різати

РІ́ЗАТИ, рі́жу, рі́жеш, недок.

1. що. Чим-небудь, перев. гострим, розділяти щось на частини, подрібнювати або відокремлювати частину від цілого.

Михайло з Василем різали на січкарні солому (П. Козланюк);

Кухарка поналивала в миски борщу, шафар став із шнурком до кулеші й почав ним різати по шматкові для кожного робітника (Н. Кобринська);

Алмаз дуже твердий, ним ріжуть скло (з наук.-попул. літ.);

Жовті та білі черепашники мають значну пористість. Це зумовлює їхню легкість та м'якість, що дає можливість різати їх пилкою (з наук. літ.);

Терпляче вчилися [війська] брати з ходу дротяні загорожі, різати та рвати колючий дріт (О. Гончар);

// кого, що. Ранити людину, частини її тіла (про щось гостре або чимсь гострим).

Даве [давить] мені біле тілечко латаття, Аїр його ріже (Я. Щоголів);

Комиш шумів. Він їживсь перед нею [Соломією], тіснив із боків, настигав ззаду, ловив коріннями за ноги, колов і різав шорстким листом (М. Коцюбинський);

Маруся повзла, повзла на колінах до лісу, оглушена, роздавлена, без серця в грудях. І повзла, і падала, і різала руки, лице гострими травами, і повзла, і повзла... (Г. Хоткевич);

// що, розм. Зрізувати, відрізати що-небудь, відокремлюючи від основи.

Я сидів тут трохи не од півдня та все дивився на тебе, як ти під горою різала виноград (І. Нечуй-Левицький);

Стануть [люди] розказувати, .. як по цілому тижню в колодках морила [полковниця] сердешних дівчат, як їм коси різала (Панас Мирний);

Коли б у неї був серп або ніж, вона різала б його [комиш] доти, поки б він не поліг увесь або вона сама не впала трупом (М. Коцюбинський);

// що, розм. Розмежовувати земельний масив на окремі ділянки.

– Чули правильний закон? – загорлав Денисенко. – Ніхто не має права зачепити нашу подвірну, хутірську чи відрубну землю! А панську ріжте, як хочете! (М. Стельмах);

// що, перен. Проходячи, пролягаючи через що-небудь, розділяти, пересікати його.

Поміж хвилястими пагорбами та глинищами зміївся протитанковий рів. Праворуч різала річку навскіс розмита кам'яна гребля давно зруйнованого млина (В. Козаченко).

2. кого, що і без прям. дод. Ранити, убивати кого-небудь холодною зброєю.

Отаке-то на сім світі Роблять людям люде [люди]! Того в'яжуть, того ріжуть, Той сам себе губить... (Т. Шевченко);

Може, там бійка, може, там кров... Він нічого не знав. Може, там ріжуть, грабують... Він тільки тямив, що все круг нього заворушилось і якась сила раптом ухопила його (М. Коцюбинський);

Тим самим мисливським ножем, яким він домучував недобитих лосів, він ріже на смерть свого товариша і, забравши гроші, втікає в Крим (Григорій Тютюнник);

// Знищувати, винищувати кого-небудь різнею.

– Світлійший і дівок різати велів, щоб не плодилася ізміна [зрада]. – Не вигубиш черкаської породи і не викоріниш ізміни (Б. Лепкий);

Мовчки різали [панів] селяни (В. Сосюра);

// розм. Наїжджаючи на кого-небудь, убивати (про трамвай, поїзд).

– Бережи ж там гроші та на вулицях оглядайся. Там, кажуть, тих трамваїв, що кожного дня людей ріжуть... (Григорій Тютюнник);

// Забивати свійських тварин, птахів і т. ін. на м'ясо.

Почали муку сіяти, птицю різати (Г. Квітка-Основ'яненко);

Мемет виніс з хати довгий ніж, яким різав овець, і, блиснувши їм [ним] на сонці, .. застромив за пояс (М. Коцюбинський);

[Лихолат:] Тітко Василино, ви ж недавно кабанця різали. Може б, дали товаришам до картоплі (Ю. Мокрієв);

// розм., рідко. Загризати (про дику, хижу тварину).

