різатися

РІ́ЗАТИСЯ, рі́жуся, рі́жешся, недок.

1. Розділятися на частини під дією різального знаряддя, інструмента (про предмети).

По стернях батько плуг веде, Важка робота хутко йде, І рівно ріжеться земля, Бо син оранням заправля (Я. Щоголів).

2. Боротися, битися холодною зброєю.

За що ж боролись ми з ляхами? За що ж ми різались з ордами? (Т. Шевченко);

Вишневецький он як різався з полковником Ничипором. За добра князів Острозьких, як на татар, напав (Іван Ле).

3. З'являтися, прорізуватися (про зуби).

В малого сина Ріжуться зубки (М. Гірник);

– Зубки вже ріжуться! – забачивши на рожевих яснах два білих камінці, скрикнула Марія (І. Цюпа).

4. розм. Азартно грати в що-небудь.

Гості, розбившись на невеличкі купки, розсілися різатись у карти (Панас Мирний);

[Терещенко:] До світанку ріжуться [картярі] в преферанс. Просто епідемія! (О. Корнійчук);

Біля маленького столика Михайло з Карпом у шашки різались (А. Головко);

У клубі різалися в доміно. Грали за двома столами (Є. Гуцало).

5. перен., розм. Темпераментно сперечатися один з одним.

– А ті про своє ріжуться, – засміявся Тимко і зіскочив з ліжка. – От і розбери. Одні плачуть, другі скачуть (Григорій Тютюнник).

6. тільки недок. Пас. до рі́зати 1–5, 10.

Були в неї буряки кормові, які вона згодовувала свині, були буряки червоні, які різалися в борщ (Є. Гуцало);

Копитами кінноти витоптувалися гінкі стежки по тому шляху, різалися глибокі колії колісьми важких маж (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me