різати

без ножа́ рі́зати кого і без додатка. Ставити кого-небудь у скрутне, безвихідне становище; завдавати кому-небудь великих неприємностей. — Бійся Бога, май серце, Борух! Чого мене ріжеш без ножа? (Ю. Мартович); — Ну, що тут у вас сьогодні? — спитав Левченко. Кадук без ентузіазму, похмуро глянув з-під насуплених брів.— Те, що й учора,— буркнув він неохоче.— Шаблій без ножа нас ріже (Д. Бедзик); — Он ба який. Нас, можна сказати, ріжуть без ножа, а тут іще й кричати не велено. Оце слобода (свобода) (І. Цюпа); // Завдавати кому-небудь душевних страждань, мук, болю. — От би-с мовчав та не різав мене без ножа! — скрикнув чоловік і, знов похиливши голову, захлипав, мов дитина (І. Франко).

кра́яти (рі́зати) / розкра́яти (розрі́зати) се́рце (ду́шу) кому, чиє, чию і без додатка. Завдавати кому-небудь страждання, муки, душевного болю. — От краще помиріться з Олександрою та живіть, як люди, у згоді! Не крайте мого серця на старість (М. Коцюбинський); — Не говори так, Андрійку, не ріж мого серця (Л. Мартович); Часом, буває, давні втрати і болі ріжуть душу солдатську невблаганно (Д. Луценко). кра́яти на шматки́ се́рце. Кімнату огортала зловісна тиша, туга безжально краяла на шматки серце (А. Хижняк). кра́яти ноже́м по се́рці. Вітер починає грати на далекім ворунні .. Невгавуче, безперестанку. Висотує жили і крає ножем по серці (М. Коцюбинський). розкра́яти і се́рце, і ду́шу. А втім, може, й справді се якась невідома сила розкраяла мені і серце, і душу надвоє (Леся Українка). різону́ти по се́рцю кого і без додатка, безос. Як подумаю, що виїжджати треба, так по серцю й різоне (Григорій Тютюнник).

по́ли (полу́) вріж та тіка́й. Беззастережно, за будь-яких обставин поривай стосунки з ким-небудь лихим, недобрим або уникай їх. Од ледачого поли вріж та тікай (Укр.. присл..); — А хто вас знає, ви усі до вінця такі гарні та тихі, хоч у вухо бгай, а після вінця зараз закрутять веремія, хоч поли вріж та тікай! (І. Нечуй-Левицький); (Грицько:) Годі, Химко, не плач. Знай, що тут, у цьому лихому місці твоя згуба засіла. Тікай мерщій від неї! Поли вріж та тікай (Панас Мирний). по́ли врі́зати (рі́зати) та тіка́ти. Христя від його поли ріже та тікає, а він, як реп’ях той, учепився (Панас Мирний); // Швидше залишай, покидай (про місце, територію і т. ін.). — Я дуже співчуваю панові... Звичайно, з наших проклятих місць поли вріж та тікай... (М. Старицький); (Дудар:) Це така казка, що полу вріж та тікай... (Л. Смілянський).

рі́зати / розрі́зати пові́тря (ти́шу). 1. Різко, голосно лунати (про звуки). Фю-ї-ї! Фю-ї!… знову різало повітря якесь гостре свистіння (Б. Грінченко); Розрізав густе повітря постріл рушниці (М. Коцюбинський). 2. Порушувати тишу різкими звуками. Ранішній кашель не давав йому спокою. Він бухикав, гавкав, вив, ричав, як цілий звіринець, і гострими звуками різав вранішню тишу (М. Коцюбинський).

рі́зати ву́хо (ву́ха, слух) кому, чим і без додатка. 1. Неприємно вражати слух своїм грубим, різким або невправним звучанням. На розхряпаних вікнах сиділи хлопці й співали. А їхні голоси високі, неодностайні, різали вухо дзвінким і гострим склом (І. Микитенко); Різали вуха незвичні слова власників отих рундуків і крамничок: — Мадам, тільки для вас, справжнє “Коті”… (Н. Рибак); // Викликати негативні враження, дратувати своєю недосконалістю. Я не вбачаю ні одного виразу (в сонетах Грінченка), щоб різав ухо та потребував зміни (В. Самійленко); Поема до друку не годилася, а серед віршів були цікаві. Брунькасті і важкі, вони трохи різали слух, але й будили думку (Ю. Мушкетик). різону́ти (різну́ти) ву́хо (ву́ха) кому, що. — Мухо, ти? — запитав (Федір) розгублено. На це прізвисько Муся раніше покірно і навіть охоче озивалася. Тепер воно різонуло їй вухо, прозвучало образливо і принизливо (Д. Ткач); — Від телефону відривається жвава дівчина в голубій косинці. — Ви до кого, бабусю? — різнуло вуха прикре слово. — До секретаря… (А. Хижняк). 2. без додатка. Виділятися серед чого-небудь, знижуючи його якість. У маленькому творі кожна зайвина і неточність одразу впадає в око, ріже слух, калічить художню тканину (З газети).