– Тяжкі мої гріхи, Лисичко-сестричко. Коли, бувало, ввірвуся до кошари, то не ріжу одну Вівцю або дві, щоб наїстися, але замордую десять, двадцять із самої лютости [лютості] (І. Франко).

3. кого, що, розм. Робити операцію кому-небудь.

Він згоджується мене різати, так що тижнів через три я вже буду лежати на операційному столі (Леся Українка);

[Коршун:] Значить, тільки різати? [Савкін:] Так. Ампутувати [ногу] (В. Собко);

// Розрізати ножем, кинджалом тіло.

Ріже сам себе японський самурай (О. Довженко);

// Анатомувати труп.

– Позавчора вмер, як кажуть, скоропостижно. Сьогодні, – каже, і суд прибіжить, будуть різать (О. Стороженко).

4. Обробляти поверхню металу, дерева і т. ін. різальним інструментом, різцем.

Поринало в мінералі, різало, гуло із металу “Азовсталі” бойове свердло (М. Рудь);

Різати по металу;

// що. Виготовляти що-небудь вирізуванням, різьбою.

– От, Зосю, й будемо на пару працювати з твоїм милим чорнобривим: він ложки буде різати, а я молотком стукатиму (М. Стельмах).

5. що. Врізаючись, проникаючи у що-небудь, залишати на ньому сліди, борозни.

Санчата з легким хрупанням різали полозками .. сніг (Григорій Тютюнник);

Жовта пінява вода різала по живому тілу землі глибокі борозни (Ю. Збанацький);

* Образно. Блискавки різали сутінь, гроза вирувала (М. Олійник).

6. кого, що, кому, чому і без дод. Врізатися в тіло, терти його, спричиняючи різкий біль.

– Мене товста сорочка ріже в тіло, а ти, Мотре, ще молода: носи тим часом товсті сорочки, – сказала Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький);

Твердий комір різав йому (Ю. Бедзик);

// безос.

Мундир був тісний і короткий, від нього набрякала шия, різало під пахвами і спирало подих (Григорій Тютюнник).

7. кого, що. Викликати різкий біль, болючі відчуття.

Нас більше сонце не палило. Не різав ніг сухий пісок (О. Олесь);

Вони, зігнувшись під низьким склепінням, стояли майже по коліна в воді, яка різала їм пекучим холодом ноги (М. Старицький);

Холодний колючий сніг різав їй обличчя (О. Донченко);

// безос.

– Так на що ви скаржитесь? – Ріже мене і пече попід боками, – обізвався із хати жіночий старечий голос (Григорій Тютюнник);

// перен. Завдавати кому-небудь сильного душевного страждання, болю; мучити, терзати.

Суперечні думки різали Денисову душу (Д. Бедзик);

// кого, що і без прям. дод., перен. Неприємно діяти на органи чуттів своєю незвичною яскравістю, різкістю, негармонійним звучанням і т. ін.

Найменший фальш різав мене, і я годинами мучилась (Леся Українка);

Крутий, моцний [міцний] запах кожуха .. різав їй ніздрі (Г. Хоткевич);

// безос.

[Лизогуб:] Снилось мені, що вийшов я з шатра, а надворі день і сонце сліпуче, якого я не бачив ніколи, аж в очах ріже (О. Корнійчук).

8. кого, що, розм. Викликати в кого-небудь труднощі, змушувати опинитися в скрутному становищі; підводити.

[Горлов:] Ти все автомобілями займаєшся? [Мирон:] Перестав давно. Авіацією. Директором цілого велетня. [Горлов:] Виходить, тебе лаяти слід. Літаки нас ріжуть. Мало даєте. Мало (О. Корнійчук).

9. що, спорт., розм. Бити по дотичній прямій, направляючи м'яч, кулю вбік, у косий політ.

10. кого, що і без прям. дод., перен., розм. Ставити кому-небудь незадовільну оцінку на іспитах.

