рука

Рука́. У сполученнях:

● З вільної руки — вільно, на свій власний розсуд, самовільно. Винаєм мита, ятки, карт, цвинтаря, пропінацийного додатку громадского і т. п. повинен відбувати ся за ліцитациєю, та се все віднаймає ся з вільної руки (Б., 1907, 94, 2);

● На свою руку (на свою руч), на власну руку — на свій власний розсуд. Радник Чернецький, під'юджений бар[оном] Мустяцою, кандидував на власну руку до Черновецкої ради громадскої (Б., 1895, 12, 4); Жоден член ради шкільної місцевої не може нічого робити на свою руку, а робить то ціла рада шкільна місцева з предсідателем на чолі, котрий по засягненю опініїу других членів і запавшої ухвали виконує поручену єму справу в імени ради шкільної місцевої (Б., 1899, 35, 2); Не гнівайтеся, що пишу Вам одверто свою думку. Ви можете її і покинути, і на власну руку поступати (Коб., Листи, 174, 589)

// пол. zrobić (coś) na własną rękę — зробити (щось) на свій власний розсуд, на свою відповідальність;

● Вільна (вольна) рукаперен. розв’язані руки, свобода дій. Можна однак вже і тепер надіятись, що нова палата не слухати буде, а розказувати. Якраз тому, що не в'яже її в нічім ніяка давна традиція. Клюб руский хоче задержати в новій палаті вільну руку (Б., 1907, 62, 1)

// пол. wolne ręce — перен. розв’язані руки;

● Дати (лишити, залишити, оставити) вільну (свобідну) руку (діланя) - надати свободу дій. Треба висланих послів наділити великою порцією довір я, дати їм свобідну руку діланя, а кроки і тактику їх осуджувати аж на підставі успіхів або невдач у посольскій роботі (Б., 1907, 68, 1); Правительство і сторонництва повинні доложити всяких заходів, щоби язикове питане в Австриї порішили законодатною дорогою в парляменті. Наколи би однако ж се не повелось, то треба правительству лишити свобідну руку (Б., 1899, 36, 1); Редактор п. В. Пачовский дає від себе до сего виданя ось таку увагу: Кладучи своє ім'я під часопись, оставив я зовсім вольну руку самим молодим співробітникам сієї невеличкої часописі (Б., 1907, 64, 3); Наше товариство станове дбає про станові інтереси кождого члена в рівній мірі, полишаючи при тім кождому членови вільну руку в справах партийно-політичних (Звідомл., 1914, 38); Здається, після її повороту до Чернівців я попросив у неї [Лесі Українки], щоб для нашого товариства згодилася відступити збірку нових своїх творів — і вона радо дала на це свою згоду. Ніяких умов вона не ставила, а домагалася тільки, щоб видання було “чепурненьке ”, та щоб коректа була переведена „по-людському ", за рукописом. Щодо правопису, то залишала цілком вільну руку (Сімович, 1938, 56)

// пол. dać wolną rękę — надати свободу дій;

● Застерегти (застеречи) собі вільну руку — залишити за собою, обумовити, застерегти для себе право на свободу дій. Натомість в иньших справах, як економічних, социяльних і культурних, о скілько не мають національно-політичної досяглости, кожда ґрупа і кождий член клюбу можуть застеречи собі вільну руку (Б., 1907, 66, 2);

● Мати вільну руку — мати свободу дій; бути вільним, нічим не зв’язаним у своїх діях. Властиво, вся майже палата має тепер в богатьох зглядах вільну руку (Б., 1907, 62, 1)

// пол. mieć wolną rękę — мати свободу дій;

● Мати (в чомусь) свої руки — бути причетним, замішаним у якусь справу. Одному ґазді пропали деякі речі з хати й гроші, а вуйко посвідчив при суді, що і його тато мав у тім свої руки (Коб., Земля, 246)

