рус
РУС, а, ч.
іст. Житель Київської Русі.
Руси, в складі яких були слов'яни (нащадки сколотів, зарубинців, антів-черилхівців, що проживали в басейні річки ось), створили VI століття н. е. союз племен, область якого впритул до XII століття називалася Руською землею. В неї входили Київ, Поросся, Чернігів, Сіверська земля (з наук.-попул. літ.);
У IX-Х ст. значно розширилась область розселення східних слов'ян, яких стали називати русами, або руськими, а їх країну – Руссю (з навч. літ.);
Київські флотилії вирушали [у IX ст.] Руським морем у Царград, а далі руси верблюжими караванами досягали Багдада в Месопотамії (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рус — рус іменник чоловічого роду, істота житель Київської Русі Орфографічний словник української мови
- рус — -а, ч., іст. Житель Київської Русі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Рус — У зх.-слов'янських легендах засновник руської держави, брат Чеха і Лєха. Універсальний словник-енциклопедія
- рус — РУС, а, ч. 1. іст. Житель Київської Русі. У IX-Х ст. значно розширилась область розселення східних слов’ян, яких стали називати русами, або руськими, а їх країну — Руссю (Іст. СРСР, І, 1957, 29). 2. заст. Росіянин. Товстий, добродушний турок.. Словник української мови в 11 томах