– Там [у школі механізації] такий завал був нашого брата, що аж підлога гнулась. – Казали – по десять гавриків на одне місце. Різали – спасу нема! (Ю. Збанацький);

Мальований намірився вступити в інститут. Два роки підряд його “різали” на вступних екзаменах, бо знання були нікудишні (А. Хижняк).

11. Діяти добре при використанні (про інструменти, пристрої, машини і т. ін.).

Вона [машина] ту палицю як підхопила, як черконе! Так к лихій годині всі зуб'я й сплескалися! Тепер тільки смиче, а не ріже (Панас Мирний).

12. що і без прям. дод., фам. Азартно, темпераментно, швидко робити, виконувати що-небудь.

– Вогонь, а не дівка! – милувалися Санькою в танці, – От ріже!.. (В. Кучер);

– І так вони навчилися цю бариню різати, що виводять і під скрипку, і під бубон, а тепер уже й під заслінку та деркач приноровились! (М. Стельмах);

// Говорити або читати швидко, не зупиняючись.

От і братія сипнула У сенат писати Та підписувать – та драти І з батька і брата. А меж ними і земляки Де-де проглядають. По-московській так і ріжуть (Т. Шевченко);

Що от Трохим і неграмотний, а з Святого Письма не гірше дяка читає, так і ріже на кожне слово, так і пересипає ним свою річ (Панас Мирний);

// Різко, інтенсивно дути (про вітер).

Наступний день випав холодний, як і раніше. Різав незмінний норд-ост, але мороз начебто попустив (Г. Коцюба).

13. що і без прям. дод., розм. Говорити без натяків, з грубою відвертістю.

Маруся холоділа... “Замовчи!” – хотілося крикнути, з усієї сили, але не кричала. А молодиця різала та й різала, по-своєму, по-простацькому, забираючися в саму душу зі своїм шорстким бажанням добра (Г. Хоткевич).

◇ (1) Без ножа́ рі́зати кого і без дод. – ставити кого-небудь у скрутне, безвихідне становище; завдавати кому-небудь великих неприємностей.

– Бійся Бога, май серце, Борух! Чого мене ріжеш без ножа? (Л. Мартович);

– Ну, що тут у вас сьогодні? – спитав Левченко. Кадук без ентузіазму, похмуро глянув з-під насуплених брів. – Те, що й учора, – буркнув він неохоче. – Шаблій без ножа нас ріже (Д. Бедзик);

– Он ба який. Нас, можна сказати, ріжуть без ножа, а тут іще й кричати не велено. Оце слобода [свобода] (І. Цюпа);

// завдавати кому-небудь душевних страждань, мук, болю.

– От би-с мовчав та не різав мене без ножа! – скрикнув чоловік і, знов похиливши голову, захлипав, мов дитина (І. Франко);

Кра́яти (рі́зати, розрива́ти, шматува́ти і т. ін.) / розкра́яти (розрі́зати, розірва́ти, розшматува́ти і т. ін.) се́рце (ду́шу, гру́ди) див. кра́яти;

(2) По́ли рі́зати та тіка́ти (д) див. урі́зувати¹;

(3) Пра́вду (пра́вду-ма́тінку) рі́зати (руба́ти) – те саме, що Пра́вду говори́ти (каза́ти, сказа́ти, руба́ти, рі́зати і т. ін.) у ві́чі (в о́чі, до віч) (див. говори́ти).

Василь нашустрився [наїжачився]. Ріже прямо у вічі Йосипенкові правду, перед людьми страмить (Панас Мирний);

У нас так ведеться: ми один одному рубаємо правду у вічі (Ю. Збанацький);

Як перед більшим менший чоловік До правди повернуть язик Одважився, по стародавній мові, Що хлібець їж, А правду ріж, – Того й гляди – утнуть, як Комарові (Л. Глібов);

Через ці кляті порядки і пішов я з гвардії, тому що звик різати правду-матінку просто в вічі (З. Тулуб);

(4) Рі́зати (розрі́зувати, розріза́ти) / розрі́зати во́ду (хви́лю) – уживається на позначення руху кого-, чого-небудь на (у) воді.

