рідний

і (рі́дна) ма́ти не впізнає́ (не пізнає́) / не впізна́є (не пізна́є) кого і без додатка. Хтоcь дуже змінився на вигляд, зовні. В нас і таке бува: поїде дівка з села, потиняється рік-два, а потім повертається такою, що й рідна мати її не пізнає. Моди всякої повигадує… Та обріже косу, накрутить на голові таку фурделю, кури лякаються (Ю. Мокрієв).

рі́дного ба́тька прода́сть. Хто-небудь непорядний, здатний зрадити, вчинити підлість. — Знаємо ми таких приятелів (станового). Вони вам за медалю рідного батька продадуть! — тикаючи пальцем, гукав Пищимуха (Панас Мирний).

як за рі́дного ба́тька (та́та), зі сл. пра́вити, гну́ти і т. ін. Занадто дорого, дуже багато. Тільки кажи, що тобі дати за “прошеніє”? Та не заправ, як за рідного батька! (М. Коцюбинський); — Сказала (Докія) із співчуттям, зручніше спираючись рукою на тин.— І таку ціну гнуть (за худобу), як за рідного батька (М. Стельмах). як за ба́тька. В повоєнні літа .. за голку правили на ярмарках, як за батька (М. Зарудний).

як на (свого́ (рі́дного)) ба́тька, зі сл. крича́ти. Не стримуючи себе; дуже сильно. Кричать, як на батька (Укр.. присл..).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

рідний — (який кровно споріднений з кимсь) кровний, кревний, (по батькові) однокровний, єдинокровний, книжн. єдиноутробний, (як іменник) родич. Словник синонімів Полюги
рідний — рі́дний прикметник Орфографічний словник української мови
рідний — (брат) кровний, кров від крови, кість від кости; (- місто) родинний, родимий; (духом) близький, споріднений; (- діло) улюблений; (звук) знайомий; (край) батьківський, ур. отецький, отчий; (- мову) матірній; мн. ж ім. РІДНІ, <�близькі> родичі; рідненький, ріднесенький. Словник синонімів Караванського
рідний — див. родич Словник синонімів Вусика
рідний — [р’іднией] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
рідний — -а, -е. 1》 Який має кровну спорідненість, кровний зв'язок із ким-небудь. || Власт. людині, яка має кровну спорідненість, кровний зв'язок із ким-небудь. || Який належить тому, хто має таку спорідненість, такий зв'язок із ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
рідний — РІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який має кровну спорідненість, кровний зв'язок із ким-небудь. [Андрій:] Я знаю, що діти одної матері настільки рідні межи собою, що не треба й доказувати сього (Леся Українка); Перша відрада – то її рідна мати, така добра і кохаюча (М. Словник української мови у 20 томах
рідний — БЛИЗЬКИ́Й (який має пряме, безпосереднє відношення до кого-небудь, тісно пов'язаний з ним особистими інтересами), СВІЙ підсил., РІ́ДНИЙ підсил. Ще вчора дівчина нікого не потребувала, ..а сьогодні їй уже хотілось бачити людей і серед них когось близького. Словник синонімів української мови
рідний — Рі́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
рідний — РІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який має кровну спорідненість, кровний зв’язок із ким-небудь. [Андрій:] Я знаю, що діти одної матері настільки рідні межи собою, що не треба й доказувати сього (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах