|| Кожна з двох передніх кінцівок мавпи.

|| Складова частина якого-небудь предмета, що зовнішнім виглядом або функцією подібна до верхньої кінцівки людини.

Бити по руках — рукостисканням виражати згоду в чому-небудь, домовленість про щось.

Дати по руках кому — рішуче припинити чиї-небудь дії (зазвичай шкідливі), змусити відмовитися від них.

Зв'язувати по руках і ногах — сковувати чиїсь дії, заважати в чому-небудь, не давати змоги вільно діяти.

Зіграти на руку кому — допомогти кому-небудь, посприяти в чомусь.

Іти на руку кому — сприяти, ставати в пригоді кому-небудь.

На руках чиїх, у кого — а) під чиєю-небудь опікою, на чиємусь утриманні; б) у чиєму-небудь володінні, розпорядженні; в) у чиїй-небудь присутності (померти).

На руку кому що — щось влаштовує кого-небудь, збігається з його бажаннями.

На руку! — військова команда, що означає: взяти гвинтівку, автомат і т. ін. напереваги.

На швидку (скору) руку — квапливо, поспіхом, похапки.

[Не] з руки кому — а) вигідно (невигідно), [не] варто кому-небудь, [не] влаштовує когось; б) зручно (незручно); в) [не] личить, [не] годиться, [не] потрібно.

Підвертатися під руку — випадково опинятися поблизу, біля, в полі зору кого-небудь.

Піднімати руку — а) (на кого – що) бити кого-небудь, робити замах на когось, щось, зазіхати на що-небудь; б) (на себе) кінчати життя самогубством; в) (на кого – що) засуджувати кого-, що-небудь.

По руках — вирішено, домовились.

Руки вгору! — наказ здатися без бою, не чинячи опору.

Руки геть від кого — чого! — вигук, який виражає вимогу невтручання в чиї-небудь справи, збереження недоторканності кого-, чого-небудь.

2》 Кожна з верхніх кінцівок людини як знаряддя діяльності, праці.

|| перен. Слід, результат чиєї-небудь діяльності.

Брудними руками робити що — нечесно, непорядно (діяти).

Від руки — ручним способом.

Під руку говорити кому — заважати кому-небудь працювати, розмовляючи з ним або розглядаючи його роботу.

Права рука чия — чий-небудь найближчий помічник, спільник.

Руки не піднімаються до чого — немає сил, бажання робити що-небудь.

Умілі руки — про людину працьовиту, вправну в роботі.

3》 тільки одн. Манера писання, почерк.

Підробляти руку чию — писати почерком, дуже схожим на чий-небудь.

4》 тільки мн., перен. Робоча сила, робітники.

|| Здатність до праці, діяльності. Роботящі руки.

5》 тільки мн., перен. Про людину взагалі, яка має відношення до того, про що йде мова.

З (із) других (третіх і т. ін.) рук — через посередника (посередників); не безпосередньо.

З (із) перших рук — без посередника (посередників); безпосередньо.

З рук на руки — безпосередньо, особисто кому-небудь (віддавати, передавати і т. ін.).

Ходити (піти) по руках — а) переходити від одного до іншого; б) зневажл. вступати у статеві зносини то з одним, то з іншим (про жінку).

6》 перев. з означ., перен. Символ влади, панування.

Брати в [свої] руки — а) (кого) підкоряти собі, примушувати слухатися, коритися і т. ін.; б) (що) переймати на себе керівництво, управління чим-небудь; в) (що) захоплювати що-небудь, заволодівати чимсь.

Брати себе в руки — переборюючи свої почуття, настрій і т. ін., добиватися повного самовладання.

Прибирати до [своїх] рук — а) (кого) підкоряти собі кого-небудь, примушувати слухатися; б) (що) захоплювати що-небудь, заволодівати чимсь.

У (в) надійних руках зі сл. бути, перебувати і т. ін. — у людини, яка викликає повне довір'я.

7》 тільки одн., перен., розм. Впливова людина, яка може, здатна захистити, підтримати і т. ін. кого-небудь.

Мати руку — користуватися протекцією, підтримкою, допомогою впливової людини.

8》 тільки одн. Згода на шлюб, на одруження.

Віддавати руку [і (й) серце] кому — а) погоджуватися стати чиєю-небудь дружиною, одружуватися з кимсь; б) погоджуватися на одруження своєї дитини з ким-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рука — рука́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири руки́ Орфографічний словник української мови
  2. рука — Рука́. У сполученнях: ● З вільної руки — вільно, на свій власний розсуд, самовільно. Винаєм мита, ятки, карт, цвинтаря, пропінацийного додатку громадского і т. п. повинен відбувати ся за ліцитациєю, та се все віднаймає ся з вільної руки (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. рука — ф. лапа; (права) правиця, ур. десна, П. найближчий помічник, (ліва) лівиця, шульга; (листа) почерк; (залізна) влада; ЖМ. протекція, блат; мн. РУКИ, робоча сила, РОБІТНИКИ; рученя, рученька, ручиця, ручка. Словник синонімів Караванського
  4. рука — (руки), десна (права рука), десниця, клешні, кукса (знівечена рука), лабети, лапа, лапи, лаписька, лапища, лапище, лапка, лапки, лапонька, лапоньки, лапочка, лапочки, лівиця, мацак, мацаки, мацальця, правиця, руця (дит. Словник синонімів Вусика
  5. рука — [рука] -ки, д. і м. руц'і, зн. (за) руку, мн. рукие, рук, д. -кам дв'і руки Орфоепічний словник української мови
  6. рука — РУКА́, и́, ж. 1. Кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців. Сидить батько кінець стола, На руки схилився (Т. Шевченко); Входила прачка .. Заголені по лікоть руки, вогкі й червоні, звисали по обох боках (М. Словник української мови у 20 томах
  7. рука — рука́ : ◊ є що в ру́ку взя́ти про велику, важку чи об'ємну річ (ср, ст): Пане, то є що в руку взяти (Тарнавський З.) ◊ з пе́ршої руки́ від очевидця (ст): Моя мама, що довідалася про це “з першої руки” (тобто від мене), сказала: “Стах бідний... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. рука — Аби з рук збути. Про байдужнього, що не робить діла як слід. Білі руки роботи бояться. Докір панам. Білі руки, чужі труди люблять. Пани живуть працею хліборобів та робітників. Був у добрих руках. Держали його остро, та не давали волі. Взяв добре в руки. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. рука — И, ж. Своя людина, протекція. В неї рука гарна у верхах. ◇ Мати руку — мати протекторат. Словник сучасного українського сленгу
  10. рука — син. граби, грабки, граблі, кеглі. Словник жарґонної лексики української мови
  11. рука — Частина верхньої кінцівки; частини р.: зап'ястя, п'ясть, пальці; термін використовується переважно стосовно до приматів. Універсальний словник-енциклопедія
  12. рука — (аж) гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) у кого, у чиїх, під чиїми, перев. зі сл. робо́та, ді́ло і т. ін. Виконується, здійснюється і т. ін. швидко й успішно. Тепер усе горіло в його руках. Фразеологічний словник української мови
  13. рука — ВЛА́ДА (політичне панування, право керувати державою); КЕРМО́ поет., СТЕРНО́ поет., КОРМИ́ЛО поет., заст., ВЛАСТЬ заст., ДЕРЖА́ВА заст.; ВСЕВЛА́ДДЯ, ДИКТАТУ́РА (необмежена); КОРО́НА (монархічна); РУКА́ (як символ влади). Словник синонімів української мови
  14. рука — Рука́, -ки́, -ці́; ру́ки, рук. Дві (три) руки́ і дві (три) руці́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. рука — РУКА́, и́, ж. 1. Кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців. Сидить батько кінець стола, На руки схилився (Шевч., І, 1963, 25); Входила прачка.. Заголені по лікоть руки, вогкі й червоні, звисали по обох боках (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  16. рука — Рука, -ки мн. ч. руки и руці, ж. Кожна рука до себе горне. Ном. Не в'яжіте Касі руці. Чуб. V. 910. до рук. Въ руки. Забрав нас до рук. Стор. II. 208. Чи ти давав мені його до рук? Левиц. Пов. 59. руку давати. Подавать руку. Словник української мови Грінченка