Сахно покинула ховатися. Дужими вимахами різала вона воду, щосили простуючи туди, до скель, до несподіваного спільника й оборонця (Ю. Смолич);

Кораблі йшли повним ходом. Уже видно було, як вони ріжуть гострими кілями воду, збиваючи перед собою біле шумовиння (Д. Ткач);

Степ патрулювали кінні роз'їзди, а морський, прилеглий до нього простір різали прудкі .. бронекатери (О. Гончар);

Дужими і плавними помахами рук Олеся впевнено розрізала воду (О. Донченко);

(5) Рі́зати (рідше рва́ти, де́рти) / однокр. різону́ти (різну́ти) ву́хо (ву́ха, слух) кому, чим і без дод.:

а) неприємно діяти на кого-небудь своїм грубим, різким або сильним звучанням.

На розхряпаних вікнах сиділи хлопці й співали. А їхні голоси високі, неодностайні, різали вухо дзвінким і гострим склом (І. Микитенко);

Різали вуха незвичні слова власників отих рундуків і крамничок: – Мадам, тільки для вас, справжнє “Коті”... (Н. Рибак);

Плач і стогін рвали вуха (П. Панч);

Гуркіт прокатного стана рвав вуха (Ю. Яновський);

б) викликати негативні враження, дратувати своєю недосконалістю.

Я не вбачаю ні одного виразу [в сонетах Грінченка], щоб різав ухо та потребував зміни (В. Самійленко);

Поема до друку не годилася, а серед віршів були цікаві .. Вони трохи різали слух, але й будили думку (Ю. Мушкетик);

– Мухо, ти? – запитав [Федір] розгублено. На це прізвисько Муся раніше покірно і навіть охоче озивалася. Тепер воно різонуло їй вухо, прозвучало образливо і принизливо (Д. Ткач);

– Від телефону відривається жвава дівчина в голубій косинці. – Ви до кого, бабусю? – різнуло вуха прикре слово. – До секретаря... (А. Хижняк);

Вереск і гармидер, п'яні співи і завзяті “торги” рвали слух (І. Франко);

Ми вже не спорились [сперечались], а просто вели розмову, і якось вона нікому так-то дуже вуха не дерла (Леся Українка);

в) (без дод.) виділятися серед чого-небудь, знижуючи його якість.

У маленькому творі кожна зайвина і неточність одразу впадає в око, ріже слух, калічить художню тканину (з газ.);

(6) Рі́зати ноже́м кого – завдавати комусь душевних мук, переживань; неприємно вражати, ображати кого-небудь.

Йдіть уже, тітко Ярино, йдіть!.. Хіба сліпі, що в неї [матері] душа болить, серце крається, що ви її .. ножем ріжете? (Є. Гуцало);

Ноже́м різону́ти кого.

– Ти що, молодичко, всіх п'яних з рову витягаєш? І чоловік не боронить? Га? Ха-ха-ха! Ножем різонув Ганну той сміх (Є. Куртяк);

Різону́ти ду́шу кому.

Очам стало боляче дивитись на залляті сонцем будинки, а зневіра різонула йому душу, як батіг по голому тілу (В. Підмогильний);

Різону́ти по живо́му ті́лі.

– Краще хай буде гірше одному, а не всім, – промовив розсудливо і лише опісля помітив, що різонув брата по живому тілі (М. Стельмах);

(7) Рі́зати о́ко (о́чі):

а) бути дуже примітним, різко виділятися серед чогось чим-небудь незвичайним або недоречним.

Здалеку ця мішанина стилів різала око, псувала архітектурний ансамбль. Але зблизька ті будинки виростали в усій величі й красі (В. Кучер);

На дверях було намальовано .. нахабне обличчя буржуа з відповідним текстом під ним. Але й це було не до місця й різало очі (М. Хвильовий);

б) викликати болючі відчуття в очах своєю яскравістю або неестетичним поєднанням (перев. про кольори).

