рідний

РІ́ДНИЙ, а, е.

1. Який має кровну спорідненість, кровний зв'язок із ким-небудь.

[Андрій:] Я знаю, що діти одної матері настільки рідні межи собою, що не треба й доказувати сього (Леся Українка);

Перша відрада – то її рідна мати, така добра і кохаюча (М. Коцюбинський);

На сьомому році Люба залишилась сиротою. Громада призначила їй громадських опікунів, а землю й хату віддала рідному дядьку (М. Стельмах);

* Образно. – Сила і спритність, кажуть, – рідні сестри. Де одна не впорається, там друга прийде на підмогу (С. Добровольський);

* У порівн. По сніданку пішов до Горького. Там мене стріли як рідного, обнімали і цілували, взагалі дуже прихильні до мене (М. Коцюбинський);

// Власт. людині, яка має кровну спорідненість, кровний зв'язок із ким-небудь.

Теплом обгортають милі слова, рідна ласка... хочеться спати... голова хилиться. А неня вже постіль постелила (Г. Хоткевич);

// Який належить тому, хто має таку спорідненість, такий зв'язок із ким-небудь.

Діду мій! Я твій онук. Я й досі чую рідних рук ласкавий дотик (В. Сосюра);

// Який перебуває у шлюбі з ким-небудь (про чоловіка стосовно до дружини й навпаки).

[Ганна:] Ну, мабуть, що не тільки я, а й Надія Терентіївна не одрізнить тебе од Андрія, дарма що рідна його дружина (З. Мороз);

// Який складається з кровно споріднених осіб.

Гірко жилося Тарасові в рідній сім'ї через злидні та недостачі (Панас Мирний);

Мені ввижається, як в тихім, ріднім колі Старий дідусь навча своїх онуків (Леся Українка).

2. у знач. ім. рі́дні, них, мн. Батьки.

– Е, пішли тепер діти, та тільки не такі, як раніше, що батька та матір слухали, а інші, розумні.., що рідних і вухом не ведуть (Григорій Тютюнник);

// Близькі й далекі родичі.

Гордилися нею і рідні, й сусіди... (І. Нехода);

Рідні з усіх сил пнуться, щоб дістати щось хороше, і посилають у табір матерям, сестрам, бабусям одяг і харчі (А. Хижняк).

3. перен. Близький кому-небудь духом, звичками, поглядами і т. ін.

Бідний до бідних рідний, а багатий нікому не радий (прислів'я);

Зустрівся [Т. Шевченко] знову тої зими 1844 року з рідним Михайлом Семеновичем Щепкіним (О. Іваненко);

// Якому віддав себе, присвятив своє життя.

Дуже рад, що моя праця прийшлася до смаку, а ще більше буду радіти, коли нею послужу на користь нам рідного діла (Панас Мирний);

Прощайте!.. А я рушаю в путь – нову стрічать весну, Скромнішу, а проте безумно – запашну, До друзів, до Дніпра, до рідної роботи (М. Рильський);

// З яким зжився, до якого звик.

Ватаг сидить серед свого начиння, як батько серед дітей. Все воно – чорні лавки і стіни, ватра і дим... – все воно близьке і рідне, на всьому спочила його тепла рука (М. Коцюбинський);

// У якому все знайоме до дрібниць.

– Ранком у сірій млі вантажимось на корабель .. Я, потрапивши до рідної стихії, літаю скрізь (Ю. Яновський);

// у знач. ім. рі́дне, ного, с. Те, що є дорогим, близьким серцю.

Послухатися Мар'ї – покинути?.. Серце не хотіло. Воно шептало, що вона тут рідне покине, дороге та любе позбуде (Панас Мирний);

Від землі теж пахло рідним .. і знайомим з дитинства (Григорій Тютюнник);

// Де або в якому хтось працює, служить, учиться і т. ін.

Тиміш Стоян повернувся на рідний свій завод – київський Арсенал. Тут він працював змалку (О. Довженко);

Чомусь ураз згадався їй рідний колгосп (Є. Кротевич);

Коли .. відлунають слова напучень та поздоровлень, коли відмінниця Алла Ратушна вже схлипне, від імені всіх однокласників прощаючись з рідною школою та вчителями... після цього всі учасники вечора висипають на подвір'я (О. Гончар);

// З якого вийшов, до якого належить хто-небудь.

“Донбас!.. Ми йдем на бій за тебе, – казав Олег, – казали всі, – .. за рідний люд, щоб Батьківщині весна всміхнулась золота” (В. Сосюра);

В найскрутніший момент він шукав підтримки насамперед звідси, із рідного народного середовища (О. Гончар);

// Характерний для певного народу, притаманний йому.

[Храпко:] Що це на тобі за такі убори? [Петро:] А що вам чудно, батьку? Хіба ви ніколи не бачили такого? Це ж наше рідне одіяння, котре кожен чоловік на селі носе [носить] (Панас Мирний);

Вона навіть іноді ласкаво зазиває Кульжан у свою юрту і розповідає їй щось цікаве або навчає рідним звичаям (З. Тулуб);

Рідний пісенний мотив було особливо приємно почути тут, далеко від батьківщини (Ю. Смолич).

4. В якому народився, виріс хто-небудь або який пов'язаний з чиїмсь місцем народження.

[Роман:] Захотілося .. глянути на рідну оселю, спочити під стріхою!.. (М. Кропивницький);

Старший лейтенант знаходить [на карті] села свого рідного району, розшукує знайомі шляхи, переліски, балки, горби (О. Гончар);

Теплом рідної землі війнуло від нього [листа] на поета, винним ароматом осінніх київських садів (З. Тулуб).

5. Уживається при пестливому звертанні до кого-, чого-небудь.

– То ти сирітка, моя рідная? Ох! гірка сирітська доля! (Панас Мирний);

Степе рідний, честь і славу Тобі маю піднести! (П. Грабовський);

Сашо! Не сердься, рідна. Я, здається, знову щось не так сказав... (О. Довженко).