рус

РУС, а, ч.

іст. Житель Київської Русі.

Руси, в складі яких були слов'яни (нащадки сколотів, зарубинців, антів-черилхівців, що проживали в басейні річки ось), створили VI століття н. е. союз племен, область якого впритул до XII століття називалася Руською землею. В неї входили Київ, Поросся, Чернігів, Сіверська земля (з наук.-попул. літ.);

У IX-Х ст. значно розширилась область розселення східних слов'ян, яких стали називати русами, або руськими, а їх країну – Руссю (з навч. літ.);

Київські флотилії вирушали [у IX ст.] Руським морем у Царград, а далі руси верблюжими караванами досягали Багдада в Месопотамії (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рус — рус іменник чоловічого роду, істота житель Київської Русі Орфографічний словник української мови
  2. рус — -а, ч., іст. Житель Київської Русі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Рус — У зх.-слов'янських легендах засновник руської держави, брат Чеха і Лєха. Універсальний словник-енциклопедія
  4. рус — РУС, а, ч. 1. іст. Житель Київської Русі. У IX-Х ст. значно розширилась область розселення східних слов’ян, яких стали називати русами, або руськими, а їх країну — Руссю (Іст. СРСР, І, 1957, 29). 2. заст. Росіянин. Товстий, добродушний турок.. Словник української мови в 11 томах