Білим сніговим килимом вкрита земля, і блиск цей ріже очі (А. Хижняк);

При розміщенні рослин у паркових насадженнях треба враховувати колір квітів, листя, стовбурів, плодів, не допускаючи сполучень, які ріжуть око (із журн.);

в) (кому) викликати неприємні відчуття (тривогу, хвилювання), нервувати, бентежити кого-небудь.

– А тобі ріже око, що я чужу людину в хату прийняв (Григорій Тютюнник);

(8) Рі́зати пра́вду [в о́чі (у ві́чі)] кому і без дод. – говорити про все кому-небудь прямо, відкрито; відверто критикувати кого-небудь.

Як перед більшим менший чоловік До правди повернуть язик Одважиться, по стародавній мові, Що хлібець їж, А правду ріж, Того й гляди – утнуть, як Комарові (Л. Глібов);

– Мій приятель.. Роботящий і чесний чолов'яга.. У попереднього керівництва в немилості був. За критику і одвертість недолюбляли. Правду в вічі різав (з газ.);

Рі́зати пра́вду-ма́тінку.

Видає себе [Вечірко] за правдолюба – ріже правду-матінку (Ю. Мушкетик);

Рі́зати пра́вду-ма́тку.

Я підводжуся й ріжу правду-матку. – Вибачте, – кажу, – пропустив титри, та, мабуть, воно на краще. Бо як молодий режисер, робимо скидку: “Все попереду...” (А. Крижанівський);

Рі́зати у ві́чі що.

Таких [як Куцокінь] ніде не люблять начальники, а самі вони в начальники не пнуться.. Не люблять неволі, напівправди.., крутійства. Що думають, те й ріжуть у вічі (із журн.);

(9) Рі́зати пуп (пу́па) – приймати дитину під час пологів.

– Яка ж я баба? Хіба я вам пупа різала? – сказала зобижена Ярина (І. Нечуй-Левицький);

(10) Рі́зати / розрі́зати пові́тря (ти́шу):

а) різко, голосно лунати (про звуки).

Фю-ї-ї! Фю-ї!... знову різало повітря якесь гостре свистіння (Б. Грінченко);

Розрізав густе повітря постріл рушниці (М. Коцюбинський);

б) порушувати тишу різкими звуками.

Ранішній кашель не давав йому спокою. Він бухикав, гавкав, вив, ричав, як цілий звіринець, і гострими звуками різав вранішню тишу (М. Коцюбинський);

Руба́ти (рі́зати) під ко́рінь див. руба́ти;

(11) Хоч ріж (рі́жте) / зарі́ж (зарі́жте, зарі́жся):

а) уживається для підкреслення категоричної незгоди з чим-небудь, відмови від чогось.

Таки ж я проведу свого голубойка [голубонька], і без твоїх коней паршивих, таки проведу, хоч ти мене бий, хоч заріж! (Леся Українка);

[Уляна:] Не хоче Мина до колгоспу, хоч ви його заріжте! (О. Довженко);

б) уживається для підкреслення чиєїсь упертості чи стійкості.

– Не встає [верблюд]? – спитав [чоловік]. – Хоч ріж його, проклятого!.. (С. Олійник);

Глянув я йому [професорові] в вічі, та й забув, що далі говорити! Їй-богу, забув! .. “Я Суєта! Я Суєта!” – сказав я тричі, а далі хоч заріж! (І. Нечуй-Левицький);

[Цокуль:] Панас від тебе відцурався... знову, поголоска йде, то хоч заріжся, тобі не повірять (І. Карпенко-Карий);

(12) Хоч ноже́м ріж:

а) дуже густий.

– Сметани чверть гладущика баба збирає, а кисляк такий, хоч ножем ріж (М. Стельмах);

б) (що, зі сл. густи́й.) дуже, у великій мірі.

Сметана густа, хоч ножем її ріж (з усн. мови);

Ноже́м мо́жна рі́зати що, перен.

Густа, ножем її можна різати, ніч налягала на окільні ліси і на Городища (В. Яворівський);

(13) Хоч ріж (рі́жте) [і печи́ на вогні́] кого – уживається для вираження впертості, непоступливості чи стійкості кого-небудь.

