рівноправний

РІВНОПРА́ВНИЙ, а, е.

1. Який має однакові, рівні з ким-, чим-небудь права.

[Ольга:] Ми станемо рівноправними громадянами, ми, тату, станемо людьми, ти розумієш?.. Ми нарівні зо всіма працюватимемо (Д. Бедзик);

Левицький на багатьох прикладах яскраво показав, що українська жінка-шляхтенка в XVI –XVII ст. була рівноправною з чоловіком (з наук. літ.);

Рівноправний партнер;

// Заснований на рівноправності, зумовлений рівноправністю.

– Позаяк мова йде про союз із сусідами, ми не можемо не поставити перед собою питання: де гарантії, що союз наш буде справді рівноправним і справді вільним? (О. Гончар).

2. перен. Який виконує таку саму роль або має таке саме значення; рівнозначний.

[Мартіан:] Слухай, сину .. Чи ж найпочесніше у світі – лавр? Шановний дуб, оливна гілка миру, свячена пальма – чи ж не рівноправні вони славутнім лаврам? (Леся Українка);

Сполучник – службова частина мови, що виступає для поєднання рівноправних членів речення і окремих речень (з наук. літ.).