рука

(аж) гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) у кого, у чиїх, під чиїми, перев. зі сл. робо́та, ді́ло і т. ін. Виконується, здійснюється і т. ін. швидко й успішно. Тепер усе горіло в його руках. Йому вистачало сил і на лекції, і на біганину по всіляких комітетах, комісіях, зборах (Ю. Бедзик); Сапери моталися все моторніше, робота горіла під їхніми руками (О. Гончар); Усе він знає, усе кипить в його руках (М. Стельмах).

аж і́скри летя́ть. Дуже енергійно, завзято, запально, докладаючи всіх зусиль. (Бабуся:) Ну, вже коли й заведуться за що, то аж іскри летять (І. Микитенко). і́скри з рук летя́ть. Не може не бути (медалі “Золота зірка”), бо і Катя-ланкова, і вся її ланка працюють так, що “іскри з рук летять” (Остап Вишня).

(аж) ру́ки свербля́ть / засвербі́ли. 1. зі сл. вда́рити. Дуже хочеться (вдарити, побити когось). Якщо, каже, руки сверблять битися — бий краще мене: я здоровий, витерплю (О. Гончар); Свербіли руки вдарити пихатого осавула, але треба було мовчати, хитрувати, шукати виходу (З. Тулуб); — Руки засвербіли скрутити голову тут пану Енгельгардту (Д. Косарик). 2. перев. до чого. Комусь дуже хочеться робити що-небудь, займатися чимось. Земля протряхла, заіржавілі плуги вже лежали на возах, а селянські руки свербіли до оранки (Ю. Збанацький); У хлібороба аж свербіли руки, тягнулись до коси. Замахнувся на весь захват, заспівала коса, і впали стебла рівним покосом (І. Цюпа); Треба ще буде кінця додати, бо воно колись, як свербіли руки, писалось (Панас Мирний). 3. до чого. Комусь дуже хочеться привласнити, загарбати що-небудь. Коваль звелів проорати по межах своєї землі глибокий рів і насипати високий вал, аби він на всі віки став суворою пересторогою для тих, кому будуть свербіти руки до полянських просторів (І. Головченко та О. Мусієнко).

(аж) уда́рити об по́ли рука́ми. Виявити надзвичайно сильне здивування, збентеження, обурення і т. ін. у зв’язку з чим-небудь. — От горечко! — вдарив Шовкун об поли руками і кинувся бігти далі (О. Гончар); Як .. роздивились і вгадали, що то солдат мальований, так аж об поли вдарили руками (Г. Квітка-Основ’яненко). вда́рити у по́ли. Оксентій вдарив у поли: — Як? Революція та й не дасть хліборобові землі? (Ю. Смолич).

би́ти / вда́рити по рука́х. 1. Доходити згоди, домовлятися про щось (перев. при торгівлі). Вони (купці) .. відразу починали прицінюватися, сперечатися, бити по руках і знов торгуватися, щоб виторгувати хоч зайвий гріш (З. Тулуб); Довго торгувалися (батьки), а потім на бичках-дволітках вдарили по руках (М. Стельмах). 2. кого. Перешкоджати чиїмсь діям (перев. злочинним), карати когось за що-небудь. А трапляються ж ще вискочки, яким пощастило зайняти високі посади і які нівечать, спустошують людські душі. Бити б таких по руках (М. Ю. Тарновський).

би́тися (би́ти (се́бе)) об по́ли (рука́ми). Перебувати в стані розпачу, збентеження, обурення, здивування і т. ін. Як вони розгуляються, .. ми тут панночку хап, та до брички, та навтікача до шлюбу… Нехай собі, будучи, об поли руками б’ються, а завтра нічого робити, самі зап’ють весілля (Г. Квітка-Основ’яненко); (Христя (до Олени):) Батько об поли руками б’ються та бідкаються, мати плачуть (М. Кропивницький); Переляканий батько метушився, безтямно бив себе об поли й бурмотів: — От лихо, от лихо! (М. Лазорський).

бра́ти / взя́ти в ру́ки (до рук) кого. 1. Підкоряти кого-небудь своїй волі; керувати кимсь. — Женити його (сина) з якою енергічною (енергійною) та господарною шляхтянкою, яка би порядно взяла його в руки (І. Франко); Мати під’юджувала Клима: — Не можеш узяти її (Вірку) до рук (Б. Харчук); // Утихомирювати, приборкувати кого-небудь. Треба брати до рук розперезаних обивательщиною провінціалів і розрядити гостроту подій (Іван Ле). 2. Зловити, упіймати, полонити кого-небудь. — Ну, гукнув Бертольд,— то байка! Я візьму співців тих в руки! Коли чує, десь близенько Залунали пісні гуки (Леся Українка); Злодії позбігалися, кинулися шукати втікачку, далі взяли в руки стару відьму. Та божиться: — Аби мені очі повилазили, .. якщо я тут винна… (Три золоті сл.).

бра́ти / взя́ти в свої́ ру́ки що. Очолювати що-небудь. Зазначу .. свою радість, що власне Ви взяли цю справу в свої руки, бо вже давно почувається пекуча потреба в упорядкуванню видань для люду (М. Коцюбинський).

бра́ти / взя́ти го́лову в ру́ки. Уважно задуматись над чимсь, зосередитися на чомусь. — Вам .. треба взяти голову в руки та подумати до кінця і забути все минуле (І. Микитенко).

бра́ти / взя́ти збро́ю (меч) в ру́ки. Готуватися до боротьби, війни або починати боротьбу, війну. Треба за всяку ціну знайти Максима Бобровника, треба брати зброю в руки (Ю. Збанацький); Ми закликаємо кінчати війну, а самі візьмемо меч у руки? Це — небезпечний експеримент (Ю. Смолич).

бра́ти / взя́ти но́ги на пле́чі (в ру́ки, за по́яс). 1. Тікати, бігти, іти геть. — Тоді, Андрюшко, мабуть, і тобі треба брати ноги на плечі (П. Панч); — Допивай же, братухо, свою чарку, бери ноги в руки і дуй з моєї хати (В. Кучер); Кіт Мурлика до дороги Добре взяв за пояс ноги, В торбу впхав печену миш І лісочком, холодками Так на підвечерок самий Він прибув (І. Франко). 2. Прискорювати ходу́, поспішати. — Але сьогодні ви ще в Дубину не зайдете, зайдете аж, мабуть, завтра надвечір, коли добре візьмете ноги за пояс (П. Козланюк).

бра́ти / взя́ти себе́ в ру́ки. 1. Ставати іншим — зібраним, цілеспрямованим, діяльним, змінюватися на краще. — Вітру у тебе в голові багато,— казала Ганна Сильвестрівна.— Я буду брати себе в руки,— обіцяв Рубін, і це була чесна обіцянка, і він дотримувався її до… наступного разу (І. Сенченко); Я взяла себе в руки, роздумалась і прийшла до можливості писати більш-менш по-людськи (Леся Українка). 2. Оволодівати своїми почуттями, заспокоюватися. Із останніх сил, як наполоханого коня, беру себе в руки, щоб перед самим собою не осоромитися (З газети); Я не можу не послухати тебе: тому-то обіцяю взяти себе в руки і не киснути, терпіти, не нарікати (М. Коцюбинський).

брудни́ти (паску́дити, каля́ти і т. ін.) ру́ки. 1. Зв’язуватися з ким-небудь непорядним, нечесним (перев. у бійці). — Та не подонок? — ще й зараз обурюється Микола.— Хотілося йому й по тикві дати, та вирішили, навіщо руки бруднити (О. Гончар); — До петельок кидаєшся, папірця носиш, та я не боюся. Лише рук не хочу бруднити об тебе (А. Хорунжий). 2. Робити щось невартісне, виконувати недостойну когось роботу. — Сагайдак-бей не жав “хліба козацького”. Та й навіщо було бруднити руки, коли йому і так належала лев’яча частка здобутого?! (З. Тулуб); — Вже коли писати, так писати, щоб і руки не паскудити. Спишу я все його життя (І. Нечуй-Левицький); Кадети цілу дорогу висміювали Василя .. Справді, украсти копу проса — це ж така мізерія, що доброму злодієві не варто руки каляти! (Д. Косарик); — Щоб я коло тебе (собаки) руки каляла. А щоб ти не діждала! — і пішла бабина дочка далі, лаючись (Укр.. казки).

важка́ рука́, у кого. Хто-небудь може дуже боляче вдарити. Так глипнула (молодиця) .. на чоловіка, що він аж зіщулився, бо — всі знали — рука в Корніїхи важка (О. Гончар); — Забудь сюди дорогу. Я тебе не знаю — ти не знаєш мене. Бо рука в мене важка (Є. Гуцало).

важки́й на ру́ку. Який без особливих зусиль може дуже боляче вдарити; дуже сильний. Важкий був на руку Потапович та дужий! (Панас Мирний); — Ви, пане Гульський, пам’ятайте, що Нечипір та Богданін — люди важкі на руку (Іван Ле). нелегки́й на ру́ку. — Ти гляди мені! Бо я теж гарячий. Дарма що з півночі, з Петрограда. Та й на руку, бач, нелегкий. Така професія — молотобоєць! (А. Головко).

вали́тися (леті́ти, па́дати) з рук у кого, рідко кому і без додатка. Не виходити, не вдаватися через відсутність відповідного настрою, через втому, хворобу і т. ін. (про роботу, завдання і под.). — Щось і в мене робота з рук валиться,— уверне батько (Панас Мирний); — Ноги підламуються з голоду! — Робота з рук валиться (З. Тулуб); Така вже була у Савки вдача, що все в нього з рук валилося (В. Козаченко); А в Поночівни усе з рук валилося. Сиділа біля згаслого вогнища, втупивши погляд у попіл, а перед очима,— обличчя баби Марійки, це її, Поночівни, смерть баба Марійка на себе взяла (В. Дрозд); Семен .. домолочував своє жито. Все чомусь летіло з рук. Вранці косив люцерну коровині до удою — коса тріснула посередині. Тепер оце вже другий раз билень з ціпа злітає (Р. Іваничук); Робота не клеїлася: йому все падало з рук — невдача сильно хвилювала його (Г. Епік). випада́ти з рук. Тепер, слава Богу, я повеселішав, а все-таки за що не возьмуся (візьмуся), із рук випадає (Т. Шевченко).

вести́ за ру́ку кого. Допомагати, сприяти кому-небудь у чомусь, спрямовуючи його, оберігаючи від труднощів; опікати. Пильно на тебе дивиться пані Ганна: знає вона, чого тобі треба. Вона тебе ні в чому за руку не веде, вона тільки твій розум засилює, щоб сама ти свій шлях познала (пізнала) і, куди тобі треба, добре прямувала (П. Куліш).

вибива́ти / ви́бити з рук чиїх, кого. Позбавляти когось чого-небудь. Як не прагнули заздрісники принизити професора, але нікому з них так і не вдалося вибити з його рук владу над молоддю (З журналу).

вибива́ти / ви́бити ко́зирі (ко́зир) з рук чиїх, кого. Позбавляти кого-небудь вигідної для нього можливості здійснити свої плани чи наміри. — І ти, чоловіче, в таку пору не сумніваєшся садити жоржини? — намагається стримати свій характер і водночас приголомшити Мірошниченка.— Вони — пам’ять про моїх дітей,— тьмариться широке обличчя Мірошниченка. І цим одразу вибиває козирі з рук Кульницького (М. Стельмах); Та хто ж це співає?.. Певно, це викликали з самого Києва артистів, щоб вибити з її рук козир, щоб відтиснути на задній план (М. Ю. Тарновський).

видира́ти / ви́дерти з зубі́в (з ро́та, з рук, з го́рла) у кого, кого і без додатка, несхв. Силоміць забирати, віднімати що-небудь у когось. — Ґазда.., а в бінної (бідної) удови з рота видираєш (Г. Хоткевич); — От і купив, от тобі й нива! — думав Роман..— Ціпов’яз з зубів видер мені ниву! (М. Коцюбинський); Тих, кому захочеться взяти булаву, немало. Важливіше видерти її з рук схизмата Хмеля (Н. Рибак); (Одарка:) Нехай віддасть хустку. Я в нього (Олексія) з горла видеру... (Г. Квітка-Основ’яненко).

випуска́ти / ви́пустити ві́жки з свої́х рук. Поступатися владою, керівництвом. Онися Степанівна, як стара господиня в домі, й не думала випускати з своїх рук господарських віжок (І. Нечуй-Левицький); З’явилась розгубленість. Доктор Гуль зорієнтувався, в чому річ, і вирішив не випускати віжок з своїх рук (Л. Дмитерко).

випуска́ти / ви́пустити з рук. 1. що. Втрачати що-небудь, не вміти скористатися чимсь. — Ми через свою недалекоглядність випускаємо з рук землю, випускаємо час і переходимо на прокисле чиновницьке життя і харчі (М. Стельмах); — Невже оце мені й не їхати?.. Як! Щоб я випустив із рук таку оказію? (М. Коцюбинський); — Замаху не робимо ні на кого, хочемо тільки не випустити з рук свого (М. Лазорський). 2. кого. Відпускати кого-небудь, давати можливість піти від когось, залишити когось. Фірма “Поляк” на Довгій вулиці дійсно була фірмою дуже оперативною. Вона не випускала з рук жодного покупця, поки його не задовольнить (Переклад С. Масляка); — Ти думаєш, як нас наздоженуть, дак я тебе живу випущу з рук? Чорта з два кому після мене дістанешся! (П. Куліш); // Постійно тримати біля себе. Стара як обійняла її (панночку), то й з рук не випускає, цілує й милує та любує (Марко Вовчок). 3. тільки недок., із запереч., чого. Весь час, постійно займатися якоюсь справою. Останні три тижні він не випускав пензля з рук (А. Шиян); Це вже мені так на роду написано, від народження до смерті меча з рук не випускати (А. Хижняк).

ви́рватися з рук (з лап, з лабе́т, з лабе́тів і т. ін.) чиїх, кого, чого і без додатка. Врятуватися, звільнитися від кого-, чого-небудь; позбутися залежності від когось, чогось. — Удасться, то добре, а не вдасться, то ще таки світу не кінець, і вони (робітники) нам з рук не вирвуться (І. Франко); Усі вони (шинкарі) добрі, як сплять; а тільки розплющить очі, то так і норовить.., як би тебе так заборсати, щоб з його лап не вирватися... (Панас Мирний); Голос його (Захара) неначе вирвався з міцних лабет і в одну мить досяг до найдальшого бійця (Іван Ле); Сини бідняків не могли розраховувати на те, що їм вдасться вирватися з лабетів злиднів (З газети).

вирива́ти / ви́рвати з рук. 1. кого, чиїх. Позбавляти кого-небудь чогось, виявляючи велику настирливість. — Нехай би знали, як нехтувати мною. Поминули мене! Вирвали з моїх рук честь, славу (І. Нечуй-Левицький); — Амосови всі такі. Їм подай тільки перше місце. А не даси — з рук інших вирвуть. Натури! (А. Хорунжий). 2. Користуватися популярністю, великим попитом. — Розкажи про себе,— Левко відпив трохи кави.— Не можу сказати, що мої рукописи виривають з рук, та вдалося зачепитися у видавництві — з літзаписом (А. Хорунжий).

вислиза́ти / ви́слизнути з рук чиїх, кого. 1. рідко кому. Поступово зникати, зменшуватися, втрачатися. — А ви ж казали, у добрі, у злагоді живе Тодоська! — То воно так... у достатках... а тільки всі бачать, як воно їм у руки пливе, а як воно їм з рук вислизає, того ніхто не вгадає (Дніпрова Чайка). 2. Не діставатися кому-небудь. Радість його побільшується ще й тим, що медаль, яка дісталася Ліні, вислизнула з рук іншого претендента — Лукіїного сина (О. Гончар). вислиза́ти з-під рук. А друкарня вислизала з-під рук жандармів, знов і знов оживала — в дев’ятому, в десятому, в дванадцятому роках (В. Близнець). 3. Спритно втікати від кого-небудь, рятуючись. Так, досі йому щастило, вислизав з їхніх (ворожих) рук, не боявся смерті (Д. Бедзик); (Данило (легко відітхнув):) А скажіть, пане сержанте, коли можна знати, за ким (кого) ви шукаєте? (Вронський:) Я вже сказав — за арештантом, що вислизнув з наших рук. Та нічого. Він же не голка, щоб безслідно пропасти (Мирослав Ірчан).

вихо́дить з рук чиїх, кого. Хто-небудь сам, власноручно робить, виготовляє що-небудь. Але коли що вже виходило з Денисових рук, то мало на собі печать довершеності. Минуло вже років двадцять зо дня його смерті, а ложками його роботи й досі ще сьорбають борщ мої земляки (М. Рильський).