рі́зати ноже́м кого. Завдавати комусь душевних мук, переживань; неприємно вражати, ображати кого-небудь. Йдіть уже, тітко Ярино, йдіть!.. Хіба сліпі, що в неї (матері) душа болить, серце крається, що ви її .. ножем ріжете? (Є. Гуцало). ноже́м різону́ти кого. — Ти що, молодичко, всіх п’яних з рову витягаєш? І чоловік не боронить? Га? Ха-ха-ха! Ножем різонув Ганну той сміх (Є. Куртяк). різону́ти ду́шу кому. Очам стало боляче дивитись на залляті сонцем будинки, а зневіра різонула йому душу, як батіг по голому тілу (В. Підмогильний). різону́ти по живо́му ті́лі. — Краще хай буде гірше одному, а не всім,— промовив розсудливо і лише опісля помітив, що різонув брата по живому тілі (М. Стельмах).

рі́зати о́ко (о́чі). 1. Бути дуже примітним, різко виділятися серед чогось чим-небудь незвичайним або недоречним. Здалеку ця мішанина стилів різала око, псувала архітектурний ансамбль. Але зблизька ті будинки виростали в усій величі й красі (В. Кучер); На дверях було намальовано .. нахабне обличчя буржуа з відповідним текстом під ним. Але й це було не до місця й різало очі (М. Хвильовий). 2. Викликати болючі відчуття в очах своєю яскравістю або неестетичним поєднанням (перев. про кольори). Білим сніговим килимом вкрита земля, і блиск цей ріже очі (А. Хижняк); При розміщенні рослин у паркових насадженнях треба враховувати колір квітів, листя, стовбурів, плодів, не допускаючи сполучень, які ріжуть око (З журналу). 3. кому. Викликати неприємні відчуття (тривогу, хвилювання), нервувати, бентежити кого-небудь. — А тобі ріже око, що я чужу людину в хату прийняв (Григорій Тютюнник).

рі́зати пра́вду (в о́чі (у ві́чі)) кому і без додатка. Говорити про все кому-небудь прямо, відкрито; відверто критикувати кого-небудь. Як перед більшим менший чоловік До правди повернуть язик Одважиться, по стародавній мові, Що хлібець їж, А правду ріж, Того й гляди — утнуть, як Комарові (Л. Глібов); — Мій приятель.. Роботящий і чесний чолов’яга.. У попереднього керівництва в немилості був. За критику і одвертість недолюбляли. Правду в вічі різав (З газети). рі́зати пра́вду-ма́тінку. Видає себе (Вечірко) за правдолюба — ріже правду-матінку (Ю. Мушкетик). рі́зати пра́вду-ма́тку. Я підводжуся й ріжу правду-матку. — Вибачте,— кажу,— пропустив титри, та, мабуть, воно на краще. Бо як молодий режисер, робимо скидку: “Все попереду…” (А. Крижанівський). рі́зати у ві́чі що. Таких (як Куцокінь) ніде не люблять начальники, а самі вони в начальники не пнуться.. Не люблять неволі, напівправди.., крутійства. Що думають, те й ріжуть у вічі (З журналу).

руба́ти (рі́зати) під ко́рінь кого, що. Підривати основу існування кого-, чого-небудь. — Мене (Задніпровський) ріже під корінь (М. Стельмах); Міцно стояв на землі Степан Куреня. І раптом — земля з-під ніг! Караул, рятуйте, кревне однімають, рубають під корінь (В. Дрозд). руба́ти де́рево під са́мий ко́рінь. Ісус узявся до діла набагато рішучіше, заходившись рубати дерево під самий корінь. Щоправда, й він часом звертається до священного тексту, спростовуючи .. фарисейські приписи (З журналу).

хоч ноже́м ріж. 1. Дуже густий. — Сметани чверть гладущика баба збирає, а кисляк такий, хоч ножем ріж (М. Стельмах). 2. що, зі сл. густи́й. Дуже, у великій мірі. Сметана густа, хоч ножем її ріж. ноже́м мо́жна рі́зати що, перен. Густа, ножем її можна різати, ніч налягала на окільні ліси і на Городища (В. Яворівський).