// порівн. пол. maczać ręcę (w czymś) — бути замішаним у чомусь.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рука — рука́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири руки́ Орфографічний словник української мови
  2. рука — ф. лапа; (права) правиця, ур. десна, П. найближчий помічник, (ліва) лівиця, шульга; (листа) почерк; (залізна) влада; ЖМ. протекція, блат; мн. РУКИ, робоча сила, РОБІТНИКИ; рученя, рученька, ручиця, ручка. Словник синонімів Караванського
  3. рука — (руки), десна (права рука), десниця, клешні, кукса (знівечена рука), лабети, лапа, лапи, лаписька, лапища, лапище, лапка, лапки, лапонька, лапоньки, лапочка, лапочки, лівиця, мацак, мацаки, мацальця, правиця, руця (дит. Словник синонімів Вусика
  4. рука — [рука] -ки, д. і м. руц'і, зн. (за) руку, мн. рукие, рук, д. -кам дв'і руки Орфоепічний словник української мови
  5. рука — -и, ж. 1》 Кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців. || Частина цієї кінцівки від зап'ястка до кінчиків пальців; кисть. || Кожна з двох передніх кінцівок мавпи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. рука — РУКА́, и́, ж. 1. Кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців. Сидить батько кінець стола, На руки схилився (Т. Шевченко); Входила прачка .. Заголені по лікоть руки, вогкі й червоні, звисали по обох боках (М. Словник української мови у 20 томах
  7. рука — рука́ : ◊ є що в ру́ку взя́ти про велику, важку чи об'ємну річ (ср, ст): Пане, то є що в руку взяти (Тарнавський З.) ◊ з пе́ршої руки́ від очевидця (ст): Моя мама, що довідалася про це “з першої руки” (тобто від мене), сказала: “Стах бідний... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. рука — Аби з рук збути. Про байдужнього, що не робить діла як слід. Білі руки роботи бояться. Докір панам. Білі руки, чужі труди люблять. Пани живуть працею хліборобів та робітників. Був у добрих руках. Держали його остро, та не давали волі. Взяв добре в руки. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. рука — И, ж. Своя людина, протекція. В неї рука гарна у верхах. ◇ Мати руку — мати протекторат. Словник сучасного українського сленгу
  10. рука — син. граби, грабки, граблі, кеглі. Словник жарґонної лексики української мови
  11. рука — Частина верхньої кінцівки; частини р.: зап'ястя, п'ясть, пальці; термін використовується переважно стосовно до приматів. Універсальний словник-енциклопедія
  12. рука — (аж) гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) у кого, у чиїх, під чиїми, перев. зі сл. робо́та, ді́ло і т. ін. Виконується, здійснюється і т. ін. швидко й успішно. Тепер усе горіло в його руках. Фразеологічний словник української мови
  13. рука — ВЛА́ДА (політичне панування, право керувати державою); КЕРМО́ поет., СТЕРНО́ поет., КОРМИ́ЛО поет., заст., ВЛАСТЬ заст., ДЕРЖА́ВА заст.; ВСЕВЛА́ДДЯ, ДИКТАТУ́РА (необмежена); КОРО́НА (монархічна); РУКА́ (як символ влади). Словник синонімів української мови
  14. рука — Рука́, -ки́, -ці́; ру́ки, рук. Дві (три) руки́ і дві (три) руці́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. рука — РУКА́, и́, ж. 1. Кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців. Сидить батько кінець стола, На руки схилився (Шевч., І, 1963, 25); Входила прачка.. Заголені по лікоть руки, вогкі й червоні, звисали по обох боках (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  16. рука — Рука, -ки мн. ч. руки и руці, ж. Кожна рука до себе горне. Ном. Не в'яжіте Касі руці. Чуб. V. 910. до рук. Въ руки. Забрав нас до рук. Стор. II. 208. Чи ти давав мені його до рук? Левиц. Пов. 59. руку давати. Подавать руку. Словник української мови Грінченка