відбива́тися (відма́хуватися, відхре́щуватися) / відби́тися (відмахну́тися, відхрести́тися) рука́ми й нога́ми від кого. Рішуче відмовлятися від кого-, чого-небудь. Відбиватися руками й ногами від участі в розробці неперспективного проекту (З усн. мови); — У медичному штаті працювало двоє — Хлипалів двійник, від якого наш Хлипало відхрещувався руками й ногами — не визнавав родичівства, та лікар-стоматолог панна Нонна (Ю. Збанацький). відма́хуватися рука́ми. Він почав питать в наймичок, в прикажчиків, але ті одмахувались руками і казали, що ті книжки їм зовсім ні для чого не потрібні (І. Нечуй-Левицький).

відби́тися / відбива́тися від рук кого, чиїх і без додатка. Перестати коритися кому-небудь, слухати когось. (Тиміш:) Чортяка б вас обох вхопила з вашою грамотою! .. Одбились обоє від рук, хоч візьми та обом поскручуй голови!.. (М. Кропивницький); А закінчилося це тим, що хлопець перестав слухати батька й відбився від рук матері (С. Чорнобривець); — Тільки гляди мені, Ігоря нашого стримуй. Геть від рук почав одбиватися. Дивися за ним, — строго сказав Громов (В. Кучер); Надто вже заадмініструвався наш шановний Павло Антонович... Мало, що сам од рук відбивається, ще й Кужеля за собою тягне (С. Добровольський).

віддава́ти / відда́ти (і) ру́ку (і се́рце) кому, заст. 1. Одружуватися з ким-небудь. Що дівчина нерадо віддає свою руку вдівцеві, се річ зовсім природна: сили вдівця вже зужиті, надломлені, чуття застигло (І. Франко). відда́ти і се́рце і ру́ку. Я їй віддав і серце й руку (В. Сосюра). 2. чию, чиє. Погоджуватися на одруження з кимсь. На цьому місці, де ви доказали свою любов такими доводами, я віддаю вам руку своєї коханої єдиної дитини (І. Нечуй-Левицький).

відмахну́ти (відмахну́тися) руко́ю. Відмовитися від чого-небудь, ухилитися. Що в нього не запитаєш, тільки рукою одмахне: одкаснись, мовляв, не до того (В. Еллан-Блакитний); // Виразити небажання щось робити чи говорити, махнувши рукою. — Куди біжиш? Постигнеш... Андрій одмахнувся рукою. Ет, що там тепер Хома... (М. Коцюбинський).

відрива́ти / відірва́ти з рука́ми. Охоче, швидко купувати щось у кого-небудь. — Ось їду у Францію... Хімія наша їх дуже задовольняє... А фізика наша їм — ніяк! Не такий розмір шматка! У нас як? Хоч що дай — з руками відірвуть! (П. Загребельний).

ві́жки в рука́х чиїх, у кого. Хто-небудь керує, править чимсь. — В Америці теж, куме, є порядні люди, та не в їхніх руках віжки (С. Чорнобривець).

візьми́ ву́ха в ру́ки, фам. Слухай уважно. (Герасим:) Співай мені про Хмельницького. А то співає якогось Лазаря. (Кобзар:) Ти візьми уха у руки та слухай ними. Не про Лазаря се, а про самого Господа Христа (Панас Мирний).

вкороти́ти ру́ки кому. Примусити кого-небудь припинити безчинства, зробити когось поступливішим. — Наша рада буде така,— голосно вигукнув Галабурда.— Треба вкоротити руки панам. Хай не зазіхають на козацьку волю (С. Добровольський); — Нам би другого Мазепу! той би швидко вкоротив руки клятому москалю,— сміявся Явтух (М. Лазорський). повкоро́чувати ру́ки (про багатьох). — Крадуть (куркулі), аж гай шумить. — Недовго шумітиме, коли декому руки повкорочують (М. Стельмах).

вла́сними (свої́ми) рука́ми. Особисто, сам. Того ж (1846) Божого року, написавши тобі лист і гарненько власними руками оддавши на почту (пошту), поїхав собі в престольний град Москву (Т. Шевченко); Якби можна було весь обман… усю підлість… по всьому світу позбирати, то я власними руками визбирала б і спалила б на великому вогні (Є. Гуцало); — Не гордий (офіцер), таки сам своїми руками узяв та й посадив мене край себе (Г. Квітка-Основ’яненко).

вчепи́тися (рука́ми й) зуба́ми за що, в що. Міцно триматися чого-небудь, не відступати від чого-небудь або тримати щось. Він не вчепився руками й зубами, як інші дукачі, в орну землю, а заглибився в темні ліси, кладучи їх під гостру сокиру (М. Стельмах); Славка наступала батькові на горло — кинь торгівлю. Сава зубами вчепився за свою скриньку — не лишу! (С. Чорнобривець).

в’яза́ти ру́ки кому. Перешкоджати, не давати можливості бути вільним. А є причина, що гніздо комуністів казиться, кленучи Америку: через неї не можна дротом колючим світові руки в’язати (В. Барка).

гаря́чий на ру́ку. Сповнений завзяття, енергії; запальний. А що вже Ясень гарячий на руку — іншого й не знайдеш такого. На все піде, “правдолюб”, справжнісінький тобі Дон Кіхот (Ю. Бедзик).

го́лими рука́ми. 1. Без спеціального знаряддя, пристрою тощо. На ній (продухвині) стоїть бовдур дерев’яний. Пробував його хитнути — де там! Що ж його робити? Якби кирпичина (цеглина), може, збив би. А голими руками нічого не вдієш (Г. Хоткевич); Без тягла..— як без рук. А земля далеко, за десять верст. Що ти на ній робитимеш голими руками! (А. Головко); — Голими руками впіймаєш в’юна? (М. Стельмах). 2. Без достатнього озброєння, бойової техніки тощо. В тяжкі ночі відступу, .. ледве не голими руками доводилось стримувати насідаючого противника (О. Гончар).

го́лими рука́ми не ві́зьмеш кого. 1. Хто-небудь надзвичайно спритний, хитрий, досвідчений. Розвелася ціла порода пустомолотів, закутих у панцир інструкцій, служак, яких голими руками не візьмеш, з якими треба воювати, і Лукія — воює! (О. Гончар); // Не просто впоратися з кимсь. — Ні, чуєш, тут ти мене голими руками не візьмеш. Це вже результати, наслідок і наших методів, і системи виховання в цілому. Ми виростили покоління, спроможне взяти і повести справу не гірше від вас (М. Олійник). 2. З ким-небудь важко справитися без особливих зусиль або когось, щось нелегко побороти, перемогти, здолати. Забара знав, що Квашу тепер голими руками не візьмеш. Особливо після того, як він породичався з Андрієнком (П. Рєзніков); — І зажив старий міцно, впевнено, як маленька, проте сильна держава: голими руками не візьмеш (Григір Тютюнник).

го́лою руко́ю не бери́ кого. Хто-небудь має владу, багатий, впливовий. — Каже, пішов ваш Олекса вгору: голою рукою не бери .. Там таке...— і дяк нахилився до вуха пана Лелеки й щось шепнув (М. Лазорський).

гра́ти на ру́ку кому. Підтримувати когось, сприяти комусь у чому-небудь; допомагати. Випадковість, а грала їм на руку (Б. Харчук); Він сприйняв це як дарунок долі, із вдячністю оцінивши обставини, які грали йому на руку, внаслідок чого вдалося досягти результатів, про які не міг і мріяти (З газети); Відсутність чітких законів грає на руку нечистим на руку (З газети).

гребти́ під (до) се́бе (обома́ рука́ми (обіру́ч)) що і без додатка, зневажл. Бути зажерливим, збагачуватися, перев. нечесним шляхом. І в чому ж він помилився сам? ..Чому ж такий нещасливий? І вдома, й на роботі. Не гріб під себе, не чіплявся в чужі горлянки (Ю. Мушкетик); Є такі, що обома руками гребуть до себе, і хоч би що. Ще й на інших спогорда поглядають (В. Дрозд).

грі́ти (рідше нагріва́ти) / нагрі́ти (погрі́ти) ру́ки. 1. на (в) чому, при чому, біля (побіля) чого і без додатка. Нечесно, незаконно збагачуватися; наживатися. Віддавна вже гріли руки при бориславській нафті та при бориславському воску (І. Франко); Гріли руки пишні дуки Побіля народу (М. Чернявський); Гріла руки на чужій праці, набивала кишені золотом розбещена княгиня (З газети); — Дехто легкого життя забажав, є людці, які руки нагрівають на труднощах (Н. Рибак); Катерина чула, за яку “ідею” карався до війни староста,— він добре нагрів руки в сільській кооперації (Д. Бедзик); Не лишнє (зайве) б у баби замки потрусить Та руки в калитці погріти (Л. Боровиковський). 2. перев. на чому. Мати вигоду. — Ні! — передумав старший патрульний.— Підете ви обоє! Бачу, тут одна сторона на цьому хоче нагріти руки (П. Автомонов).

дава́ти / да́ти во́лю рука́м. 1. Битися. — Рукам волі не давайте. Я в вас нічого не вкрав,— глухо відповідає Тимко (Григорій Тютюнник); Дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Укр.. присл..). 2. Не стримуючись, обіймати кого-небудь, виражаючи почуття симпатії, дружби і т. ін. Ліна почуває, що відтепер їй бракуватиме Єгиптиних злодійкуватих усмішок, грубуватих жартів і отих маленьких сутичок з ним, коли він дає волю рукам (О. Гончар).

дава́ти / да́ти го́лову (рідше ру́ку) (на ві́друб (на ві́дсік і т. ін.)) кому і без додатка. З повною відповідальністю ручатися за кого-, що-небудь; переконливо стверджувати щось. — За Сева я даю голову. Коли тільки можливе в світі існування пари друзів, то це я і Сев (Ю. Яновський); — Чи ви повірили, що справді злодії перед вами?! Та голову на одруб даю, що це чиста провокація! (А. Головко); — Даю голову на відсік, це колгоспний Малишок (коник) (З газети); — Так от що я тобі скажу: дурниця все це, непорозуміння якесь. Руку на одруб даю (А. Головко); Я ніколи не бачив Севільї, Та на відсік вам голову дам — Саме так молоді й посивілі Карнавалять на вулиці там (І. Муратов). дава́ти го́лову собі́ відруба́ти. Чіпаріу дав би голову собі відрубати, що цей дзвін лише з-під коліс авто (Ю. Смолич).

дава́ти / да́ти ключ (у ру́ки) кому. Сприяти комусь у розумінні чого-небудь. Побут у його селі дав мені ключ до розуміння його вдачі (І. Франко); Ми не відривалися від зусиль його розуму вимовити ще щось, що дало б нам ключ, хто він є — цей бурлака з моря (Ю. Яновський). дава́ти в ру́ки ключ. Ідейна концепція твору, посилена емоційним ставленням постановників до зображуваного, дає їм в руки той ключ, за допомогою якого вишукується образ спектаклю (З журналу).

дава́ти / да́ти по рука́х кому. Перешкоджати, заважати здійсненню чого-небудь. Замість роботи в масах — адміністрування, підприємливим дають по руках (З газети); Нам треба бути дуже пильними, треба дати по руках тим, хто веде шкідливу роботу на мовному фронті (О. Корнійчук).

дава́тися / да́тися в ру́ки (до рук). 1. кому і без додатка. Здаватися, не чинити опору кому-небудь. А воно, оте мале (хлоп’я).., знов вив’юнювалось, виривалося.., ніяк не даючись до рук (О. Гончар); — Цур тобі! .. Де ж ти бачив, щоб турок без ніякої бійки сам тобі в руки дався? (С. Добровольський); // Ловитися. Коло носа в’ється, а в руки не дається (Укр.. присл..); Чайка, видно, виголодалась, бо далеко не втікала, відразу далася в руки (Ю. Збанацький). 2. кому, чому. Підпадати під чий-небудь вплив. Виряджала мати (Петра), наказуючи, щоб стеріг себе, не давався у руки лихим людям (Панас Мирний); Злостився на себе за те, що дався в руки якійсь сліпій силі і дозволив їй помститися над собою (М. Ю. Тарновський). 3. кому. Потрапляти в залежність від когось, перебувати під чиїмось впливом; підкорятися. Радить (Чіпка) кожному себе стерегти, громаду, а не даватись знову панам у руки (Панас Мирний). 4. кому і без додатка. Переходити в чиєсь користування, ставати чиєюсь власністю; діставатися комусь. Ось воно слово: одберім землю! .. Ту саму землю, що, як мрія далека, тільки манила, а не давалась у руки, що грала перед очима, як марево в спеку (М. Коцюбинський); // Ставати доступним для оволодіння, легко здійснюватися. Вже третій рік я дояркою. Справа ніби сама в руки дається (З журналу); // Ставати чиїм-небудь досягненням. Він (Чіпка) .. кляне земство, котре йому не далося в руки (Панас Мирний).

да́ти хліб у ру́ки кому. Допомогти здобути кому-небудь засоби для існування (про освіту, спеціальність, роботу тощо). Через тиждень почнуться курси трактористів. Відпусти свого Петра на курси. Даси йому хороший хліб у руки (М. Томчаній).

держа́тися руки́ чиєї, кого. Бути на чиємусь боці, підтримувати когось. Чіпка й собі, хоч і бачив, що мати ні в чому не винна, держався руки жінки, а за нею — й тещі (Панас Мирний).

держа́ти (трима́ти) ві́жки в рука́х. Володіти ситуацією, керувати чим-небудь. Секретар повіткому виявилася говіркою, сердечною дівчиною. За п’ять хвилин вона вже, як кажуть, тримала віжки в руках і спрямовувала хід розмови, куди їй хотілося (В. Речмедін).

держа́ти (трима́ти) в рука́х (в шо́рах, в повода́х). 1. кого. Утримувати кого-небудь у залежності, в покорі, позбавляти волі, свободи дій; підкоряти. Старий Бородавкін держав у руках село і сім’ю, неначе в залізних кігтях з гострими пазурами (І. Нечуй-Левицький); Дмитро додав сестрі поради, як найкраще тримати Дениса в руках (М. Ю. Тарновський); Начальник зміни (на фабриці) був принциповою і вимогливою людиною, своїх підлеглих у поводах тримав (З журналу); // кого, що. Мати владу над ким-, чим-небудь; повелівати. В своїх дужих руках тримав (Юра) сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржини й людини (М. Коцюбинський). трима́ти в залі́зних рука́х. Але зараз, як ніколи, треба тримати всіх в залізних руках… (П. Автомонов). 2. що. Контролювати що-небудь, керувати чимсь. Він (Снігур) ходить, бувало, літо й зиму в старому кожушку, годується юшкою та кашею і держить в своїх жилавих руках величезне заводське діло (М. Рильський); — Ах, те, се все мрії, чуття легкокрилі, барвистії діти. — Але тверда їх рука в поводах цупко держить (І. Франко).

держа́ти (трима́ти) ру́ку чию, за ким, за кого. Підтримувати, обстоювати інтереси кого-небудь. — Так-то, сину, держи руку за жінкою, а матері не можна буде в своїй хаті й слова промовити (І. Нечуй-Левицький); На його боці була тільки одна частина втікачів. Друга ж держала руку Залєтаєва, котрий пропонував вести цей підкоп далі (В. Винниченко); Підійшов до гурту і Онисько Кривий, і одразу ж до Микити Гордійовича звернувся: — А по-твоєму, Микито, як? За кого нам руку держати? За цих чи за тих? (М. Хвильовий); Хмельницький шляхетного роду, то відомо, але руку черні тримає (Н. Рибак).

диви́тися в ру́ки кому. Бути у повній матеріальній залежності від кого-небудь; сподіватися на чиюсь матеріальну підтримку, допомогу. — Ти сама проповідуєш, що женщина (жінка) повинна бути вольна (вільна), повинна сама на себе заробляти. Служи до смерті і до смерті будеш вольна, ні од кого не залежна, не будеш дивитися в руки якомусь там егоїстові (І. Нечуй-Левицький).

ді́ло не втекло́ рук чиїх. Хто-небудь причетний до чогось. Як стали гомоніти по селу про голову й писаря, Грицько .. перший сповістив про це Христю й .. присягався, що те діло не втекло Чіпчиних рук (Панас Мирний).