хоч ріж (рі́жте) кого. Уживається для вираження впертості, непоступливості чи стійкості кого-небудь. — Не встає (верблюд)? — Спитав (чоловік). — Хоч ріж його, проклятого!.. (С. Олійник); — Не дам, каже, розписок, хоч ріжте, а то ще й на суді покажу, що нікому нічого не позичав (М. Старицький). хоч би рі́зали. — От мовчав би! — озвався Корній до Семена тремтячим здавленим голосом, — і чого ти заводиш, як тая баба? Хоч би мене різали, я б не плакав (Леся Українка). хоч ріж і печи́ на вогні́. Кожен уповноважений у Веселоярську тепер заявляв, що не старший за тридцять років, хоч ти його ріж і печи на вогні (П. Загребельний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. різати — (чимсь гострим) краяти, тяти, (грубо) кремсати. Словник синонімів Полюги
  2. різати — Рі́зати, рі́жу, -жеш, -жуть; ріж, рі́жмо, рі́жте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. різати — ріжу, ріжеш, недок. 1》 перех. Чим-небудь, перев. гострим, розділяти щось на частини, подрібнювати або відокремлювати частину від цілого. || Ранити людину, частини її тіла (про щось гостре або чимсь гострим). || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. різати — [р’ізатие] р'іжу, р'іжеиш; нак. р'іж, р'іжтеи Орфоепічний словник української мови
  5. різати — Зарізали без ножа. Докорами та гризотою укоротали життя. Мене і недорізався б. Дуже худий, що нема що різати, бо лише шкура та кости. На запічку не ріжуть січку. Докір лінивому, що спить, а не робить діла. Не ріж мене без ножа. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. різати — РІ́ЗАТИ, рі́жу, рі́жеш, недок. 1. що. Чим-небудь, перев. гострим, розділяти щось на частини, подрібнювати або відокремлювати частину від цілого. Михайло з Василем різали на січкарні солому (П. Словник української мови у 20 томах
  7. різати — Тяти, (коси) зрізувати, стинати, (по шматку) відрізувати, відтинати, (краї) обрізувати, обтинати; (чим) краяти, розрізувати, розтинати, жм. панахати, чикрижити; (людей) убивати, винищувати; ЖМ. Словник синонімів Караванського
  8. різати — різати 1. різати ◊ різати ба́лак → балак ◊ різати кобі́ту → кобіта 2. муз. фальшувати (під час співу)(ст): Але там між сопранами хтось немилосердно ріже!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. різати — ГРА́ТИ (на чому, на що, у що й без додатка — відтворювати що-небудь на музичному інструменті — про людину; що, чого, з кого — відтворювати якийсь музичний твір; володіти музичним інструментом), ВИГРАВА́ТИ на чому й без додатка; МУЗИ́ЧИТИ... Словник синонімів української мови
  10. різати — (волосся) стригти, вистригати, вистригти, повистригати, достригати, достригти, подостригати, настригати, настригти, понастригати, обстригати, обстригти, пообстригати, підстригати, підстригти, попідстригати, постригти, постригти (вузол) розтинати... Словник чужослів Павло Штепа
  11. різати — рі́зати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  12. різати — Жу, -жеш, недок., комп. Записувати на пустий лазерний диск. NEC прикольно ріже диски і витривалий у використанні. Словник сучасного українського сленгу
  13. різати — I батувати, бити (птицю), викраювати, викроювати, вирізати, вирізблювати, вирізувати, відбатовувати, відкраювати, відрізати, відрізувати, відчикрижувати, дробити, забивати (свиней), застругувати, карбувати (робити нарізки), карнати, клинцювати... Словник синонімів Вусика
  14. різати — РІ́ЗАТИ, рі́жу, рі́жеш, недок. 1. перех. Чим-небудь, перев. гострим, розділяти щось на частини, подрібнювати або відокремлювати частину від цілого. Михайло з Василем різали на січкарні солому (Козл. Словник української мови в 11 томах
  15. різати — Різати, -жу, -жеш гл. 1) Рѣзать. Не пиляй мене тупим, та ріж гострим. Ном. № 2753. Поли ріже, а плечі латає. Ном. № 1545. 2) Срѣзывать. Мак ріжу. Г. Барв. 354. 3) О водѣ: промывать, размывать. Коло млина, млина вода фосу ріже. Чуб. V. 1130. Словник української мови Грінченка