1. Словник української мови в 11 томах

рус

РУС, а, ч.

1. іст. Житель Київської Русі.

У IX-Х ст. значно розширилась область розселення східних слов’ян, яких стали називати русами, або руськими, а їх країну — Руссю (Іст. СРСР, І, 1957, 29).

2. заст. Росіянин.

Товстий, добродушний турок.. спокійно вів річ: — ..я так і знав, що він рус, втікач… (Коцюб., І, 1955, 381).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рус — рус іменник чоловічого роду, істота житель Київської Русі Орфографічний словник української мови
  2. рус — -а, ч., іст. Житель Київської Русі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рус — РУС, а, ч. іст. Житель Київської Русі. Руси, в складі яких були слов'яни (нащадки сколотів, зарубинців, антів-черилхівців, що проживали в басейні річки ось), створили VI століття н. Словник української мови у 20 томах
  4. Рус — У зх.-слов'янських легендах засновник руської держави, брат Чеха і Лєха. Універсальний словник-енциклопедія