ді́ло рук чиїх. Хто-небудь причетний до якої-небудь справи, події і т. ін., винен у чомусь. (Комендант:) Горожани! Смерть короля Завойовника — діло ваших рук. Не може бути, щоби в цілому місті нікому не був би відомий злочинець (Я. Мамонтов); // Хто-небудь є творцем чогось. Місто, що розсипалось по долині над морем, не здавалось мені ділом людських рук, а просто пейзажем (Леся Українка).

дістава́тися / діста́тися в ру́ки чиї, кому. Переходити під чию-небудь владу; ставати чиєюсь власністю. 1648 р. Високий Замок дістався в українські руки. Через те ціле місто (Львів) було на ласці Хмельницького і зложило йому викуп (І. Крип’якевич).

діста́ти руко́ю. Дуже близько. — А небо яке там, ех, Наталонько! Синіє зовсім ніби над тобою — стань на стремена і рукою дістанеш! (О. Гончар). мо́жна руко́ю діста́ти. До нашої резиденції вже можна було рукою дістати. Вона десь тут, поряд (З газети ).

до́вгі ру́ки в кого. Хто-небудь зазіхає на чуже, може вкрасти, привласнити що-небудь. — Тобі вистачить місця в степу, Макзум, і мені досить. А генералам.., баям — мало. Ненажерливі вони, в них руки довгі (О. Десняк); Світ такий, що у рота пальця не клади. Нікому. Бо відкусить. А ти не чекай, вкуси перший. Хто перший кусає, тому легше прожити. У кого зуби. І руки. Довгі руки (В. Дрозд).

додава́ти / дода́ти рук до чого. Сприяти чому-небудь, допомагати у чомусь. Писар помаленьку та потихеньку викопав під о. Артемія цілу яму. Але й сам необережний о. Артемій самохіть додав рук, щоб розширити під собою ту яму (І. Нечуй-Левицький).

доклада́ти / докла́сти (свої́х) рук до чого. 1. Старатися серйозно, багато працювати над чим-небудь. “.. Як звернеться (повернеться) додому (панич), та подивиться, що так всюди чисто та гарно, хай догадається: хто то до того своїх рук докладав!” — подумала вона (Христя) (Панас Мирний); Як сама не докладеш до всього рук, то нічого й не буде (І. Нечуй-Левицький); Коли б вона, Катерина, мала свій родючий ґрунт, то шанувала б його і пестила. Вона б доклала до нього своїх роботящих рук (С. Чорнобривець); // Брати участь у якій-небудь роботі, у створенні чогось. Не було в селі жодної людини, яка б не доклала своїх рук до тієї (електричної) станції (В. Кучер). докла́сти ру́ки. Він (Грицько) .. і в революцію не спав на печі, і в громадянську воював .. Та до всього руки доклав (Є. Гуцало). 2. Займатися чим-небудь. (Руфін:) .. Іди, руйнуй, що хочеш і як хочеш. Та не змушуй мене до того докладати рук — се понад силу, я того не можу… (Леся Українка); Дома взимку .. не було до чого й рук докласти, оце .. перша справжня робота (А. Головко); Роками тисячі людей у місті не знали, куди руки докласти (І. Сенченко); // Втручатися в що-небудь. Навіть до набору робочої сили доводилось докладати рук тим першим уже кадровим інженерам, серед яких був і Клименко (Іван Ле).

дохо́дити / дійти́ до рук чиїх, кому і без додатка. Ставати чиїм-небудь надбанням, діставатися комусь. (Храпко:) Батьки тут по домівках із сили лізуть, збирають ту копійку до копійчини та засилають дітям..; а вони он як тринькають добро родительське (батьківське)! .. А то все, що нашармака воно доводиться, нетружена копійка до рук доходить (Панас Мирний).

загляда́ти (зазира́ти) в ру́ки (до рук) кому. Розраховувати на чию-небудь допомогу, чекати від когось матеріальної підтримки. Дух народу — незборима сила, коли не ждуть манну з неба, а товчуть просо, не заглядають комусь до рук, а діють (Ю. Яновський); Чи довго я тут буду зазирати людям в руки — за грішми (В. Стефаник).

запуска́ти / запусти́ти ру́ку (ла́пу) в що. Посягати на чию-небудь власність, привласнювати щось чуже. — Ну от не можу спокійно дивитися, коли якась бісова душа хвостом починає крутить, носа од роботи верне чи запускає руку в народне добро (В. Кучер); — Все гаразд, минуло лихо,— Дума так цей молодець, Запустивши лапу тихо у державний гаманець (С. Воскрекасенко).

збува́ти (спуска́ти) / збу́ти (спусти́ти) з рук кого, що і без додатка. Позбуватися кого-, чого-небудь або продавати щось. (Гнат:) Так от, учора їздив я в місто на ярмарок: треба було збути з рук одну шкапину (М. Стельмах); Він залюбки збув би його (панський одяг) з рук, але що як спитає пан: “А чого це, Корнюшо, не бачу на тобі своїх брюк?” (М. Стельмах); — Не пропив я (добро), не прогайнував... усе спустив з рук, аби тільки як-небудь прикрити ваші злидні (П. Куліш).

звали́тися / зва́люватися на го́лову (ру́ки, пле́чі) чию (чиї). 1. Несподівано стати для кого-небудь об’єктом турбот, клопоту і т. ін. Тепер знову звідкись звалився (Іван) на їхню голову (О. Гончар); (Назар:) Стільки роботи звалилось на твої руки. (Катерина:) Мені не звикати (М. Зарудний); На його плечі, крім тещі, мали звалитись ще чотири дорослих дівиці, яким у свою чергу треба буде дати посаг і повидавати заміж (Ірина Вільде). 2. Зненацька початися, наступити (про явища, події і т. ін.). Війна звалилася на голову зовсім неждано (В. Козаченко); Надто вже вони ваговиті (“подарунки” — лібералізація цін, приватизація), щоб отак просто звалюватися на наші голови (З газети).

зв’я́зувати / зв’яза́ти ру́ки кому, чиї і без додатка. 1. Одружувати; вінчати. — О-ох сину, сину! .. Кожна дівка, поки не вийшла заміж, то й добра; а як зв’язали руки, то зараз і почне витребенькувати (Панас Мирний); Аби вірно кохались, а там, чи зв’язав піп руки, чи не зв’язав — однаково (М. Коцюбинський). 2. Позбавляти кого-небудь можливості вільно діяти. Але вона нічим помогти не була в силі. Навпаки: перешкоджала самою вже своєю присутністю, зв’язуючи опришкам руки. І на неї дивилися вороже, навіть з ненавистю (Г. Хоткевич); Давно б я утік з того міста, .. так Владек мені руки зв’язав: зовсім хлопця скрутила хвороба (І. Муратов). зв’я́зані ру́ки. А поміч подати — даремна турбота: розв’язаний розум — так зв’язані руки (М. Коцюбинський); Багато ми маємо прав, тільки, на жаль, багато з них лише декларація. Руки, як і раніше, зв’язані (З журналу).

зв’я́зувати / зв’яза́ти ру́ки й но́ги кому. Не давати змоги вільно діяти, заважати комусь. — Дівчина тобі руки й ноги зв’яже (Марко Вовчок); — Хто більше любить волю, хто не зв’язав собі руки й ноги жінкою та дітьми — той тікає на Січ або в Дике Поле (З. Тулуб). спу́тати ру́ки й но́ги. Вдова лежить недужа: тяжка слабість спутала руки й ноги, прикувала до постелі (М. Коцюбинський). спелена́ти по рука́х і нога́х кого. По руках і ногах, немов немовля, спеленало колектив таке держзамовлення (З газети).

з го́лими (з поро́жніми, з пусти́ми) рука́ми. 1. Без нічого, не маючи нічого при собі. На вулиці Іван часто бачив, що дехто з членів артілі повертався додому не з порожніми руками (С. Чорнобривець); Сердюки .. вернулись захекані і не з пустими руками: принесли в полах яблук, сухих кінських кізяків — заздалегідь подбали про паливо на вечір (О. Гончар); // Нічого не маючи на гостинець для когось. — Стривайте, а як же їхати з голими руками? — раптом спитав Родивон.— Що там не говоріть, а ми ж таки шефи… (В. Кучер); — Ви вже не гнівайтесь, Горпино Карпівно, не знав же я.. Та от і з’явився з пустими руками, навіть подарунка не встиг купити (Д. Ткач). 2. зі сл. поверну́тися, прийти́ і под. Без нічого, ні з чим; нічого не діставши, не придбавши. Бог хліба на Дону те літо не вродив — Вернувсь Антін із голими руками (Л. Боровиковський); Комісари втямили, що їх тільки морочать, і вернулись до польського табору з порожніми руками (І. Нечуй-Левицький); У дорозі (мисливець) недоїдає й недосипляє, проходить пішки десятки кілометрів, ночує під кущем .. і звичайно повертається додому з порожніми руками, але щасливий (В. Мисик). 3. Не маючи засобів для існування, необхідних знарядь господарювання і т. ін. Настав той день, коли я все роздав убогим, голоті керіотській щонайгіршій, а сам пішов з порожніми руками, .. шукать учителя (Леся Українка); Першого ж року хліба вродило стільки, що Верига міг і себе забезпечити, і ще дати насіння сусідам, які прийшли на нові землі з голими руками (П. Панч); // Дуже бідний. Не прийшла й вона у чужу хату з порожніми руками — скриня була повна жіночого добра. Одного полотна мала дві колодки (В. Поліцук). 4. тільки з часткою не. Маючи певний досвід, якісь знання, знаряддя і т. ін. Почнімо з Ваших робіт. ..Ви, як видко, приступили до роботи не з голими, як-то кажуть, руками, бо трохи вчились гармонії (Муз. праці); — Не лякай! Ми лякані. Ми — фронтовики. І не забувай — не з порожніми руками додому вернулися (Ю. Збанацький); Він прийшов у село сформованою людиною, не з порожніми руками й душею прийшов, а приніс себе наповненого в село (В. Дрозд).

згорта́ти (склада́ти) / згорну́ти (скла́сти) ру́ки. 1. Переставати щось робити, ставати пасивним. Старість білим волосом припорошила його голову, але він не згортав рук, не кидав праці (М. Коцюбинський); Зінька взяла кухоль і, обхлюпуючи руки над цеберкою, сказала через плече: — Бачите — не сиджу, не згорнула ж руки (А. Головко). 2. тільки док. Умерти. — Боже мій! Як же він житиме?.. Ще таки хоч поки я (мати) це ворочаюсь (пораюсь), біля печі хоч, а згорну я руки? (А. Тесленко). згорну́ти ру́ченьки. Ой, як я прийду, Тебе не застану, Згорну я рученьки, Згорну я біленькі Та й нежив я стану (Пісні та романси..). скла́сти ру́ки на гру́дях. Як складу на грудях руки, За тюрмою на шпилі, Під хрестом (ознака муки) Поховайте у гіллі (П. Грабовський).

з легко́ї руки́ чиєї. За чиїмось вдалим починанням, добрим прикладом. Пишалися мої друзі ще й своєю ініціативою, оскільки все від нас пішло, з нашої легкої руки змагання розгорнулося по всьому дивізіону (М. Ю. Тарновський); Чорнобильська катастрофа з легкої руки Юрія Щербака випустила в ужиток таке поняття, як Звізда Полин (З газети); Масив Крас (німецькою — карст) — дике кам’янисте нагір’я в Югославії. З легкої руки хорватських географів ця власна назва перетворилася на науковий термін (З журналу).

золоті́ ру́ки. 1. Той, хто бездоганно знає свою справу, професіонал; вправна, уміла, здібна людина. І коло корови уміє (Параска) ходити.. І вишиває, і панчохи плете… Золоті руки, та й годі! (Панас Мирний); Биб склав у діжку татові інструменти, загорнувши їх по одному в промащені ганчірочки, й сказав: “..Струмент (інструмент) добрий, у золотих руках був..” (Григорій Тютюнник). 2. у кого. Хто-небудь уміє зробити, змайструвати все, за що не візьметься; хтось кмітливий, спритний у роботі. — Софронова наймичка Софія,— пізнає Дмитро.— Іч, сама горює на чужому полі. А жне — як вогонь. Золоті руки у дівчини (М. Стельмах); Кажуть, руки в мене золоті. Та й голова, повірте, не мідна. “Академічний розум!” — не раз відзначав мою скромну персону головінж (А. Крижанівський). 3. перев. зі сл. ма́ти. Бути вправним, умілим в усякій роботі, виявляти кмітливість у ремеслах, високу професійну майстерність. (Самопал:) Жив тут.. муляр Гордій. Золоті руки мав. Палаци і хати, церкви і мости мурував для людей.. Слава про нього йшла в усі землі (М. Зарудний); — Наш перший коваль ні золота, ні доларів не мав.. У нього була тільки купа дітей і хвора жінка…— Зате мав золоті руки! (І. Чендей).

з пе́рших рук. Безпосередньо від кого-небудь. Очевидно, Оберлендер щось пронюхав, хоче одержати інформацію з перших рук (М. Далекий); Там, де є цікавий досвід, найцінніше одержати його з перших рук (З газети).

з-під рук чиїх, у кого. Спритно, з близької відстані від кого-небудь. З-під рук у батька вхопила (Тоня) його чабанські ножиці і вже замахнулась ними обстригувати, вкорочувати свої вії (О. Гончар).

з простя́гнутою ру́кою, зі сл. ходи́ти, стоя́ти. Жебракуючи, просячи що-небудь. Аспазія вийшла до столу з червоними очима, .. На Гайсина дивилася такими благальними очима, наче вона стояла під церквою з простягнутою рукою (П. Панч); Тисячі колгоспів і радгоспів по вуха позалазили в борги, звикли ходити з простягнутою рукою до банку (З газети). з до́вгою руко́ю. От же був я багатий, а тепер що? З довгою рукою ходжу, в людей прошу, а колись і я людям наділяв, колись і в мене засіки тріщали, та все загуло!.. (О. Кониський).

з рук чиїх. 1. Від кого-небудь. — Спасибі, дочко. І смачне, і з рук рідної дитини, та не за тим я прийшла (Григорій Тютюнник). 2. зі сл. купува́ти, продава́ти і под. Не через торгову мережу, не в крамниці. Купувати ковбачні вироби з рук небезпечно (З усн. мови).

з рука́ми й (з) нога́ми, зі сл. забра́ти, взя́ти і под. Охоче, з великим бажанням, задоволенням. А в Ходаках з університетською освітою він не пропаде, і просто вчителювати можна, з руками, з ногами заберуть, бо на селах не так багато педагогів з університетськими дипломами (К. Басенко).

з руки́. 1. кому. Зручно, доцільно, неважко. — Я Вам, Богдане, і змелю, і привезу. Це мені з руки,— сказав Саливон. — Ідіть собі в село (М. Стельмах); На пляжі дикий кемпінг Виник нині — Пливеш як не в мазуті, То в бензині, Тож запалити море Всім з руки… І відібрав (Баклан) в Синиці Сірники (А. Крижанівський). 2. кому. Неважкий, нескладний, під силу кому-небудь. Широкі плечі та стан стрункий, Та усмішка білозуба. Такому справи усі з руки, Робота найважча люба (М. Петренко). 3. чиєї. Від кого-небудь, з боку чогось. (Годвінсон:) Коли його безчельний (безсоромний), ниций вчинок не знайде осуду з руки громади, то я прийму собі се на ознаку, що час мені шукать деінде місця, де б голову тружденну прихилити (Леся Українка).

з рук у ру́ки (до рук). 1. зі сл. перехо́дити. Від одного до іншого. Під час громадянської війни селище із разів двадцять переходило з рук до рук (П. Панч); Місто, яке лежало в степах України, стільки разів переходило з рук в руки, що там уже й брати не було чого .. однак і наші, й німці з такою затятою люттю чіплялися за руїни (А. Дімаров). 2. зі сл. віддава́ти, передава́ти і под. Безпосередньо від когось комусь. (Юда:) Так само продають їх (людей), як і все, як гуси, як худобу.. А потім з рук в руки віддають їх тому, хто купить (Леся Українка).

з тре́тіх рук. Через когось, не безпосередньо, з чиєюсь допомогою. Вони товарняком дісталися серед ночі до Харкова.., а вдень із третіх рук здобували квитки (С. Журахович); Прийдешні покоління не з третіх рук мають знати, якою ціною здобувалася перемога над Гітлером! (І. Головченко та О. Мусієнко). че́рез дру́гі, тре́ті ру́ки. Основні збутники, діючи через другі, треті руки, використовуючи неповнолітніх, залишаються практично неушкодженими для закону (З газети). че́рез деся́ті ру́ки. Своїм звичаєм, він не брався до діла просто, але колесив, крутився, нюхав, провідував через десяті руки (І. Франко).