– Не встає [верблюд]? – Спитав [чоловік]. – Хоч ріж його, проклятого!.. (С. Олійник);

– Не дам, каже, розписок, хоч ріжте, а то ще й на суді покажу, що нікому нічого не позичав (М. Старицький);

Кожен уповноважений у Веселоярську тепер заявляв, що не старший за тридцять років, хоч ти його ріж і печи на вогні (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. різати — (чимсь гострим) краяти, тяти, (грубо) кремсати. Словник синонімів Полюги
  2. різати — рі́зати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. різати — Тяти, (коси) зрізувати, стинати, (по шматку) відрізувати, відтинати, (краї) обрізувати, обтинати; (чим) краяти, розрізувати, розтинати, жм. панахати, чикрижити; (людей) убивати, винищувати; ЖМ. Словник синонімів Караванського
  4. різати — I батувати, бити (птицю), викраювати, викроювати, вирізати, вирізблювати, вирізувати, відбатовувати, відкраювати, відрізати, відрізувати, відчикрижувати, дробити, забивати (свиней), застругувати, карбувати (робити нарізки), карнати, клинцювати... Словник синонімів Вусика
  5. різати — [р’ізатие] р'іжу, р'іжеиш; нак. р'іж, р'іжтеи Орфоепічний словник української мови
  6. різати — ріжу, ріжеш, недок. 1》 перех. Чим-небудь, перев. гострим, розділяти щось на частини, подрібнювати або відокремлювати частину від цілого. || Ранити людину, частини її тіла (про щось гостре або чимсь гострим). || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. різати — (волосся) стригти, вистригати, вистригти, повистригати, достригати, достригти, подостригати, настригати, настригти, понастригати, обстригати, обстригти, пообстригати, підстригати, підстригти, попідстригати, постригти, постригти (вузол) розтинати... Словник чужослів Павло Штепа
  8. різати — різати 1. різати ◊ різати ба́лак → балак ◊ різати кобі́ту → кобіта 2. муз. фальшувати (під час співу)(ст): Але там між сопранами хтось немилосердно ріже!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. різати — Зарізали без ножа. Докорами та гризотою укоротали життя. Мене і недорізався б. Дуже худий, що нема що різати, бо лише шкура та кости. На запічку не ріжуть січку. Докір лінивому, що спить, а не робить діла. Не ріж мене без ножа. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. різати — Жу, -жеш, недок., комп. Записувати на пустий лазерний диск. NEC прикольно ріже диски і витривалий у використанні. Словник сучасного українського сленгу
  11. різати — без ножа́ рі́зати кого і без додатка. Ставити кого-небудь у скрутне, безвихідне становище; завдавати кому-небудь великих неприємностей. — Бійся Бога, май серце, Борух! Чого мене ріжеш без ножа? (Ю. Мартович); — Ну, що тут у вас сьогодні?... Фразеологічний словник української мови
  12. різати — ГРА́ТИ (на чому, на що, у що й без додатка — відтворювати що-небудь на музичному інструменті — про людину; що, чого, з кого — відтворювати якийсь музичний твір; володіти музичним інструментом), ВИГРАВА́ТИ на чому й без додатка; МУЗИ́ЧИТИ... Словник синонімів української мови
  13. різати — Рі́зати, рі́жу, -жеш, -жуть; ріж, рі́жмо, рі́жте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. різати — РІ́ЗАТИ, рі́жу, рі́жеш, недок. 1. перех. Чим-небудь, перев. гострим, розділяти щось на частини, подрібнювати або відокремлювати частину від цілого. Михайло з Василем різали на січкарні солому (Козл. Словник української мови в 11 томах
  15. різати — Різати, -жу, -жеш гл. 1) Рѣзать. Не пиляй мене тупим, та ріж гострим. Ном. № 2753. Поли ріже, а плечі латає. Ном. № 1545. 2) Срѣзывать. Мак ріжу. Г. Барв. 354. 3) О водѣ: промывать, размывать. Коло млина, млина вода фосу ріже. Чуб. V. 1130. Словник української мови Грінченка