рівноправний
РІВНОПРА́ВНИЙ, а, е.
1. Який має однакові, рівні з ким-, чим-небудь права.
Радянський Союз — це велика сім’я вільних і рівноправних народів (Рильський, III, 1956, 15);
В соціалістичному суспільстві всі трудящі є рівноправними власниками засобів виробництва (Ком. Укр., 11, 1969, 46);
[Ольга:] Ми станемо рівноправними громадянами, ми, тату, станемо людьми, ти розумієш?.. Ми нарівні зо всіма працюватимемо (Д. Бедзик, Ост. вальс, 1959, 58);
// Заснований на рівноправності, зумовлений рівноправністю.
— Позаяк мова йде про союз із сусідами, ми не можемо не поставити перед собою питання: де гарантії, що союз наш буде справді рівноправним і справді вільним? (Гончар, II, 1959, 188);
Однією з характерних рис сучасної робітничої сім’ї є рівноправне становище жінки (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 89).
2. перен. Який виконує таку саму роль або має таке саме значення; рівнозначний.
[Мартіан:] Слухай, сину.. Чи ж найпочесніше у світі — лавр? Шановний дуб, оливна гілка миру, свячена пальма — чи ж не рівноправні вони славутнім лаврам? (Л. Укр., III, 1952, 290);
Сполучник — службова частина мови, що виступає для поєднання рівноправних членів речення і окремих речень (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 334).
Значення в інших словниках
- рівноправний — рівнопра́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- рівноправний — З рівними правами; ФР. паритетний, рівний. Словник синонімів Караванського
- рівноправний — -а, -е. 1》 Який має однакові, рівні з ким-, чим-небудь права. || Заснований на рівноправності, зумовлений рівноправністю. 2》 перен. Який виконує таку саму роль або має таке саме значення; рівнозначний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рівноправний — РІВНОПРА́ВНИЙ, а, е. 1. Який має однакові, рівні з ким-, чим-небудь права. [Ольга:] Ми станемо рівноправними громадянами, ми, тату, станемо людьми, ти розумієш?.. Ми нарівні зо всіма працюватимемо (Д. Словник української мови у 20 томах
- рівноправний — Рівнопра́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рівноправний — Рівноправний, -а, -е Равноправный. О. 1861. VIII. 90. Словник української мови Грінченка