з фа́ктами в рука́х. Маючи переконливі докази; цілком вірогідно, точно. З фактами в руках дослідники довели, що Леся Українка завжди була активним громадським діячем, ніколи не минала нагоди взяти особисту участь у практичній роботі прогресивних громадських організацій (З журналу).

(і) го́лки в ру́ки не бра́ти / не взя́ти. Нічого не робити (перев. про шиття). (Степанида:) Люде (люди) богобоязливі проти неділі або проти свята цілісінький день і голки в руки не візьмуть, а проти п’ятінки то й сирівцю не запарюють… (М. Кропивницький).

іде́ться в ру́ку кому. Кому-небудь щастить, таланить у чомусь. Так усе тепера (тепер) чогось Хведорові в руку йшлося: урожай був добрий, щепи поприймались чисто всі, два ловких стригуни вигодувались (Б. Грінченко).

(і) ка́рти в ру́ки кому. Хто-небудь має чи отримує всі можливості для здійснення чогось (про досвідчену, обізнану в чомусь людину). — Ти ж влада,— солопів рибінспектор.— Тобі й карти в руки... (О. Гончар); — Ви фізики, вам карти в руки (Н. Рибак); Ну що ж, Ілля Гавриловичу .. В цій операції ви головна особа. Вам і карти в руки (П. Автомонов).

іти́ / піти́ до рук (у ру́ки, рідко у ру́ку) кому. Легко діставатися, здійснюватися і т. ін. — На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена. Так він проживав — цей сліпий дід (Ю. Яновський); (Нечипоренко:) Фортунить вам, Маріє Кирилівно, просто інший раз аж не віриться. Кожна справа ніби сама в руки вам іде (О. Левада); — А! Який той Терешко щасливий! Йому все йдеться! Все йому йде в руку! І сливи швидко ростуть! (І. Нечуй-Левицький); Наука в Остапа Тура Гнатові Яворському пішла в руку (С. Чорнобривець).

іти́ / піти́ на ру́ку кому. Бути корисним, вигідним для когось, підтримувати когось, допомагати кому-небудь у чомусь. Та громадська рада була в цілім повіті найтвердша та й при жадних (жодних) виборах не йшла старості на руку (Л. Мартович); — Рвався мій середущий у трактористи? Що ж, колгосп і тут мені пішов на руку (П. Козланюк).

іти́ (ходи́ти) / піти́ під ру́ку чию (під руко́ю чиєю). Слухатися кого-небудь; рахуватися з чиєюсь думкою; коритися комусь. Та й не лише панни, а й кавалери радо йдуть під мою руку: “Як панна Маня скаже, так і буде” (І. Франко); Доки жив старий Швайка, сини ходили під його рукою, як воли в плузі (П. Панч).

йде в ру́ки. Що-небудь дістається дуже легко, без будь-яких зусиль. Тепер твої всі Гальки й всі Маруськи, бо хлопець ти, нівроку, показний .. Як хочеш, сину, Маєш розум теж. Але ж подумай, щастя йде у руки. Невже від себе щастя одіпхнеш? (Л. Костенко).

кипі́ти в рука́х перев. чиїх. Хто-небудь вправно, швидко і т. ін. виконує, здійснює щось. Баби мастили стіни, Семен пошивав покрівлю, — робота кипіла, горіла в руках (М. Коцюбинський); У неспокійного діда завжди знайдеться якась робота, усе він знає, усе кипить в його руках (М. Стельмах).

ко́зир (усі́ ко́зирі) у ру́ки (до рук) кому, кого і без додатка. 1. У кого-небудь є можливість показати свої знання, уміння, здібності і т. ін. — Ви хоч би шаховий (гурток) узяли на себе. У вас же, здається, третя категорія, Леоніде Артемовичу? .. Вам усі козирі до рук (Ю. Мушкетик). 2. Перевага у чому-небудь. Дочасне виготовлення днища (при будуванні Дніпрельстану) дає деякий козир у руки (Г. Коцюба). ко́зир у рука́х. Швидкісний режим роботи, на який перейшли майже всі ткалі,— ось козир у руках шовковиків для підвищення продуктивності праці (З газети).

ку́ку в ру́ку, фам., зі сл. да́ти, підно́сити, ти́кати і т. ін. Хабар. Бакшиш треба дати... ви не знаєте, що то бакшиш? Куку в руку... хабар... як не дамо, одвезуть раба Божого (Остапа) у Рені (М. Коцюбинський).

лама́ти (зала́мувати, ломи́ти) / залама́ти (заломи́ти) ру́ки. Жестами, виглядом виражати переживання, страждання, хвилювання і т. ін.; побиватися, плакати. Я ніби бачив, як старий батько ходить по садку й ламає з горя руки (І. Нечуй-Левицький); Жужмом лежить на позаливаній землі всяке добро, ламає руки дружина, як смерть ходить мати… (М. Коцюбинський); І заставляло (життя) заламувати руки і битись, битись об землю, в дикому бажанні згинути, зникнути з сього світа (світу), де щастя і горе так божевільно сплелись… (Леся Українка); Глухі його слова приводять дружину до розпуки. Вона ломить руки, вибухає шаленим плачем (А. Крушельницький); — Любить… любить,— вимовляє Віра в безсильній злобі своїй, заламуючи руки (А. Шиян); Матері в печалі-горі скорбно руки заломили (О. Гуреїв); Десь за піччю мовчки заломила руки мати, а Мусій затиснув муку зімкнутими до скреготу зубами і крізь якийсь туман дивився на каганець (В. Речмедін). бі́лі ру́ки (ру́чки) лама́ти (ломи́ти) по кому і без додатка. Катря аж білі руки ламле (ламає) (Марко Вовчок); Білих ручок не ламай, Карих очей не стирай (І. Кропивницький); Ходить дівка по бережку, білі руки ломле (ломить) (Сл. Б. Грінченка); Рибалочка по бережку та рибоньку ловить, А милая по милому білі ручки ломить (Коломийки). ру́ченьки лама́ти (ломи́ти). Ти, дівчино засмучена, Скажи, що думаєш: Щодня нудиш білим світом, Рученьки ламаєш? (М. Кропивницький); По садочку ходила, рученьки ломила (Укр.. пісні).

легка́ рука́ у кого, чия і без додатка. 1. Хто-небудь приносить успіх іншим у будь-який справі. Справді, у попа легка рука була! За ті десять карбованців купив я дерева та й прийнявся з хлопцями за роботу. Діло просто горить у нас! (О. Кониський); — Не хвилюйся, юначе! — обняв його (Дмитра Шостаковича) за плечі Микола Малько.— У мене легка рука. Певен, відсьогодні розпочнуться твої гастролі як піаніста-віртуоза (З журналу). 2. Вправність, умілість, висока професійна майстерність. Горленко була знана в місті як відомий хірург. Про її легку руку ходили вже легенди, і хворі хотіли оперуватися тільки в неї (П. Панч); Ото уже як вродилась (Палажка) із легкою рукою, то й з попелу пасок напече (А. Дімаров).

легки́й на ру́ку. Той, хто досягає успіху в якомусь починанні, в усякій справі, за яку береться; той, кому щастить. Веселий на вдачу, легкий на руку, рівно став перед командиром, поблискуючи розумними сірими очима (М. Стельмах); — Невезучий я… Програвся.. Один ти оце, мабуть, щасливий об’явився на всю Каховку… Двічі підряд (виграв).. — Я на руку легкий,— упевнено пояснив Данько (О. Гончар); // Той, хто охоче допомагає іншим. — Ілько легкий на руку.— Правильно, Ілько поміг,— підхопив Петро.— Він взагалі парубок справний (А. Хорунжий).

лиза́ти ру́ки кому, рідше у кого і без додатка. 1. ірон. Занадто виявляти прихильність, велику увагу до когось. Їй було досадно. Бач, дома готовий руки лизати, а на вулиці стріне — одвертається (Панас Мирний); (Крамарюк:) Тобі треба мати при собі блазня, над яким ти будеш сміятись, кепкувать,.. а він лизатиме у тебе руки (І. Карпенко-Карий). лиза́ти по рука́х. Все корилось перед ним, шанувало, поважало і лизало по руках (І. Франко). 2. зневажл. Підлабузнюватися до когось, принижуючи власну гідність; підлещуватися. — Засіяла лани свої? Багато тобі наміряли? Де ж ті пани, що ти їм руки лизала? (М. Коцюбинський); (Герасим:) Ах ти ж погань! Мужва репана! Давно лизала панам руки, за верству шапки скидала (І. Карпенко-Карий); Перед панами любив у три погибелі згинатися та руки їм лизати (Л. Дем’ян). лиза́ти ру́ку. — Сидіть,.. голодуйте, лижіть руку, що випадково кине вам кістку, і за всі ваші муки й рани не смійте просити скибки хліба чи сорочки (З. Тулуб).

ли́пнути (прилипа́ти) / прили́пнути до рук чиїх, яких, кому. Незаконно привласнюватися ким-небудь. Що погано лежить, так і липне до його рук (В. Дрозд); Міцно липнуть вони (дукати) до посольських і сенаторських рук (З. Тулуб); — Саливон з Гнатом заправляють хазяйством, в їх руках зерно, мука, мед.. — все прилипає їм до рук, вже давно по них плаче тюрма (К. Гордієнко). прили́пнути до руки́. І чого Кобзарка, Серідко заповзялися так проти нього? Що там щось до його руки прилипло? (Ю. Мушкетик).

ма́йстер (маста́к) на всі ру́ки. 1. Людина, яка все вміє робити, вправна, тямуща у будь-якій справі. Лаврін був розумака і майстер на всі руки — і косити, і молотити, і навіть сам шив чоботи (О. Донченко); — Панас Юхимович на всі руки майстер. Як кажуть: і швець, і жнець, і на дуду грець (Ю. Збанацький); Батько її Сила Гаврилович — майстер на всі руки: і швець, і столяр, і скляр (О. Гончар); І мастак на всі руки, та часу на все не вистачає (З журналу). ма́йстер на все. І-і хлопець же був!.. Куди б ти його не повернув,— на все майстер. Чи на співи, чи на іграшки, чи на вигадки (Г. Хоткевич); // перен., жарт. Машина, пристрій і т. ін., що може виконувати різні види роботи. Цей велет (КрАЗ-260) — на всі руки майстер. Він годиться для перевезення вантажів і людей, монтажу обладнання і спеціальної техніки, буксирування різноманітних причіпних систем на будь-яких дорогах (З журналу). 2. ірон. Людина, яка за все береться, але робить невправно, неякісно і т. ін. Мастак на всі руки. Одна лиш біда — Сіромі ніколи ніщо не вдається (С. Воскрекасенко).

ма́ти ві́льні ру́ки. Бути не зайнятим, не обтяженим роботою, якими-небудь обов’язками і т. ін. Нарешті вона мала вільні руки і могла зайнятися улюбленою справою. ма́ти бі́льш ві́льну ру́ку. З державної служби перейшов на приватну адвокатуру, обманюючи себе тим, що, мовляв, на цьому полі матиме більш вільну руку (Ірина Вільде).

ма́ти до́вгі ру́ки. Привласнювати, брати чуже, зазіхати на чуже. Мав довгі руки, а тому й попав на лаву підсудних (З газети).

ма́ти не́руш у рука́х, діал., жарт. Брати, привласнювати чуже, виявляти потяг до крадіжки. — Як говориться, “мав неруш у руках”, любив потягнути все, що лежало без догляду (І. Франко).

ма́ти ру́ку, перев. де. Користуватися чиєюсь підтримкою, допомогою, протекцією і т. ін. (перев. впливової, знаної людини). (Дід:) Він скрізь руку має, а ми що? (І. Карпенко-Карий); В райцентрі він свій чоловік, руку має… (К. Гордієнко); Не такого вона роду, щоб її вислали. Вона скрізь руку має (І. Микитенко); Але прикинув (Варчук), що мати в губернії таку руку — велике діло (М. Стельмах). — Важко правди добитися, коли не маєш там руки (О. Гончар). ма́ти до́сить си́льну ру́ку. Він мав там досить сильну руку в особі одного свого колишнього товариша по службі (Олена Пчілка). ма́ти свою́ ру́ку. Та все-таки він (князь) підозрівав, що Іван сяк чи так мав у тім “случаю” (випадку) свою руку (І. Франко).

ма́ти свербля́чі (липкі́) ру́ки, жарт. Виявляти потяг до крадіжки; брати, привласнювати чуже. Не май рук сверблячих (Укр.. присл..); Надто липкі руки мали деякі можновладці, от і обікрали державу (З газети).

ма́ти у рука́х що. 1. перев. зі сл. ремесло, спеціа́льність і т. ін. Бути фахівцем у чомусь. Не один хотів би мати у руках таке ремесло, як я тепер маю (Л. Мартович). 2. Розпоряджатися, володіти, керувати чим-небудь. Мав у руках великі капітали, та вкласти їх нікуди не встиг (З журналу). ма́ти в руці́. За величнії оди Король сам співцям видавав нагороди, Він долю їх мав у руці (Леся Українка).

махну́ти / рідше маха́ти руко́ю. 1. на кого—що і без додатка. Перестати займатися ким-, чим-небудь, турбуватися про когось, щось, збайдужити до когось, чогось. За її поняттями, до лікарні іде той, хто вже махнув на себе рукою або кому робити нічого (М. Ю. Тарновський); Але ні разу й думки не майнуло махнути на батька рукою; ну, що, мовляв, я можу..? (Ю. Шовкопляс); Скільки часу ведуться пошуки цієї сировини для виробництва алюмінію — все марно. Інший би махнув рукою: значить, нема, коли ніхто не знайшов. Та не така людина Бас (З газети); // Перестати говорити про щось, обірвати розмову. — Не гнівіть, кумо, Бога,— почала було говорити сусідка, та потім махнула рукою,— досить їй було й свого (Леся Українка); // Залишити, покинути когось, щось. — Махнути б на неї (тару) рукою, та тільки й діла! Однак Хома непохитно стояв на своєму. — Як-то махнути рукою? Як-то — війна спише? Проти такої безгосподарності волало все його нутро (О. Гончар). махну́ти рука́ми. Зося вже махнула на його (нього) руками (І. Нечуй-Левицький). 2. на кого. Не турбувати, не чіпати когось. Зустрів (Рубін) лише Женю Індиченка, але Женя був по вуха закоханий, ходив незрозумілий, дивний і все зітхав. ..Рубін махнув рукою на Індиченка (І. Сенченко); Мартинюк не скористався з запрошення .. й на нараду не пішов. На нього махнули рукою (Л. Дмитерко); // Відмовитися від кого-, чого-небудь. Втративши надію.., махнув рукою на свої плани й оповів свою біду Борецькому (М. Грушевський); Активно використовуються відходи виробництва, на які колись махнули рукою (З журналу); Був із цим звернувся до повіткому, а там тільки рукою махнули (М. Стельмах). 3. на що і без додатка. Перестати сподіватися на щось, чекати чогось. Пробував упіймати таксі. Нічого не вийшло. Махнув на все рукою і подався додому пішки (Я. Гримайло); // Втратити віру; зневіритися. — Довго я спав? — питаю я (діда). Спали! Місяць уже… Між життям і смертю. Вчора доктор уже рукою махнув… (І. Франко); // Примиритися з чимсь; заспокоїтися. Прокіп Кирпа мав п’ятеро дітей — і всі, як одне, дівчата. Спочатку, було, навіть сумував, а з часом рукою махнув: зяті — теж народ непоганий (В. Сологуб); Раз по раз наштовхуючись на монолітні бюрократичні перепони, талант врешті-решт махне рукою, “заспокоїться” надовго, якщо не назавжди. А така ситуація згубна і для таланту, і для прогресу (З журналу).

мозо́лити ру́ки, зневажл. Займатися фізичною працею; працювати. помозо́лити свої́ ні́жні ру́чки. — Чули? ..Наш зоотехнік сам доглядає і доїть корову.— Нехай помозолить свої ніжні ручки,— кепкувала Химка (С. Добровольський).

наби́ти / набива́ти (собі́) ру́ку на (в) чому і без додатка. Набути досвіду, уміння, вправності, майстерності і т. ін. в чому-небудь. Кріпкі дід були, руку на житті набили (Остап Вишня); Є загроза, що після війни з’явиться .. багато письменників, ..що наб’ють собі руку на нарисах (О. Довженко); Він (поет), як кваліфікований ремісник, “набив собі руку” і пише зразу, швидко (Деякі пит. поет. майстерн.); — Руку набив, можна сказати, на ремонті машин, а хотілося більшого — щоб не підправляти, а обновляти машини (З журналу). налама́ти ру́ки. По очах Марко знав, чому скотина нудиться, доглядав, годив, наламав руки, вміло роздоював (К. Гордієнко). наби́та рука́ у кого. Оте кіно у нас буває щонеділі, З району приїздить. Ну, я при цьому ділі Допомагаю їм: у мене.. На всяке майстерство набита, бач, рука (М. Рильський).

наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) на се́бе ру́ки. Заподіювати собі смерть. (Антон:) Нехай накладають на себе руки ті, за котрими є кому жалкувати (М. Кропивницький); Не накладати ж на себе руки, не лягати ж заживо в землю (І. Цюпа); А другого дня вся камера піднялася на ноги: отой чоловік наклав на себе руки (А. Дімаров); — Від різок, діду, і в печі не сховаєшся! Вже коли їх присуджено, так і доведеться або прийняти, або руки на себе наложити (О. Кониський).

наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) ру́ку (грубо ла́пу) на що. Привласнювати щось, заволодівати чим-небудь. Я починав виразніше бачити обличчя режиму, що так не по-людському жорстоко накладає руку на найсвітліше почуття людини — бажання знати (Г. Хоткевич); А на решту (грошей) вона наклала руку (С. Чорнобривець); — Наші опікуни .. хочуть тепер наложити руку на ті ваші гроші (І. Франко); Яким правом безбожна влада “наклала лапу” на святі храми, де віруючі спілкуються з Творцем неба і землі? (З журналу).

накла́сти ру́ки на кого. Ударити, вбити кого-небудь або посягнути на когось. — Батько мій не скривдить тебе, не накладе на тебе свої руки (І. Нечуй-Левицький); — Я з Денисенком накладу руки на Горицвіта (М. Стельмах).

на (по) па́льцях (мо́жна (ле́гко)) перелічи́ти (порахува́ти) кого, що. Кого-, чого-небудь дуже мала кількість. Вони (кращі люди) .. замінили свій хатній халат на службовий каптан. То, правда, були ще тільки стовпи, одинокі рядчики, що їх по пальцях перелічиш (Панас Мирний). ле́гко перелічи́ти на па́льцях одніє́ї руки́. Богдан Любомирович добре знав, що фахівців, котрі розуміються на цій проблемі, легко перелічити на пальцях однієї руки (З газети).

на рука́х чиїх, у кого. 1. На чиємусь утриманні. Відтак батько помер, і на моїх руках опинилася вся сім’я (М. Коцюбинський); // Під чиїмось доглядом, опікою. Так зріднилися з ним за ці кілька тижнів, що минули від того осіннього вечора, коли, зранений, обгорілий опинився на їхніх руках (О. Гончар). 2. У чиємусь володінні, розпорядженні; у чиїй-небудь підпорядкованості. Усі комори, усі інбари (амбари) і кладові — усе було в неї (Меласі) на руках, і від усього ключі у неї в руках (Г. Квітка-Основ’яненко); На його руках доволі скоту було (Ганна Барвінок).

на ру́ки чиї, кому. Під чийсь догляд, чиюсь опіку. Покинув їх зять на дідові руки, просив доглянути малих (І. Микитенко).

на ру́ку (заст. руч). 1. кому. Вигідний, зручний для кого-небудь. Пішла чутка, що до Межибожа .. має незабаром прибути хтось із царської родини. Ця новина дуже була на руку Семенові (М. Коцюбинський); Люди не можуть жити кожен сам по собі, тремтячи й остерігаючись усіх і вся. Це дикий, тваринний стан, який на руку тільки тим, хто при владі (Василь Шевчук). 2. для кого, кому. Вигідно, зручно кому-небудь. Марко зрозумів, чому Левкові так хочеться кататися з ним у човні. Але це було і йому на руку (І. Цюпа). на свою́ ру́ку. Вони (тюремники) злодійкувато намагалися на свою руку якось полагодити цей свій “злочин”, виявляючи зразок “революційної пильності” (І. Багряний). 3. чию, зі сл. схиля́тися, перехо́дити і т. ін. На чийсь бік, на чию-небудь сторону. Громада почала схилятися на руч Грицькову (Панас Мирний); — Тимохо, ти .. на чию руч говориш? (Іван Ле).

на швидку́ (ско́ру) ру́ку (заст. руч). Поспіхом, квапливо. О. Порфирій хапком вмився, причесав на швидку руку свої коси рідким металічним гребінцем (І. Нечуй-Левицький); На бригові є сліди ремонту на швидку руку (Ю. Яновський); Рогуля на скору руку бере ножиці і рівно .. стриже великі, як стріхи, хлопські чуби (Ф. Малицький); А там поставлять закусити на скору руч чого-небудь (Сл. Б. Грінченка).

не вихо́дити з рук. Перебувати у постійному вживанні, використанні. Уявлялося, як щодня, щороку рулетка чи рейсфедер не виходять з рук (Іван Ле).

не втече́ рук чиїх, кого. Хто-небудь обов’язково досягне чогось, матиме щось. Він аж мов повеселішав, як забалакали про земство. Він добре знав, що воно його рук не втече (Панас Мирний).

не в ті ру́ки, зі сл. потрапля́ти, дава́ти і под. Не за призначенням. На засіданні суду відзначалось, що в Законі про вибори чітко не сформульоване положення про контроль видачі, одержання і погашення виборчих бюлетенів. Не секрет, що вони нерідко потрапляли не в ті руки (З газети).

не жалі́ти рук (сил). Працювати, робити що-небудь з великим напруженням, з найбільшою віддачею. Як вона (Пріська) рук не жаліла, обмазуючи та обліплюючи хату, щоб і холод не заходив зимою (Панас Мирний); Он уже помітили його роботу розумні люди, уже й молоком дарують, бо він таки рук не жаліє і не з лінивих (Григорій Тютюнник); П’єса пройшла з таким успіхом, що після завіси глядачі кинулись на сцену й почали, не жаліючи рук, качати своїх перших артистів (М. Стельмах).

не здригне́ться рука́ у кого і без додатка. Хто-небудь не відступить перед кимсь-чимсь, не злякається, ні перед чим не зупиниться. Бульдозеру на п’ять хвилин роботи було — кручу підрізать і прямий виїзд на полівку зробить. Ні, не додумались — через пшеничку (дорогу зробили), і рука не здригнулась! (В. Дрозд).

не з руки́ кому. 1. Незручно, невигідно, не можна. — Ніде правди діти, висапуємо щодня по дві норми,— наважилась чорнобрива молодиця,— не з руки нам вас обманювати (О. Сизоненко); Не з руки йому було .. княгиню просити, навіщо принижувати себе (А. Хижняк); У нещасті й розумний подурніє, а нам, Хомо, дурнішати не з руки, накладно обійдеться (Є. Гуцало). не рука́. (Явдоха:) Хіба нам тепер тут погано? Але через Женю нам якось ніби не рука тут зоставатись (М. Кропивницький); Воно, дійсно, письменникові не рука б, здавалось, поясняти (пояснювати) свою творчість, треба б його увільнити од цього, проте в деяких випадках це буває необхідне й потрібне (С. Васильченко). 2. перев. зі сл. іти́, ї́хати і под. Не по дорозі. Чапля щодня проходив повз Григорів двір, хоч йому було це й не з руки (П. Панч); Позаду заторохтіла підвода, на ній непорушно сидів Семен Магазаник..— Сідайте, батюшко, підвезу! — ще здалека гукнув він.— Тобі ж не з руки.— То й що? (М. Стельмах).

не мину́ти рук чиїх, кого. 1. Бути схопленим ким-небудь, не уникнути когось, попастися комусь. Він (Роман) зовсім не сподівався, що Левантина буде така вперта .. Але хай не брикає! Його рук не мине (Б. Грінченко); — Ми вже розшукуємо його ..А коли він штучка, наших рук не мине (М. Стельмах); // Бути побитим кимсь. — Ну, щастя твоє, але ще наших рук не минеш! — посварився (Левко) кулаком на Юрка (М. Стельмах); Хоч так, бабо, сядь, хоч так,.. а моїх, мовляв, рук не минеш… (В. Винниченко). 2. Потрапити до кого-небудь (про предмети). Не минула рук пристава й книжка (М. Стельмах). не мина́ти рук. — Жодна путяща залізяка, що потрапила в село, не минала його рук (М. Стельмах).

не поклада́ти рук. 1. зі сл. роби́ти, працюва́ти і т. ін. Дуже важко, завзято. Було у неї одно добро, задля котрого вона (Пріська) робила-працювала, рук не покладала (Панас Мирний); // Дуже старанно. Юруш розказував, як то він піклується та па́дкує коло князівського добра, .. рук не покладає (І. Нечуй-Левицький). 2. Працювати, трудитися. Ніхто її не побачить нігде (ніде) і ні з ким, усе за роботою по господарству, цілий день рук не поклада (Г. Квітка-Основ’яненко).

не поклада́ючи рук, зі сл. працюва́ти. Невтомно, з великим ентузіазмом. Робітники, інженери, вчені, академіки, майстри мистецтва і майстри плавок, забоїв, верстатів — всі працюють не покладаючи рук (О. Довженко); Євген Вікторович, не покладаючи рук, працює над великою науковою працею по хірургії (Іван Ле); Не покладаючи рук, трудяться (металурги) над здійсненням своїх планів (З журналу).

нечи́стий на ру́ку. Схильний до злодійства, шахрайства, хабарництва і т. ін. — Шануйтеся, хлопці. Знаю: всі ви нечисті на руку. Спіймаю, позбудетеся останньої сорочки (М. Стельмах); Ніла, що саме крутилася на своєму подвір’ї, порадила постояльцям остерігатися цього відвідувача, бо він на руку нечистий (Є. Гуцало); Нагляд за Тессьє показав, що він вельми нечистий на руку, а застави від своїх клієнтів бере в підвалі (З журналу). хапки́й на ру́ку. (Олімпіада:) Наглядай за нею, щоб часом чого не вкрала з комори. Щось вона мені здається хапкою на руку (М. Кропивницький).

ні за що (ні за ві́що) ру́ки (рук) зачепи́ти. Нема ніякої бази, основи для дальшої роботи, діяльності тощо. Ні за віщо і рук зачепити, щоб було як жити (Укр.. присл..). об ві́що ру́ки зачепи́ти? — Поганенький ґрунт можна купити, так до ґрунту ще багато треба. Де ти, об віщо руки зачепиш?.. (Панас Мирний).

(ні (і)) рук (ні (і)) ніг не чу́ти (не відчува́ти). Бути надзвичайно втомленим. Петрусь співав їй, розповідав цікаві казки, підманював, що ліс близько, а сам теж не чув ні рук ні ніг (Ю. Яновський); — Жінки старалися. Працювали на совість. Хоча під кінець зміни не чули ні рук ні ніг (В. Вільний); Ще й сонце не сіло, коли ми свою смугу перейшли. Впали на стерню, рук і ніг не чуємо… Куди ж там: такий шмат утяли! (І. Муратов); // Уживається для підкреслення сильної втоми; дуже, надзвичайно. З шляху ми повернули надвечір, чомусь значно раніш, ніж завжди. Були такі стомлені, що вже не відчували ні рук, ні ніг (В. Козаченко). ні ру́чок, ні пу́чок не чу́ти. Бувало, так за день навихається біля великої роботи, що ні ручок, ні пучок не чує (М. Стельмах).

носи́ти на рука́х кого. Дуже добре ставитися, виявляти велику прихильність, увагу до кого-небудь; потурати комусь у його бажаннях і примхах. Коли б тебе, Полінашко, Як я, знали люди, коли б знали хист і сили Розуму й серденька, На руках тебе б носили (П. Гулак-Артемовський); — Може, краще майнути до Надійки, яку на руках носить чоловік? (М. Стельмах). тро́хи (ма́ло) на рука́х не носи́ти. Кабанцевого Івася всі трохи на руках не носять (Панас Мирний); — Коли б воно так було, як тоді до весілля, коли Княжевичі мало на руках її не носили (В. Кучер).

обагри́ти / обагря́ти (свої́) ру́ки кро́в’ю, перев. чиєю, якою. Учинити вбивство; стати вбивцею. На Кальварію йде велика громада різунів.., що в лютім (місяці) обагрили свої руки кров’ю (І. Франко); Сплять мертвецьким сном .. ті, хто сьогодні ще й дитячою кров’ю руки свої обагрив (О. Гончар); Обагряли свої руки людською кров’ю поліцаї, що служили .. гітлерівським катам. Та не вдалося їм уникнути розплати (З газети).

облама́ти / обла́мувати ру́ки кому. Припинити чиї-небудь дії, вчинки (перев. небажані); домогтися послуху. — Гляди, щоб за баламутство і розбій не забряжчав іржавими кайданами до самого Сибіру. Ще й не таким розумникам обламували руки (М. Стельмах).

обома́ рука́ми. 1. зі сл. голосува́ти, підтри́мувати і под. Повністю, цілком. — Я обома руками голосую за них ..— Ми часто за узагальнення голосуємо обома руками, а від конкретного, буденного уміємо відмахнутись теж обома руками (М. Стельмах); — Візьми Мукузанського. Орел. .. Отож голосую за нього, як кажуть, обома руками (А. Крижанівський). 2. Охоче, без вагань, без роздумів. — Якби мені князь давав село, я б загарбала його обома руками (І. Нечуй-Левицький); Грицько .. глянув на Чумака. Ну й бідовий цей учитель! За все береться обома руками (В. Речмедін); Запропонуй їй (Шпачисі) на вибір — собор чи критий ринок? Обома руками буде за ринок. Що той собор для неї в житті? (О. Гончар).

обома́ рука́ми хапа́тися / схопи́тися (ухопи́тися) за кого—що. З великим бажанням, з радістю використовувати якусь нагоду для досягнення своєї мети. Стара Векла обома руками ухопилась за свого (Петром його звали), і сама Оксана і сюди, й туди, і, вже не дрочачись, сказала: “Піду, тільки нехай об осені” (Г. Квітка-Основ’яненко).

обрива́ти / обірва́ти (пообрива́ти) ру́ки. 1. кому і без додатка. Переобтяжувати, дуже стомлювати кого-небудь (про фізичну працю або важку ношу). За день труд руки обірвав, Не міг здрімнути я до рана (П. Грабовський); Дівчатка зовсім обірвали їй руки, вона стомилась, її ноги стали важкі (Ю. Збанацький). 2. Виконувати важку фізичну роботу, носити важке; дуже стомлюватися від фізичної праці або важкої ноші; надриватися. Ще нерідко наші жінки обривають руки на важких, нежіночих роботах (З газети); — Руки пообриваєш, носячи! Нема того, щоб хурку найняти; як на того коня валять — носи! (Панас Мирний).

одну́ ру́ку тягти́ (тягну́ти). Бути заодно. Тепер так повелося: мужик з паном одну руку тягнуть (Леся Українка).

опусти́ти / опуска́ти ру́ки. Стати бездіяльним, байдужим до всього; збайдужіти. З натури нечепурна, неохайна, Олександра зовсім опустила руки (М. Коцюбинський); Молода вдова лишилась сама з двома дрібними дітьми. Та не опустила рук вона (І. Франко); Глянути правді у вічі, сказати самим собі хай навіть і гостре слово правди не означає опустити руки (В. Козаченко); Не з тих був (чоловік), що, зазнавши поразки, опускали руки (А. Головко). опусти́ти ла́пки. — Ти гадаєш, що гетьман уже й лапки опустив? (П. Панч); // Розгубитися. От як оддали (сина в москалі), то я вже зовсім і руки опустила, не знаю, що робить і що почать (Нар. опов.); Вона… вмовляє себе не опускати руки, не панікувати… (М. Слабошпицький); // Втратити інтерес до чого-небудь, віру в щось; засмутитися, зневіритися. — Виходить, моя дисертація не годиться? — О, вже й руки опустив. Заспокойся. Нічим вона не гірша за інші (З журналу).

пекти́ ру́ку (ру́ки). Викликати докори сумління, почуття сорому, переживання і т. ін. Жебраний хліб, кажуть, руку пече, але жебране слово кохання — душу морозить (Леся Українка).

переклада́ти / перекла́сти на чужі́ (на чиї́сь) пле́чі (ру́ки). Змушувати іншого виконувати свою роботу, свої обов’язки. (Дремлюга:) Ех, Пилипе, Пилипе… Інколи і мені здається, чи не краще жити, як інші: перекладай на чужі плечі роботу і живи на свою втіху .. Не такого я гарту! (О. Корнійчук); Своєму коханому синочкові (Оксана) раду дати так і не змогла, змушена була його виховання перекласти на чиїсь руки (О. Гончар).

