рундук

РУНДУ́К, а́, ч.

1. Те саме, що ґа́нок.

В садку сутеніє. Степан нишком вилазить вікном з своєї кімнати на рундук, прудко та звинно зіскакує з рундука на землю (Леся Українка);

Добре втомившися, знайшла вона чималий будинок з великим рундуком (Б. Грінченко);

Перед брамою сани спинилися, хтось на рундук увійшов, з ключником говорить, крізь кімнати іде, дверми лускає (Б. Лепкий);

Дівчина зійшла на легкий, обгороджений балясинками рундук, зупинилася перед дверима (М. Стельмах);

Кочубей з цілим оберемком паперу переходив через гетьманський двір до рундука палацу. Він ішов до Мазепи (Д. Мордовець).

2. Легка споруда, що являє собою відкритий або критий прилавок для роздрібної торгівлі.

– Пішла я в той ряд, де продають огородину [городину]. А ряд той довгий, похожий на вулицю: по обидва боки рундуки з покрівлею на стовпцях (І. Нечуй-Левицький);

Порох стоїть над рундуками, коло яких позостовались тільки .. торговці (В. Винниченко);

Іноді пес кидав старого газетяра й блукав на базарі, біля рундуків (М. Хвильовий);

Ліворуч, трохи далі, затих базар із своїми крамницями, рундуками, ятками (С. Черкасенко);

Він не бував у пивницях і цікаво роздивлявся на рундук із їстивним, грубенького господаря в піджачній парі .. і на соковитий малюнок свіжого рака перед себе (В. Підмогильний);

Серед приватних крамничок і рундуків метушилися покупці та продавці (Н. Рибак).

3. Невелика споруда для ремонту, лагодження чого-небудь (перев. взуття).

На розі вулиці моєї У голубому рундуку Працює швець (І. Нехода).

4. Великий ящик з кришкою для зберігання чого-небудь.

– Отже я й кажу: і на березі не був, і про своє господарство не потурбувався. В рундуці що робиться! Смітник! (Д. Ткач);

// Продовгуватий ящик для сидіння або лежання.

На цвинтарі, і там не без іграшок: де побачать [парубки], що на рундуках полягали дівчата, так їх і поперекидають (Г. Квітка-Основ'яненко).