рундук

рунду́к

-а, ч.

1》 Те саме, що ґанок.

2》 Легка споруда, що являє собою відкритий або критий прилавок для роздрібної торгівлі.

3》 Невелика споруда для ремонту, лагодження чого-небудь (перев. взуття).

4》 Великий ящик з кришкою для зберігання чого-небудь.

|| Продовгуватий ящик для сидіння або лежання.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рундук — рунду́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. рундук — [рундук] -ука, м. (ў) -уку, мн. -уки, -ук'іў Орфоепічний словник української мови
  3. рундук — РУНДУ́К, а́, ч. 1. Те саме, що ґа́нок. В садку сутеніє. Степан нишком вилазить вікном з своєї кімнати на рундук, прудко та звинно зіскакує з рундука на землю (Леся Українка); Добре втомившися, знайшла вона чималий будинок з великим рундуком (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. рундук — ГА́НОК (прибудова біля входу в будинок зі східцями, іноді з покрівлею), ГА́НКИ мн., РУНДУ́К, ПРИ́СІ́НКИ, ПРИ́СІ́НЦІ, ПРИ́СІ́НОК, ПІДСІ́ННЯ, ПІДДА́ШОК, ПІДДА́ШШЯ (тільки з покрівлею). Словник синонімів української мови
  5. рундук — Рунду́к, -ка́, на -ку́; -дуки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. рундук — РУНДУ́К, а́, ч. 1. Те саме, що га́нок. Добре втомившися, знайшла вона чималий будинок з великим рундуком (Гр., Без хліба, 1958, 83); Дівчина зійшла на легкий, обгороджений балясинками рундук, зупинилася перед дверима (Стельмах, І, 1962, 130). Словник української мови в 11 томах
  7. рундук — 1. Критий майданчик зовнішніх мурованих сходів. 2. Зруб ґанку, самий ґанок або його верхній майданчик. Також вживається: ~ звисом — майданчик ґанку, який підтримується випусками колод. Архітектура і монументальне мистецтво
  8. рундук — Рундук, -ка м. 1) Крыльцо. Його мати старая на рундуку стояла, все плакала, ридала. Чуб. V. 980. Княгиня зійшла з рундука на зустріч гостям. К. ЧР. 211. 2) Ларь на базарной площади. ум. рундучок. МВ. ІІ. 32. Словник української мови Грінченка