перепуска́ти / перепусти́ти че́рез свої́ ру́ки. Самому збувати, продавати щось або бути причетним до чого-небудь. — Сорок років зимогорю,— зітхає старий.— Стільки золота перепустив через свої руки, що тобі і не присниться… І все прогуляв (О. Донченко).

пе́ршої руки́. Який має найвищі професійні якості, здібності. Ніхто не куняв і не дрімав, ніхто не перебував у стані легкої сонливості чи прострації,— всі спали надійно й міцно, бо, видно, заїхав у Яблунівку справді гіпнотизер першої руки (Є. Гуцало); Був він ковалем першої руки, а це значить, що йому доручали найвідповідальніші роботи (З газети).

підбива́ти / підби́ти на свою́ ру́ку (руч) кого, що. Робити кого-небудь своїм прибічником у переконаннях, вчинках, діях і т. ін. З усіх усюд неслися чутки, що й скрізь отак — не жнуть панського хліба, домагаються більшої ціни .. То й легко вже було “забастовщикам” усе село на свою руч підбити (А. Головко).

підбива́ти / підби́ти під свою́ ру́ку кого, що. Змушувати кого-небудь коритися чиїйсь волі, владі; підкоряти кого-небудь. Загордився купецький Новгород, сам хотів жити, а його хотіли підбити під свою руку владимиро-суздальські князі (А. Хижняк).

підверта́тися (попада́ти, попада́тися, потрапля́ти і т. ін.) / підверну́тися (попа́сти, попа́стися, потра́пити і т. ін.) під ру́ку (в ру́ки). Випадково опинятися поблизу, поруч кого-, чого-небудь або так, що можна легко взяти, дістати, використати і т. ін. Частував (Чіпка) кожного, хто підвертався під руку (Панас Мирний); Їли жадібно, їли все, що кому попадало під руку (Ю. Збанацький); Він (Франко) читав усе, що попадало в руки (М. Коцюбинський); Громадяни хапають, де тільки під руку попадається, все належне до скульптури: ескізи, бюсти і т. ін. (Леся Українка); Ганяв (Роман Васильович) усіх, хто потрапляв під руку, як сидорових кіз (Ю. Збанацький); Взяла (Софія) й собі газету, яка попалась під руку, і почала читати її (Леся Українка); Коли починався бій, тоді тримайся .. Біда якомусь вайлові, якщо він потрапить Багірову під руку в таку мить! (О. Гончар).

під весе́лу ру́ку. У момент радісного збудження, піднесення; жартома. Разом з Марією Кошель в селі залишилися ще кілька знайомих селян.. Побажав зостатись .. швець Микола Проць, прозваний під веселу руку на товариському обіді “американцем” (В. Бабляк).

під гаря́чу ру́ку (заст. руч). У момент великого збудження, роздратування, тимчасового гніву. Домашні знали добре всі норови Кирила Івановича .. всі куди можна ховалися, щоб не стрітися з ним, не підбігти під гарячу руку (Панас Мирний); Тарас (Шевченко) утік аж на горище, забився у найдальший він куток, бо не хотілось попасти під гарячу руку своєму панові (Д. Косарик); Сказані колись під гарячу руку, ці слова Винниченка (про історію України, яку нібито не можна читати без брому) повторюються й тиражуються і заганяють співвітчизників у комплекс причетності до ексклюзивних жахіть нашої історії (Л. Костенко); Гляди, як підскочиш під гарячу руч, то щоб бува не попобив тебе добре (Сл. Б. Грінченка).

підклада́ти / підкла́сти (підложи́ти) ру́ки кому, під кого і без додатка. Допомагати кому-небудь; робити все можливе для когось. Треба руки підкладати, а не дарма ґелґотати (Укр.. присл..); — Мені дитина помирає, розумієте? — крикнула пані (до управителя). — А мені що? Руки під неї підкласти? (Дніпрова Чайка); — Та я б руки під нього підложила, щоб видужав, та вік би весь не спала, за ним би дивилась, аби прочуняв (Ю. Збанацький).

підніма́ти (підійма́ти, підво́дити, зніма́ти і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, підвести́, зня́ти і т. ін.) ру́ку (ру́ки) на кого. 1. Бити кого-небудь. Старий пригадав, як Тимко увірвав його по боку за Ташанню ..— А бодай би тебе так уперіщили, щоб ти й до рідного порога не доліз, аби знав, як на старого чоловіка руку піднімати (Григорій Тютюнник); Невже він і досі не міг розкусити цієї сумирної християнської вдачі, цього робочого вола, який і на дитину ніколи не підіймає ні голосу, ні руки́ (М. Стельмах); Юнак, що поважає себе, ніколи, ні за яких обставин не підніме руку на жінку, не образить її (З журналу). 2. зі сл. на се́бе. Кінчати життя самогубством. Сама б на себе руки підняла, слухаючи, до якої біди довела вона матір (Г. Квітка-Основ’яненко); Де мені подітись з лютою нудьгою, Чим мені розбити злую тугу-муку? Ох, давно я зняв би вже на себе руку, Та жаль груди давить, серце, за тобою (М. Старицький). 3. Чинити замах на кого-небудь, намагатися убити когось. Пальці (Трохима Івановича) намацали відточений ніж .. Але в цю останню хвилину .. з’явилася думка: “Зупинися, безумцю! На кого руку підіймаєш?” (А. Шиян); Дивилися мовчки на нас козаки, та ось несподівано й дзвінко один з них звернувсь до пониклих бійців: — Брати! Що ми робим? На кого ми руки підносим? (В. Сосюра). 4. Вступати в боротьбу з ким-, чим-небудь, засуджувати, ганьбити і т. ін. когось за щось. А інші кричали: — Сором! .. Хам підвів голову! Неслухняний раб збунтувався! Підніс руку на свого пана! О сором! .. Місто (на ранок) було в руках бунтарів (Мирослав Ірчан).

підпи́суватися (розпи́суватися) / підписа́тися (розписа́тися) обома́ рука́ми під чим. Охоче і повністю погоджуватися з чим-небудь, виявляти свою повну згоду. Я з задоволенням прочитав дисертацію і обома руками підписуюсь під її науковими висновками (З усн. мови).

під руко́ю; під рука́ми, зі сл. бу́ти, ма́ти і т. ін. Близько, поблизу; напохваті, поруч. — Коли трапиться наглий, нещасливий випадок, в селі є лікар зараз же на місці, під рукою,— то це велика справа (Ірина Вільде); По-людському треба! І в цьому весь Остап Вишня. Гумор хай буде смішним, сатира хай буде гострою, але людяність, душевність, доброта і співчуття теж мають бути під рукою, напохваті (З газети); // При собі, з собою. Багато рядків з “Енеїди” Шевченко знав напам’ять і цитував у повістях, коли твору Котляревського в нього не було під руками (З журналу); // У своєму розпорядженні. Немає причин сумніватис , що в жерців були під рукою, дуже стародавні народні перекази про патріархів, може, навіть письмові джерела, і вони внесли їх до своєї компіляції майже без змін (З журналу); // У наявності. Нині узвар здебільшого називають компотом, готують його з тих фруктів, які є під рукою (З журналу); Завбазою нічого не хотів від життя: все було під рукою (З журналу). 2. чиєю (чиїми), в кого. Під чиїм-небудь опікуванням, спираючись на підтримку кого-небудь. Можна і тут виявити себе, не обов’язково .. ходити в аспірантах, під рукою в маститих професорів (І. Цюпа); Брати на себе ініціативу — це і незвично, і клопітно. Куди певніше та затишніше бути під чиєюсь рукою (З газети).

під свою́ ру́ку, зі сл. прийня́ти, бра́ти і т. ін. До себе під захист, під своє опікування. — Прости нас, князю, що ми тебе зневажали і тебе не послухали: прийми нас під свою руку (І. Нечуй-Левицький); — А мені якраз і потрібні люди авантюрницької вдачі.— Що ж, коли такі потрібні, беріть колодяженців під свою руку. І, як кажуть, ні пуху, ні пера! (І. Головченко та О. Мусієнко); Дізнавшись про причину втечі Наталки, вона рішуче прийняла її під свою руку (С. Добровольський).

пійма́ти (спійма́ти) сини́цю в ру́ку. Досягти чогось важливого, бажаного. Енею глуздівно сказав (Турн): “Я ставлю річ твою в дурницю, Ти в руку не піймав синицю, Не тебе, далебі, боюсь” (І. Котляревський).

пливти́ (іти́, текти́ і т. ін.) / припливти́ (прийти́, притекти́ і т. ін.) до рук (у ру́ки), перев. зі сл. сам, сама́, само́. Легко, без труднощів діставатися кому-небудь. Матеріал для стінгазети сам плив до рук (О. Гуреїв); Він таки ж господар, і гріх йому .. не брати того добра, що само в руки пливе (Григорій Тютюнник); На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена (Ю. Яновський); — Що?! Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти відвертаєшся (Григорій Тютюнник); Він, помовчавши, спитав, чи не зустрічала того чолов’ягу із запорозькою люлькою. Тож, відповідаючи на запитання, підкреслила (Флора), що він має цими днями зайти до них.— Я ж казав, що люлька таки припливе до моїх рук (Г. Коцюба).

побува́ти в рука́х чиїх. 1. Бути відремонтованим. Я розгвинчував електропатрони, знімав гнізда для пробок запобіжника. В моїх руках побували м’ясорубка, знятий з дверей замок (П. Автомонов). 2. Бути побитим. Видно у добрих руках побував Грицько — весь у синцях (З усн. мови).

подава́ти (дава́ти, простяга́ти і под.) / пода́ти (да́ти, простягти́ і под.) (бра́тню (помічну́ і т. ін.)) ру́ку (допомо́ги) кому і без додатка. Підтримувати когось, допомагати кому-небудь у скрутний для нього час. Не знаєш ти (чехословацький вчений) мене, і я тебе не знаю, Та руку мій народ твоєму подавав (Д. Павличко); Тратять наші громади свої права, свої ґрунти, свої ліси і тратитимуть до останку, якщо ніхто не подасть їм помічної руки (І. Франко).

позолоти́ти ру́ку (ру́чку). Дати гроші за ворожіння або просто подати милостиню. Мені циганка ворожити хоче, Лиш просить руку їй позолотить (Д. Павличко); Веселий натовп громадян .. оточив обідраних, схожих на бісенят циганчуків, які витанцьовують перед ними, простягаючи складені в ложечки долоні: “Красивий, багатий, позолоти ручку!” (А. Дімаров); Від нас “цигани” не йшли без пригощення .. І того разу “позолотив ручку”, хоч на весіллі ні в молодої, ні в молодого не був (В. Дрозд).

покла́сти ру́ку на се́рце. Щиро, відверто. Поклавши руку на серце, давайте відразу скажемо, що виступ цей мав у собі від Дмитра Череди хіба що темперамент і стрімливість у читанні (П. Загребельний).

попади́сь (попади́) під ру́ку. Уживається для вираження застереження або погрози. — Ну, негіднику,— пригорозив, розтираючи око. Попадись ти мені під руку в наступному кварталі (З газети).

попа́стися (попа́сти, пійма́тися і т. ін.) / попада́тися (попада́ти, потрапля́ти і т. ін.) в ру́ки (до рук) кому, чиї (чиїх), до кого. 1. Бути схопленим, спійманим кимсь, позбавленим волі і т. ін. Татари саме посідали в лісі полуднувати, далеко спереду поставили варту. От той парубок і попався їм у руки (Легенди..); — А чи він би тебе пожалів, коли б ти йому тоді в руки попався? (О. Гончар); Він більш за все потерпає, аби не попасти в руки своїх колишніх поплічників (І. Головченко і О. Мусієнко); За кожного спійманого прибережні козаки діставали плату. Сотки (сотні), тисячі нещасних (втікачів) попадалися до рук козакам (М. Коцюбинський). 2. Опинитися в чиємусь розпорядженні, в залежності від когось. Стефко бачив, як брати попалися в руки господаря (І. Франко); (Анна:) Я знаю! ви надіялись на те, .. що ганьбою підбита, я з одчаю до рук вам попаду, як легка здобич? (Леся Українка). 3. Бути в чиємусь користуванні, у когось. Наша книжка як попадеться у їх руки, то вони аж репетують та хвалять те, що найпоганше (Т. Шевченко); У Ваші руки попалися перші мої роботи (М. Коцюбинський). попа́сти у ві́рні ру́ки. Він накрив рукавом листівку, потягнув її до себе і шаснув рукою в кишеню. “Значить, у вірні руки попала листівка”, раділа Тамара (А. Хижняк).

попливти́ / пливти́ із рук чиїх. Швидко витрачатися, втрачатися, зменшуватися (про кошти, майно, маєтки і т. ін.). Він і достатками давніше володів, та за бенкетами .. поплив із щедрих рук його маєток (Переклад М. Рильського).

попливти́ / пливти́ у кише́ню (до кише́ні, у ру́ки і т. ін.) чию (чиєї, чиї), кому. Легко, без труднощів дістатися, потрапити комусь (про гроші, майно і т. ін.). Він тепер заживе так, як ніколи ще не жив. Вибудує завод і гроші самі попливуть у його кишеню (Панас Мирний); — Здається, і наші коні та воли попливуть панам у кишені (М. Стельмах); — Відрізали (землю).— Скільки я на ту землю старався. Тягнувся до того достатку, і попливло моє щастя старцям у руки (М. Стельмах).

по рука́х. Вирішено, домовлено. — Серце в тебе добре, хай труднощі не підірвуть його, хай недалекі людці не озлоблять його. То по руках? — Що тільки тепер буде і голові, і рукам? (М. Стельмах); Отаман знову посміхнувся. — Не бійся, якщо й доведеться стріляти, то лише на цьому боці. А там — з оркестром нас зустрінуть. То що? По руках? — І Щур простягнув свою руку (В. Поліщук).

пра́ва рука́ чия. Найнадійніший, найкращий помічник у кого-небудь. (Таранець:) Микола в мене така дитина, .. розумний, права рука моя по усьому торгу (Г. Квітка-Основ’яненко); Селяни з цікавістю дивилися на Нечипора .. Хотіли підійти й полапати його. Це ж таки була права рука Бурися. А Бурися хто не знає? (М. Хвильовий); Княгиню Ольгу здивувало, що ця визначна особа імперії..— права рука імператора, перший його боярин і воєвода, розмовляє з нею руською мовою так, ніби він довго жив на Русі (С. Скляренко).

прибира́ти / прибра́ти до (свої́х) рук. 1. кого. Ставити когось у залежність від себе, примушувати слухатися, підкорятися і т. ін. Ощадлива Векла почала потроху прибирати його до рук. Нашила десяток кофтин і послала Василя торгувати на базар (М. Чабанівський); (Старицький:) Майбутній мільйонер (Черепань). (Андрій:) Все прибирає до рук: і дворян, і цих голодних людей (Ю. Мокрієв); Нічого. Ми їх усіх приберемо до рук, усіх, — мовив Павук (Панас Мирний); Вона знала, що батько не від того, щоб поріднитися з Конашевичем, але старий часто бурчав про гетьмана: «Так і лізе на вогонь, як метелик… Треба його прибрати до рук і до пуття наставити (З. Тулуб); Дівчина у рожевому кімоно належала чорному токійському магу. А того, у свою чергу, прибрав до рук Тривушний, теж маг і чарівник (А. Крижанівський). 2. що. Захоплювати, забирати щось, заволодівати чим-небудь. — Карпо програє останній спадкоємний хутір, стоїть значно вище людини, котра розумно прибирає цей хутір до своїх рук (М. Стельмах); За зовнішнім демократичним антуражем він не зміг побачити, як поступово владу до рук прибирає адміністрація (З журналу); Та ще коли б Єдиний хліб Вони бажали мати, То ще б нехай, А то весь край Хотять (хочуть) до рук прибрати (В. Самійленко). прибра́ти до свої́х лап. Як квочка курчат збирає під крила, так Василь Семенович прибрав до своїх лап цілий повіт (Панас Мирний).

прибра́ти себе́ до рук. Зусиллям волі заспокоїтися, повернутися до стану нормального сприйняття навколишнього світу. Відсутність рівноваги захопила його на одну мить: Марченко вже знову встиг прибрати себе до рук (М. Хвильовий); Нічого не чув (Андрій), що говорила сестра, так гуділа йому голова. Але він прибрав себе до рук (І. Багряний).

пройти́ (перейти́) / прохо́дити (перехо́дити) че́рез ру́ки чиї, кого. Опинитися на певний час у чиємусь розпорядженні, користуванню, побувати під чиїмсь впливом, зазнати чийогось втручання, дії і т. ін. Через руки Марка Вовчка пройшла не одна кореспонденція, надіслана за кордон Герцену для опублікування в “Колоколе” (З газети); Виявилось, які порядки заведено в земстві, скільки перейшло через Колісникові руки грошей (Панас Мирний); Через руки словникарів проходить великий фактичний матеріал (З журналу).

проси́ти руки́ в кого, кого, чиєї. Звертатися до дівчини (жінки) або до її батьків з проханням дати згоду на шлюб. — Приходив Іщенко, колишній жених Саші, докоряв дівчині нестійкістю, освідчувався в любові і просив руки (В. Гжицький); Нарешті вирішив (Гарецький) поїхати до Огієвських освідчитись Любі і просити в батьків її руки (П. Кочура).

простяга́ти / простягти́ (простягну́ти) ру́ку (ру́ки) до чого, на що. 1. Намагатися заволодіти чим-небудь, захопити, привласнити щось. Хай би вже поміщицьку (землю) ділили (селяни), а то до хазяйської руку простягають (М. Стельмах); Зі сходу — татари, та й тут, із заходу, ворогів вистачить. Угорський король руки простягає. Не жити нам спокійно, Дмитрію (А. Хижняк); Рубали (люди) ліси, робили землянки, а земля була добра, багата. Потому пани і сюди стали руки простягати, хотіли і тут всім заволодіти (Легенди..). 2. Жебракувати, просити милостиню. — Знов старцювати?..— Ні, не буду, не хочу бачити того Гаврилка, що навчив мене руку простягати (М. Коцюбинський).

рва́ти / порва́ти жи́ли (ру́ки, си́лу). Дуже важко, багато, з надмірним напруженням; над силу працювати. Це вони (нинішні пенсіонери), живучи, по суті, в нужді, рвали жили заради “світлого майбутнього”, що й не маячило на горизонті (З газети); Блукати по наймах — це добре знає кожен із них: гірко! Рвати руки на чужій праці, ламати спину, губити здоров’я (А. Головко); Рве (хлопець) силу, аби догодить господареві (К. Гордієнко); — Ти звідки .. знаєш, що таке земля і чи дорожча вона за кров!? Зароби її перше, порви спершу свої жили на ній (М. Стельмах). рва́ти на собі́ жи́ли. Добру годину рвали на собі жили, пересаджуючи через ручиці важкі колоди (Григорій Тютюнник).

розво́дити / розвести́ рука́ми. 1. Виражати здивування, захоплення, розгубленість і т. ін. І досі ще Федір Іполитович руками розводить, пригадуючи, чим же, зрештою, заполонило те замурзане створіння переповненого самоповагою хірурга (Ю. Шовкопляс); Іноді ми ніби забуваємо, що в людей є й особисті .. інтереси, які не завжди збігаються з громадськими. А потім лише руками розводимо: звідки конфлікт, через що зчинилася буча? (З газети); (Писар:) От тільки статистика мені в печінках сидить — та нічого, не ударим в грязь лицем: таку статистику підведем, що тільки руками становий розведе (І.Карпенко-Карий); Побачивши Марусю, один з бородатих розвів руками й голосно сказав: — Ай да дівчина! (Грицько Григоренко). 2. Виявляти свою неспроможність щось зробити, у чомусь розібратися і т. ін. Одного разу десь загубилася теличка Любка.. Де шукати? Спитала (Оляна) одного пастуха, другого. Всі розводять руками: — Не бачили, не знаємо… (І. Шаповал); — Я певен, що тут (складаючи радіоприймач) навіть академік який-небудь розвів би руками (О. Гончар); Керівництво облагропрому при цьому теж широко розводить руками: нічого, мовляв, удіяти не можемо — така структура (З газети). 3. Відмовлятися від участі в якій-небудь справі, виражати свою непричетність до чогось. Оксен знав, що люди, яким він вказав на неполадки, замість того, щоб виправити їх, .. будуть виправдовуватися і присягатися, що вони в тому не винні, і розводитимуть руками (Григорій Тютюнник); — Чи визнаєте ви, що вкрали у сусіда півмішка картоплі,— питають у суді чоловіка.— Та не крав я,— розводить руками він,— тим більш не півмішка, а чверть, бо ж там кожна друга була гнила (Укр. анекдот).

розв’яза́ти / розв’я́зувати ру́ки кому, чиї. 1. Звільняти від родинних обов’язків. І порадила тоді подруга моя .. віддати його (хлопчика) до неї в дитячий будинок. Не знала я, що інше замислено: аби розв’язати мої дівочі руки (В. Логвиненко). розв’я́зані ру́ки у кого. В Лапшевича руки розв’язані: ні свата, ні брата (П. Панч). 2. Звільняти від обмежень, проблем і т. ін.; давати можливість діяти вільно, на власний розсуд. Сміливо відривайся від берега, заглиблюйся в ліс, виходь на оцю дамбу.. Тоді ти одразу відчуєш себе вільніше, розв’яжеш собі руки для маневру (О. Гончар); Обручов боявся відступити від букви закону.— Ну, гаразд. Пишіть резолюцію: “На розгляд бригадного генерала Федяєва”. Цим самим ви знімете з себе будь-яку відповідальність, а мені розв’яжете руки,— сказав, нарешті, Федяєв (З. Тулуб). ру́ки розв’я́зані у кого і без додатка. Як не є, Параска рада була — тепер вона вільніша, руки розв’язані, на хазяйстві невістка (К. Гордієнко).

рука́ в ру́ку, перев. зі сл. іти́. 1. Поряд, один біля одного. Петро, налягаючи на косу, порівнявся з старим Буканом, що вирвався був уперед. Тепер вони йдуть рука в руку, подзвонюючи косами (М. Чабанівський); Та зате цікаві ті листи для характеристики самого Драгоманова, його гострого логічного розуму, що пішов рука в руку з безоглядним егоїзмом у поводженні з людьми (І. Франко); // Узявшись за руки, разом. Від ранку до вечора на вільнім повітрі, рука в руку, в любих, тихих розмовах робили вони — зразу ближчі, а з часом щораз дальші прогулянки (І. Франко). 2. перев. зі сл. працюва́ти. Разом, спільно, у тісному єднанні. Дуже різні були вони — генерал-майор Талеман і генерал-полковник фон Штейніц — і в той же час вигідно доповнювали один одного, працювали рука в руку (П. Гуріненко); З нинішнім контингентом читачів ми прожили нелегкий рік, пройшли його рука в руку, і ось прийшов час прощання (З газети). рука́ об ру́ку. У давніх людей поезія і музика довго йшли рука об руку, поезія була піснею (І. Франко); Скепсис “Рівноваги” (Плужника) йде здебільшого рука об руку з трагізмом,— а це вже куди змістовніше й серйозніше.. (Л. Новиченко). руч об руч. Недарма осінь нас охотить До дії, руху, поривань. Руч об руч з нами вітер ходить, І спробуй хоч на хвильку стань! (В. Бичко).

рука́ в руці́. 1. Узявшись за руки, разом, один біля одного. Подруги за вікнами проходять З нареченими рука в руці (Л. Дмитерко). рука́ з руко́ю. І у першу-таки неділю після цього вечора Галя у свіжому вінку, рука із рукою з козаком Нарадою, пішла до церкви рано-ранесенько, .. і повінчалися собі любесенько (Марко Вовчок). 2. перен. Разом, дружно, в тісному єднанні. Ми нині народ, що проголосив Декларацію незалежності, й маємо стояти рука в руці (З журналу).

рука́ми й нога́ми (, й зуба́ми). 1. Всіма силами.. Пручавсь руками і ногами, або, як вчить сучасна класика, чинили опір всіма засобами (С. Караванський); Та тепер кожен за землю руками й ногами, й зубами держиться! (Б. Грінченко). 2. Категорично відмовлятися, виявляти повне небажання робити що-небудь, виконувати чийсь наказ, прохання і т. ін. — Годі вдома сидіти та хліб переводити,— пора й самому заробляти! Чіпка — руками й ногами! Та вже Оришка — давай його умовляти (Панас Мирний).

рука́ не підніма́ється (не здійма́ється) / не підні́меться (не здійме́ться). 1. у кого і без додатка. Не вистачає рішучості; сумління не дозволяє щось зробити. Ви так по- лицарськи говорите про жінок-критиків, що після сього якось рука не здіймається писати щось критичного проти Вас (Маковея) (Леся Українка); Вчитель хай не побоюється доносів, молодий батюшка на нього не писатиме, на таке рука не підніметься (М. Стельмах); — А де ж її подіти? — розводив я руками, хоч шафу ту, казати відверто, якось і шкода було. ..Поламати? Руки не піднімаються (З журналу). 2. на кого—що і без додатка. Не вистачає рішучості побити, покарати, убити когось. (Зінько:) Давно вже кортить мені віддубасить тебе, та рука не здіймається… (М. Кропивницький); — Щоб ви знали, ні на яку іншу птицю, крім качок, у Тихона не піднімалася рука (О. Довженко). рука́ не піднесла́сь. Та весь час він, молячися, чув, як муха, мов дитя, сіпалась у павутині, і пищала, і квилила. Серце в старця тріпоталось, та рука не піднеслась (І. Франко). 3. до чого. Не вистачає сил щось робити (від утоми, хвороби і т. ін.). Сама не знаю, чого я тепер так втомилась… днів три навіть рука до листів не здіймалась (Леся Українка).

ру́ки загребу́щі у кого. Хто-небудь дуже жадібний, ненаситний, прагне до наживи. Така вже ото ненаситна натура (у людини), руки загребущі, очі завидющі (Ю. Збанацький).

ру́ки коро́ткі у кого і без додатка. 1. Хто-небудь має обмежену владу, можливості; неспроможний щось зробити. — Ти знаєш, що значить сваритися з начальством. Або ти його зіпхнеш, або воно тебе з’їсть. Зіпхнути Маркушевського тобі не вдасться. Руки короткі (Ю. Бедзик); Не вистачає сил добратися до глибини (землі). Чує моє серце, що в девонах є газ, а руки короткі, от і шастаю по верхах (І. Цюпа). 2. Уживається як застереження, перев. при бійці; нічого не вийде. (Денис:) Ой, Кононе, гляди, щоб я тебе не взяв за чуба. (Конон:) Короткі руки (М. Кропивницький); — Уб’ю! — простогнав оскаженілий від ревнощів та алкоголю, хлопець. — Руки короткі,— гнівно відповіла дівчина (Л. Дмитерко). малі́ ру́ки. Може, битимеш? Малі руки, не виросли! (Панас Мирний).

ру́ки не дохо́дять / не дійшли́ у кого і без додатка. Хто-небудь не може займатися чимсь, зробити щось, перев. через велику зайнятість, брак часу і т. ін. Олена Левківна .. подалась до ставу, бо вже чимало назбиралося в неї непраної білизни, за різними клопотами все не доходили руки (Є. Гуцало); До сніданку порався (Приходько) по хазяйству: відкидав сніг, чистив у корівнику, навісив нові двері, що їх змайстрував іще з осені, а повісити все не доходили руки (А. Дімаров); Болгарська медична промисловість почала випускати домашню аптечку з 32 трав, які в різних сполученнях дають 140 рецептів від різних хвороб. Чому ж у нас руки не доходять до всього цього? (З газети); От ми все життя змінили, такі заводи, такі палаци збудували, а тут (у духовній сфері) нічого й не винайшли? Мабуть, тому, що не подумав про це ніхто, як то кажуть, руки не дійшли. А треба, щоб дійшли (В. Собко).

ру́ки не підійма́ються (не підніма́ються, не здійма́ються і т. ін.). 1. до чого і без додатка. Кому-небудь не хочеться нічого робити (від поганого настрою, втоми і т. ін.). Треба їй (Олені) поспішати, щоб вспіти, так щось руки не підіймаються (Г. Квітка-Основ’яненко); Їй (Марії) і не хочеться ні до чого прийматися; руки не здіймаються (Панас Мирний); Вечорами, коли (Надія) поверталася з роботи, в неї ні до чого не знімалися руки (С. Чорнобривець). 2. Уживається для вираження безвихідного становища, безпорадності і т. ін. Бився, бився він отак, а чим далі, лиш гірше. Таке безголів’я, що й руки не піднімаються. Взяв він та й женився удруге (Г. Хоткевич).

ру́ки не слу́хаються у кого і без додатка. Хто-небудь не в змозі щось зробити (від старості, кволості, втоми і т. ін.). (Кобзар:) А поможи мені, синашу, кобзу пересунути, а то старий уже став, руки не слухаються (Б. Грінченко). не слу́хають ні ру́ки, ні но́ги. Як зачула я це,— і не знаю, що зо мною сталось. Ридати захотілося, вискочити до них усіх, кинутись..— і… не можу. Не слухають ні руки, ні ноги… і голосу немає… (Г. Хоткевич).

ру́ки не туди́ стоя́ть у кого і без додатка. Хто-небудь невправно щось робить, не вміє робити чогось і т. ін. (Надія:) Куди ж його приткнуть? Нездатний ні до якої роботи. У нього й руки не туди стоять (О. Підсуха); — Баба, вона таки — баба! Тільки й почуєш — то те, то се, то не туди руки стоять (О. Ковінька).

ру́ки опуска́ються / опусти́лися у кого. Хто-небудь впадає в апатію, стає байдужим, пасивним, бездіяльним; не хоче робити чогось. Оксані було тяжко признати, що інший раз свекруха її права, що вона (Оксана) справді не вміє робити, і руки опускалися в неї (Грицько Григоренко); Скарга робить своє діло. Один, другий такий випадок, і в критика опускаються руки (З газети); Насоси працювали без зупинки дні й ночі, .. але в рудничних траншеях рівень анітрохи не знижувався. У декого з будівників опускалися руки, мовляв, не можна ложкою вичерпати моря.. (П. Інгульський); — Ой, Панасе, Панасе, як тепер будемо жити? — зовсім опустилися руки в матері (М. Стельмах).

ру́ки розв’яза́лися кому і без додатка. Хто-небудь звільнився від чого-небудь (від роботи, обов’язків, проблем і т. ін.). — А що, от і діждали волі,— казав він.— От і розв’язались нам руки (Панас Мирний); А тепер, коли самі собою розв’язались руки з телицею, я відчув .. відвагу в грудях, що навіть із мотикою не побоявся б на сонце кинутись (Є. Гуцало).

ру́ки фе́ртом, заст. Узявшись у боки (перев. про самовдоволених, чванливих, безцеремонних людей). Руки фертом, вираз строгий, Широко розкрачив (розкарячив) ноги. Та й бурчить собі Бассім (І. Франко).

рук не ви́стачить. Дуже багато. — У неї, мабуть, і своїх речей, що й рук не вистачить, а тут ще й ми (В. Кучер).

рук не чу́ти за чим, від чого і без додатка. Дуже втомлюватися, перенапружуватися від надмірної роботи (перев. руками). Рук не чула, несучи дитину, ноги дуже боліли від ходьби (Г. Квітка-Основ’янко); — А поки довезе усе куповане, то й рук не чує за тими клунками й корзинами (В. Кучер); Помахаєш лопатою — до кінця зміни рук не чуєш (З газети).

руко́ю пода́ти. Зовсім близько, недалеко. Від Солоних Хуторів уже рукою подати до містечка (О. Донченко); Від Сімферополя до Євпаторії рукою подати (Ю. Збанацький).

рук (ру́ки) не пога́нити об кого—що. Не зачіпати когось, не встрявати у неприємну історію. — Не погань руки об те падло. Слиззю гадючою забруднишся (М. Стельмах).

своя́ рука́ у кого. Підтримка, протекція. Сава Герасимович здавна в селі має вплив і авторитет, .. всі його поважають, скрізь у нього своя рука.. (Ю. Бедзик); А що ж місцева влада? А нічого, вона просто боїться зв’язуватися з відомствами, у яких свої “руки” і в Москві, і в Ленінграді (З журналу).

сере́дньої руки́. Який нічим не вирізняється серед інших; звичайний або посередній. “Колос” трохи вередує, хоча й має два барабани. А ось СК-4 (комбайн) геть захекується, як ото середньої руки косар, котрому вже до обіду всередині ріже (З газети).

си́льна (міцна́) рука́. Хто-небудь впливовий. — Полтава бореться, друзі!.. Чиясь сильна рука підтримує нас! (О. Гончар).

скла́вши (згорну́вши, спусти́вши і т. ін.) ру́ки. 1. Нічого не роблячи, не працюючи; без діла. — Підучилася коло вас, тепер на самостійну роботу пора. Нічого сидіти, склавши руки… (В. Кучер); Зрозумів він дар науки Так, що можна вже, мовляв, “Ждати манни”, склавши руки. З того приводу й гуляв, хімікати вихваляв! (С. Олійник); В одставку вийшов, А все-таки, заложивши руки, не хочеться сидіти (Панас Мирний). 2. Не вживаючи ніяких заходів, бути осторонь чого-небудь. — Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки (Леся Українка); Робочі бастують, покидають заводи .. Що ж їм сидіти, згорнувши руки, чекати, щоб за них хто подбав? (М. Коцюбинський); — Ви сидите собі, спустивши руки, та й граєте ідилію з селянами (І. Франко).

ско́вувати / скува́ти ру́ки. Позбавляти кого-небудь можливості вільно поводити себе, діяти. За все своє життя я вперше опинився в панському маєтку. Мимохіть це сковувало руки (П. Панч).

скупа́ти ру́ки в крові́. Убити кого-небудь або бути причетним до вбивства. Здавалося йому, що якби знайшов ворога і відомстив, скупав руки у ворожій крові,— все минуло би ся (Г. Хоткевич).

смерть занесла́ (свою́) го́стру косу́ (ру́ку) над ким—чим. Хто-небудь може померти, загинути. Часом вона зупинялась. Потім схоплювалась і бігла знову. Бігла від смерті, що вже було занесла над нею свою гостру косу (І. Цюпа); Хіба б їй (Марії) легше було, коли б смерть занесла свою руку і над його (Андрія) чолом? (Ю. Бедзик).

сон у ру́ку. Те, що наснилося, збудеться. Кума зичливо всміхалася і замріяно говорила: — Це ж сон ваш, серце Наталю, дивний отой сон .. Кажу вам щиро .. Олекса буде паном у московській столиці.. — Може, і справді сон в руку,— якось мляво мовила Розумиха: клопоти сьогодніші дуже втомили її (М. Лазорський).

сплива́ти з рук чиїх. Безслідно зникати, пропадати і т. ін. для кого-небудь. Масний подільський чорнозем .. спливав з їхніх рук (М. Стельмах).

тверда́ рука́. 1. у кого. Хто-небудь має вольовий, сильний характер. — Кошовим настановити Захара Олексійовича… Він добрий і простий, але рука в нього тверда… Таким має бути кошовий (С. Добровольський). 2. Вольова, сильна людина. А на давнім пожарищі Іскра братства тліла, Дотлівала, дожидала Рук твердих та смілих,— і дождалась (Т. Шевченко); — Мені потрібна тверда рука,— сказала вона Борисові, коли вони зустрілися вдруге (П. Загребельний); // Владно, рішуче (про вплив і т. ін. вольової, сильної людини, людей). Але ти директор, адміністратор. Ти повинен твердою рукою, коли бачиш неподобство, викорінювати його. І не тільки викорінювати, але й виправляти (Ю. Збанацький). залі́зна рука́. Видать, що правду каже цей єзуїт: не вирватися йому (Тарасові) із їхніх залізних рук! (Василь Шевчук); Ще вдавалося залізною рукою у замшевій рукавиці приборкувати локальні смерчі типу “компетентність”, “мікроклімат”, “прогнозування” й тому подібні інтелігентські витребеньки (А. Крижанівський).

трима́ти (держа́ти) себе́ в рука́х (в шо́рах). Стримувати свої почуття, намагатися бути спокійним; володіти собою в незвичайній, складній ситуації. — От з ними (ледарями) й воюєш мало не щодня .. Кипиш увесь, тамуєш у собі лютий вогонь і боїшся, щоб не зірватися, не розійтись, і дуже дорогою ціною тримаєш себе в руках (В. Кучер); — Прошу не клопотатися: все піде найкраще,— запевнив Первоцвіт, який хоч і хвилювався, але умів тримати себе в руках (М. Ю. Тарновський); Не визнання провини й не ніяковість, а бажання приховати від батька, як важко тримати себе в шорах, зігнуло синові шию (Ю. Шовкопляс); Пиши мені хоч по кілька слів щодня, а то я забуду свою обіцянку держати себе в руках і зовсім скисну (М. Коцюбинський). трима́ти не́рви в рука́х. Учитель повинен пам’ятати, що в спілкуванні з дітьми важливо тримати нерви в руках (З газети).

тягти́ (тягну́ти) / потягти́ (потягну́ти) ру́ку за кого, за ким, чию. Підтримувати когось, поділяючи його погляди; діяти в чиїх-небудь інтересах. (Пархім:) Волосний писар і старшина будуть за тебе тягти руку, я це через лікаря встрою (влаштую) (М. Кропивницький); Трудне діло — позви,— почав (суддя) до нього.— Усе треба, щоб хтось руку тяг за тобою (А. Тесленко); Ніколи на мене не ображайся, бо на людях я не завжди твою руку тягнутиму (Г. Колісник); Полупанки прихильно дякували Лошакову, що він потяг руку за свого брата дворянина (Панас Мирний); — Я потягну руку за тобою. Побалакати ще з товаришами суддями можу і… присудимо тобі посунути обніжок у Василів город (А. Тесленко). тягну́ти руч. Батько і собі за нею руч тягне (Ганна Барвінок). трима́ти ру́ку. Під час революції та війни громадянської він (Максиміліан Волошин) не тримав руку ні за червоних, ні за білих: переховував у себе і тих, і тих (А. Дімаров).

у вла́сні ру́ки чиї, кого, зі сл. відда́ти, переда́ти і т. ін. Особисто кому-небудь. Уклінно прохаю віддати його (вірш) у власні руки Марії Костянтинівні на спомин (Панас Мирний).

у дві руки́. Паралельно двома особами, приладами тощо. У звичайному обчислювальному центрі вихідні дані перфоруються на паперові стрічки чи перфокартки “у дві руки”. Потім обидва примірники порівнюються з допомогою спеціальних пристроїв контрольного зчитування (З журналу).

у до́брі ру́ки, зі сл. діста́тися, потра́пити і т. ін. До надійної, дбайливої людини, до хазяїна. Вони так зраділи, одібравши книжки.., і я ще більше запевнився, що книжки дістались у добрі руки (М. Коцюбинський); — Тепер руїни, а колись? Чого там тільки не було! Та й тепер ще попадись вона (Ратієвщина) у добрі руки — золото не місце (Панас Мирний).

умива́ти / уми́ти ру́ки, книжн. Ухилятися від участі в якій-небудь справі, знімати з себе відповідальність. Отже, коли у вас .. є хоч крапля любові до свого народу, коли ви не Пілат, що гордо умиває руки, а син народу, ..боріться проти Гітлера (О. Довженко); — Я хочу сказати вам усім, я вмиваю руки. Я мушу вам заявити цілком офіціально — всякі подальші експерименти над моїм винаходом провадяться тут без мого дозволу (В. Собко).

умі́лі ру́ки. Працьовиті, вправні в роботі люди. Неначе з сонця скована Умілими руками — Аж іскриться та блискає. Оце так справді школа! (В. Бичко); // Ті, що розуміються на чомусь. І все-таки Словник Уманця в умілих руках міг давати свого часу певну користь; буває іноді, що в стилістичних шуканнях доводиться заглядати в нього й сьогодні (М. Рильський).

у наді́йних рука́х. 1. У повній безпеці, там, де ніщо не загрожує; у людей, які не підведуть. — Листівки, говорите, в надійних руках? — В надійних (М. Стельмах). 2. В оточенні, яке позитивно впливає на кого-, що-небудь, у сприятливих умовах. — Міг би хлопець зовсім пропасти, збаламутитись, а зараз він у надійних руках,— запевнив Тритузний.— Тут (у спецшколі) до нього увага, тут за ним догляд і вдень і вночі (О. Гончар).

у рука́х чиїх, у кого. 1. У залежності від кого-небудь; у чиїйсь владі. Василь колись вертів цілим повітом!.. У Василя всі були в руках — і комісар, і суддя, і сам предводитель (Панас Мирний); Шкребтав старий Михайло в потилиці. Виходило ніби так, що він у сина в руках (Г. Хоткевич); Марта мало не вискочила з-за столу і, приховуючи радість, подала голос.. — У ваших руках моє щастя (М. Стельмах); — Що за тон, Оленчук?.. Не забувай, одначе, що я можу тебе, як комаху оту… І сучасне, й майбутнє твоє в моїх руках! (О. Гончар). 2. У чиємусь розпорядженні, користуванні, володінні і т. ін. В твоїх руках все на світі. Твоя свята воля! Нехай буде так, як буде,— Така моя доля! (Т. Шевченко); — То невже, коли власть у твоїх руках, ти не можеш на моє ненароджене викроїти якусь скибку землі? (М. Стельмах); Маючи його (готель) в своїх руках, батальйон, власне, мав би своєрідний зручний трамплін для того, щоб оволодіти новим кварталом (О. Гончар); Почорнілі на дощах скирти соломи ще вранці були в руках противника (О. Гончар).

у ру́ки (до рук) кого, до кого. До кого-небудь; під контроль, володіння, владу когось. Коли панські маєтки пустошилися, економії занепадали, переходили в руки купців, .. не більшало й не ширилося добро кріпацьке (Панас Мирний); Вся колона кавалеристів .. спинилась і завмерла.. Літак сам ішов у руки ворожим кавалеристам (А. Хорунжий); — Значить, просто йти на ліс? — Ая (аякже). Просто на ліс, жовнірам у руки (В. Винниченко); Шанці один за одним переходили до рук атакуючих (С. Добровольський).

у ру́ку, зі сл. сон. Який справдився; віщий. То ж кум Нечай ще їв рибу-щуку, а ще ж приснився і сон у руку (Л. Костенко); Кажу вам щиро — сон піде в руку: Олекса буде паном у московській столиці (М. Лазорський); Ігор терпляче ждав інших розмислів Делоне. І Борис, ніби вгадавши намір свого товариша, повів далі: — Сон, як кажуть, у руку (З журналу).

у ру́ку (йде́ться) кому. Що-небудь дається комусь легко, без особливих зусиль. — Ну, а як йому грамота, пане дяче? — Грамота йому — в руку. Пам’ять добра (С. Васильченко); Так усе тепера (тепер) чогось Хведорові в руку йшлося: урожай був добрий, щепи приймались (Грицько Григоренко).

у свої́ ру́ки, зі сл. взя́ти. Стати власником чого-небудь. Андрій поглядав на розвалені кам’яниці і радісно хитав головою.— Та! вже воно так довго не буде!.. вони .. (німці, чехи) як візьмуть (фабрику) у свої руки, то швидко пустять пару! (М. Коцюбинський).

(усе́) схо́дить / зійшло́ (з рук) кому і без додатка. Залишається безкарним, не поміченим. Коли завинить простий робітник — його покарають. Та коли адміністрація, верхівка — їм усе сходить (Ю. Щербак); Вона .. намагалася верховодити і .. коверзувати. І теж нічого — сходило з рук (М. Стельмах); На нього частенько ображались… Писали, скаржились — все йому сходило з рук (А. Дімаров); // Минає, уладнується як-небудь. (Єфрем:) Іншим якось сходить з рук, а я спіткнувся; підвівся, та вже ґрунту під ногами не почув (М. Кропивницький).

ухопи́тися (рука́ми) за го́лову. Дуже розхвилюватися через безвихідність становища, безнадійність і т. ін. На призьбі під будиночком Брилів товариші побачили гурт ранніх гостей. Харитон зразу же ухопився за голову (Ю. Смолич).

у чоти́ри руки́, перев. зі сл. гра́ти. Грати удвох на одному музичному інструменті (перев. роялі, піаніно). Вони грали увертюру з “Норми” в чотири руки; грали вправно, старанно, дотримували такту (З газети); В іншій квартирі нас зустріла музика. Павло Бєляєв та його дочка Ірина в чотири руки грали Бетховена (З журналу).

ходи́ти / піти́ по рука́х. Потрапляти від одного до іншого; бути в користуванні то одного, то другого. Книжка пішла по руках (І. Нечуй-Левицький); Чарка пішла по руках, і люди урочисто пили (М. Стельмах); Кулемет уже пішов по руках. Житченко .. уважно розглядає його .. Передаючи кулемет Яреськові, додає: — Бережи! (О. Гончар); // Вести аморальний спосіб життя, перебуваючи в інтимних стосунках не з одним чоловіком (про жінку). Після смерті чоловіка пішла Марфа по руках (З журналу).

хоч (на́дво́є) розірви́ся (перерви́ся). 1. Забагато роботи, клопоту і т. ін. для однієї людини. (Килина:) Ой, тітко, вдовиці — хоч надвоє розірвися!.. (Леся Українка); — Максиме, як же ти двері навішуєш? — То покажіть,— просить Максим.— Мені ж треба йти ліжечка робити, хоч розірвись… (М. Зарудний); — А техніка ламається, а запчастин катма, а людей пучка, так що доводиться парити лоби, не скоро до хати приплентає. — Так, так,— підтакувала.— І Христя каже, що хоч розірвись (Є. Гуцало). хоч ру́ки розірви́. Хоч руки розірви! Тільки те й знай: тому їсти дай, того напувай (О. Ковінька). 2. Що не роби, все марно, безрезультатно. Так повелося на вічі — не захотіли слухати, хоч розірвися, не дадуть і рота роззявити (А. Хижняк).

чужи́ми рука́ми. Працею, зусиллями, енергією інших. Багач .. любив робити чужими руками (Казки Буковини..); Усе то була ватага, вигодувана чужою працею, обута й зодягнена чужими руками (Панас Мирний).

чужи́ми рука́ми жар загріба́ти (вигорта́ти). Використовувати працю, зусилля інших у своїх інтересах, часто там, де небезпечно. — А ти (Василю) розумний? — уїдливо, гірко спитала Галя.— Ти розумний свою вину на чужих складати, чужими руками жар загрібати (Панас Мирний); Я зостаюсь при моїй думці про “Громадський голос”, себто, що дати на нього гроші, то все одно, що кинути їх у піч, сі панове, очевидно, хотять (хочуть) чужими руками жар загрібати, та ще щоб ті руки їм же платили (Леся Українка); Розумні люди завжди чужими руками жар вигортають, а дурні поперед батька в пекло лізуть... (М. Стельмах).

чужі́ ру́ки. 1. Хто-небудь інший. Хто уникає всякої “панської” охоти, де все для тебе роблять чужі руки, а ти маєш тільки стріляти готовеньке і потім рахувати, скільки “взяв”,— справжній мисливець (М. Рильський). 2. Вороги, люди протилежного стану, поглядів. Старший брат завладав батьківщиною, а його подав, як то кажуть, чужим рукам на пожирання (Ганна Барвінок); Туман обдав нас подихом солоним, І стало темно, наче уночі. Тепер ти не фортеця, Альбіоне, В чужих руках від брам твоїх ключі (Л. Дмитерко).

швидки́й (ско́рий) на ру́ку. Спритний, вправний, проворний у діях. — Які ж то в пана були наміри? — щиро поцікавилась скора на руку господиня (О. Ільченко).

ще́дрою руко́ю. Не виявляючи скупості, не шкодуючи. Житню щедрою рукою Ти з вівсяною мукою Пересиплеш та піску Нишком втрусиш по мішку (Я. Щоголів); Він всюди сіяв щедрою рукою колядку, діалог і студний кант (М. Зеров); Грається (сонце)… Воно горить срібно-золотим сяйвом і бризки гарячого золота кидає щедрою рукою (Остап Вишня).

як (мов, немо́в і т. ін.) руко́ю зняло́ що, безос. Дуже швидко, раптово минуло, зникло щось.— На, вражий сину, приложи оце листя, так завтра мов рукою зніме (П. Куліш); З Одарки весь хміль мов рукою зняло (В. Міняйло); Із Яся сон немов зняло рукою (Василь Шевчук).

як (мов, ні́би і т. ін.) без рук без кого—чого. 1. Зовсім безпомічний, безпорадний і т. ін. Я Дарки не дам, бо я без неї як без рук (Леся Українка); Сулейман дуже зрадів, діставши чотки — без них він був як без рук (М. Коцюбинський); Я без рушниці як без рук. Без неї я боюся й мух! (Олександр Олесь). 2. Не можна обійтися без чого-небудь. — А в хазяйстві все ж, як не є, відерце мусить бути.— А звісно, без відра, як без рук,— погоджується Дорошко (І. Цюпа); Ремонтували (в кузні) всяку всячину, без якої в господарстві — як без рук (А. Іщук).

як (мов, ні́би і т. ін.) з Бо́жої руки́. Легко, без докладання великих зусиль. Зо триста років (в Україні) лилася кров, величезні жертви клали без успіху, і раптом, як з Божої руки, несподівано дано незалежність (В. Барка).